Нещодавно мешканець Таращанського району Володимир (43 роки) забив до смерті свого сусіда Романа (72 роки).
Не дивлячись на велику різницю у віці, чоловіки були справжніми друзями: Роман неодноразово давав Володимиру хороші життєві поради, а той у свою чергу допомагав приятелеві-пенсіонеру у веденні домашнього господарства.
Одного вечора вдома у старенького чоловіки вели приємну розмову в компанії пляшки горілки. Аж ось раптом Роман згадав, що останнім часом з його оселі зникають цінні речі. Чи це не безробітний Володимир наживається на немічності товариша?
Зачувши таке обвинувачення, гість став доводити свою непричетність не словами, а бійкою. Пенсіонер не зумів захиститися від ударів дужого чоловіка, а відтак помер через отримані ушкодження.
Тіло старенького на наступний день знайшли односельчани, котрі вирішили зайти в гості. Вони й викликали міліцію.
Коли правоохоронці, з’ясувавши попередні обставини, завітали до будинку підозрюваного, той одразу зізнався у скоєному. Втім, шкодує він про свій вчинок чи ні – лишається тільки здогадуватися.
Наразі проти зловмисника порушена кримінальна справа за статтею 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження). Тепер Володимиру загрожує до десяти років позбавлення волі.
Рубрика НАГОЛОС (Народний Голос) створена для вільного виявлення справедливого гніву і невдоволення щодо неправомірних дій, прохань про допомогу і подяк та багато-багато іншого. Ваші відкриті листи будуть публікуватись БЕЗ ЦЕНЗУРИ.
Несправедлива й неймовірно напружена, а на сьогоднішній день навіть критична ситуація, що склалася в нашій територіальній громаді, змушує нас, мешканців села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, звернутися до Вас із закликом про допомогу і підтримку.
Після піврічного поневіряння по владних кабінетах, наполегливих спроб достукатися до влади ми зрозуміли, що добитися справедливості ми можемо, лише об'єднавши наші зусилля.
Можливо час і загоює рани, але не в серці матері у якої вбили сина. Обличчя вбивці Слюсара Олександра Миколайовича, 1982 р.н., уродженця міста Переяслів-Хмельницький я не забуду ніколи. Минули роки, а він майже не змінився зовнішньо - коротка зачіска, кремезна статура, занадто впевнений вираз обличчя. Таким я знову його побачила восени 2010 року на біг-бордах в місті Переяслів-Хмельницький.
