Кагарлицька Варта

НА ЧЕСТЬ РIЧКИ

Нещодавно Расавка Слобідська відзначила день села. На сільському майдані зібрались мешканці та гості села. Свято відкрив сільський голова Григорій Безщасний.

Він надав слово вихідцю із села П. І. Салію, який вже багато років досліджує історію поселення, вивчаючи, зокрема архівні джерела. У своєму виступі він розповів цікаві факти з біографії села.

Расавку засновано на початку XVIII століття ржищівським шляхтичем Юзефом Вороничем, якому також належали Зікрачі, Березівка, Воронівка, Халча. У 1946 році Президія Верховної Ради Української РСР своїм Указом село Юзефовку перейменувала в Расавку за назвою місцевої річки.

Цікава статистика кінця ХVІІІ століття. У селі було 19 дворів, а в середині XIX століття у 71 дворі проживало вже близько тисячі чоловік. В 1863 році, після скасування кріпацтва, на 453 «чоловічі душі» передано від графині Дзялинської княгині Любомирській 679 десятин землі з виплатою щорічно сільською громадою по 1349 рублів сріблом на 49 років. (Всього селяни мали сплатити понад 22 тисячі рублів).

У 1866 році «дєрєвня» Юзефівка стала називатися селом, оскільки в цьому році на гроші селян було збудовано дубову церкву в честь Воздвиження Животворящого Христа Господнього. При церкві засновано приходське училище для хлопчиків та дівчаток. У 1900 році у 233 дворах проживало 1500 чоловік. В селі було 2 магазини, 9 вітряних млинів, шинок.

У 1917 році відкрито однокласне земське училище для дітей селян. В тому ж році після залишення панського маєтку поміщиком - орендатором селяни його розграбували.

Під час громадянської війни через село проходили більшовицькі, денікінські, німецькі, польські війська. У місцевості орудувало двохтисячне угрупування отамана Зеленого. Весною 1921 року створено сільську Раду, комітет незаможних селян, засновано світську трьохзмінну школу. У 1923 році Ржищівська волость перетворена в район. Споруду церкви перетворено в комору, а в 1938 році зруйновано і на її місці побудовано сільський клуб. Перед голодомором в селі був 331 двір, в якому мешкало понад півтори тисячі жителів.

Зазнали «розкуркулення і заслання» 4 сім’ї із села. До 1932-1933 років спроби загнати селян в колгосп успіху не мали. Лише після голодомору, від якого померло понад 600 чоловік, решту селян об’єднали в кілька колгоспів. Ще в 30 році в село проведено телефон. За Всерадгоспним переписом населення 1939 року в селі мешкало 822 чоловіки. Дітей примушували працювати влітку в колгоспі з 12-річного віку.

З 2 серпня 1941 року розпочалася німецько-фашистська окупація села, яка тривала до 6 січня 1944 року. Колгосп перейменовано у «Громгосп» з примусовою працею в ньому селян у віці з 14 до 65 років. Близько 70 односельчан загинуло на фронтах, юнаків та дівчат вивезено на роботи в Німеччину та Австрію. Деякі з них загинули на чужині.

Юнаків, яким виповнилось 18 років, було мобілізовано в Червону Армію і кинуто їх, необстріляних, в пекло Корсунь-Шевченківської битви, де більшість з них і загинули.

У 1946 році під час голоду селяни їздили в Західну Україну міняти збіжжя на хліб. 1949 року біля села створено тракторну бригаду. В 1951 році почав діяти колгоспний радіовузол, було радіофіковане село. Через два роки введено семирічне навчання. На середину 50 років в селі було 323 двори, збудоване цегляне приміщення школи, пам’ятник радянським воїнам на могилі загиблого розвідника.

У 1959 році введено 8-річне навчання та розпочато електрифікацію села. Тоді ж ліквідовано Ржищівський район і село Расавка включено до Кагарлицького. Не стало місцевого колгоспу. Землю, м’ясо-молочну ферму та тракторну бригаду передано колгоспу „Прогрес» с. Слобода.

На початку 60 років в селі було 124 двори, де мешкало 814 чоловік. У кінці 60 років збудовано новий магазин, добудовано приміщення школи, яка стала 8-річною. У 1970 році розпочаті регулярні автобусні рейси до міста Кагарлик. У 60-70 роки село, як і переважна більшість населених пунктів, занепало внаслідок демографічної ситуації - міграції молоді до міст. У кінці 70-х років закрито школу, село підпорядковано Слобідській сільській раді. На початку 90-х років сільські вулиці покрили твердим покриттям (асфальтом). У 1994 році відновлено в Расавці сільську раду.

У 2000-і роки селяни отримали земельні частки (паї) на колгоспну землю. Село було газифіковане. Багато вихідців з села, вийшовши на пенсію, повернулись на батьківщину. Щоліта в селі відпочивають багато дітей, внуків, правнуків расавчан, вичищено ставок і русло річки Расави. Є всі підстави сподіватись на відродження села.

Після урочистої частини свята художній колектив Будинку культури села Стайки дав яскравий концерт, дитяча вокально-хореографічна група продемонструвала Купальські обряди.

переглядiв: