 |
24.12.2009
Мандрівка новорічної кульки
З роками багато чого змінюється. Як і все у світі, з часом змінюються і ялинкові іграшки, але незмінною залишається традиція прикрашати зелену красуню. Новорічна казка вже стукає у двері: хтось готує карнавальні костюми і маски, хтось дістає з полиці штучну ялинку, веселого Діда Мороза і Снігуроньку. А чи не забули ви про "вбрання" для ялинки? У кожній родині є запас кульок, шишечок, будиночків, звірят, але щороку хочеться додати до улюбленої колекції свіженьку родзинку. На базарі ексклюзив віднайти не вдасться: там здебільшого китайські вироби. А де ж тоді поділися вітчизняні іграшки?
— На жаль, в Україні залишається 10-15 відсотків нашої продукції, — розповідає про секрети її "зникнення" голова правління Клавдіївської фабрики ялинкових прикрас Микола Саркісян. — Вироби майстрів не один рік прикрашають вічнозелені деревця в Росії, Канаді, Америці, Німеччині, Голландії, Італії, Бельгії.
За радянських часів новорічні товари з Клавдієвого розсипалися по всіх тодішніх республіках. Відтоді підприємство залишається найбільшим в країні виробником ялинкових прикрас, а відтак є беззаперечним законодавцем моди.
Цьогорічний виробничий сезон тут вже завершено: триває він з квітня і до середини грудня. Щозміни у цехах народжується до 2 тисяч виробів.
Мандрівка новорічної кульки на святковий бал розпочинається з... скляної трубки. Її, як, до речі, і всю необхідну сировину, закуповують за кордоном. Ось тут і починаються дива: скло нагрівають до 700 градусів. За такої температури воно стає м'яким, і методом розтягування з нього виготовляють пульки. На цьому співпраця скла і вогню не завершується: із напівфабриката склодуви видувають кульку потрібного діаметра. Ось так склодув вдихає життя у скло в прямому розумінні слова. Ручне видування і всі подальші процеси — сріблення, фарбування, розмальовування відбуваються без автоматики. Це, на переконання керівника фабрики, забезпечує кожному виробу неповторність, оригінальність.
Ось так із подиху і сили починає народжуватися казка. В Україні немає жодного закладу, де б навчали азів цієї професії, а тому фабрика — це ще й школа з підготовки склодувів. Ось так за чотири-шість місяців навчання з колишніх бухгалтерів, вихователів, секретарок виходять справжні майстри справи.
Та справжнє перевтілення кульки на королеву новорічної ялинки відбувається в художній майстерні. Десяток баночок з яскравими фарбами і пензлем у руках художниць робить кожну витвором мистецтва. Зимові пейзажі з ялинками, санчатами, будиночками — справжня снігова оповідь. У залежності від складності малюнка, художниці розмальовують від 30 до 100 іграшок. Самі придумують і розробляють сюжети, самі й відтворюють їх на склі. Часто доводиться "перепрофільовувати" пензлик під написання логотипів відомих фірм.
Є на підприємстві кімната, яку без перебільшення можна назвати музеєм ялинкової іграшки. Тут здебільшого ексклюзивні роботи — оригінальні візерунки, невеликий тираж.
За останній рік, за словами М.Саркісяна, вартість сировини зросла удвічі. Скажімо, торік кілограм польської скло-
трубки коштував 3 грн., а нині — 6. Зросли ціни на німецькі фарби, присипки. Єдине, що підприємство закуповує в Україні, — це упаковка. При цьому на фабриці уже третій сезон поспіль ціни на готову продукцію залишаються без змін: від 10 до 30 гривень. Вартість китайських значно дешевша, але ж і про якість їх говорити не доводиться.
Про те, що треба одягати в новорічну ніч, які страви готувати — розповідають багато. Про модні тенденції ялинкового вбрання — жодних порад: тут усе залежить від фантазії і вподобань кожного. Не забувайте при цьому про головне: коштовності зеленої красуні по-особливому оживають у оселі, де панують злагода і любов.
Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ. Фото Леоніда ДОБРОВОЛЬСЬКОГО
 Київська правда
переглядiв:
|
|
