У ДК «Газ України» незадоволені Фастовом. Точніше, тим, як Фастівське підприємство теплових мереж розраховується за блакитне паливо. А розраховується воно вкрай погано - і за той газ, що був використаний у минулі роки, і за той, який надходить на котельні зараз.
Причини порушення домовленостей, що їх було раніше досягнуто у важких перемовинах з газопостачальниками, банальна і рік у рік повторювана : «Фастівтепломережа» не платить за енергоносій, бо фастівчани не платять їй за отримане ними тепло. Директор підприємства Ігор Кіфоренко називає шокуючі цифри: від початку опалювального сезону населенню було виставлено рахунків за теплопостачання на суму 1 мільйон 63 тисячі гривень, сплачено ж всього лише 56 тисяч.
Цього й близько не вистачить навіть на те, щоб розрахуватися за спожитий газ, не кажучи вже про поступове повернення минулорічних газових боргів. Тому ДК «Газ України» і шле до Фастова гнівні листи з погрозами вжити кардинальних заходів - аж до припинення подачі газу.
І тому на понеділковій апаратній нараді в міськвиконкомі в.о. міського голови Галина Поліщук попросила представників усіх фастівських ЗМІ передати її прохання до фастівчан, які користуються послугами «Фастівтепломережі»: негайно сплатити рахунки за тепло, щоб не залишитися взагалі без нього.
За матеріалами газети «Перемога» № 51 від 17 грудня 2009 року
Рубрика НАГОЛОС (Народний Голос) створена для вільного виявлення справедливого гніву і невдоволення щодо неправомірних дій, прохань про допомогу і подяк та багато-багато іншого. Ваші відкриті листи будуть публікуватись БЕЗ ЦЕНЗУРИ.
Несправедлива й неймовірно напружена, а на сьогоднішній день навіть критична ситуація, що склалася в нашій територіальній громаді, змушує нас, мешканців села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, звернутися до Вас із закликом про допомогу і підтримку.
Після піврічного поневіряння по владних кабінетах, наполегливих спроб достукатися до влади ми зрозуміли, що добитися справедливості ми можемо, лише об'єднавши наші зусилля.
Можливо час і загоює рани, але не в серці матері у якої вбили сина. Обличчя вбивці Слюсара Олександра Миколайовича, 1982 р.н., уродженця міста Переяслів-Хмельницький я не забуду ніколи. Минули роки, а він майже не змінився зовнішньо - коротка зачіска, кремезна статура, занадто впевнений вираз обличчя. Таким я знову його побачила восени 2010 року на біг-бордах в місті Переяслів-Хмельницький.
