Переяслав-Хмельницька Варта

Громадські слухання у Переяславі: торжество народовладдя чи гримаси демократії?

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада має право проводити громадські слухання, тобто зустрічатися з депутатами, посадовими особами, заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо життєдіяльності міста. Громадські слухання мають проводитися, як мінімум, раз на рік.

Цьогорічні слухання були традиційними, вже четвертими, які проводив міський голова Іван Якименко. Інтерес громади до зустрічей з владою ледь жевріє. Так, на загальноміських слуханнях в районному будинку культури були присутні близько 75 осіб (минулого року — близько 100). Якщо не враховувати, що чоловік 30 з них — працівники органів місцевого самоврядування і комунальних організацій, то явка на ці слухання складає 0,3% від кількості виборців Переяслава. У залі колишнього ПТУ послухати міського голову й депутатів зібралися 50 чоловік (минулого року 60), що складає всього 0,5% від кількості виборців мікрорайонів Давньоруський, Заальтиця та Лагері. На Підварках участь у громадських слуханнях взяли всього 35 чоловік, що вдвоє менше, ніж 2009 року. У ЗОШ №7 прийшли близько 50 жителів мікрорайонів Спаська Левада та Солонці, що складає всього 1% від виборців (минулого року прийшло 60 чоловік). У Борисівці відвідуваність була на рівні минулого року — 45 осіб, що складає 3% від виборців цього мікрорайону. І, нарешті, найактивнішими громадянами, як і минулого року, виявилися жителі Карані. Їх хоч і прийшло тільки 35 чоловік (2009-го — 50), однак, зважаючи на малу чисельність мешканців мікрорайону, це склало 5%.

Чи є популярним захід, на який приходить від 0,3 до 5% виборців того чи іншого мікрорайону? Запитання виглядає безглуздим. Чому ж переяславці не цікавляться, чим займається ними ж обрана влада? Тут є два варіанти відповіді: або ж влада працює бездоганно й вирішує всі проблеми, або ж жителі міста просто зневірилися у міській владі. Швидше за все, правильним є другий варіант. І тут справа не тільки і не стільки в професійності команди міського голови Івана Якименка, скільки в неефективності самої системи влади. А тут ще й криза плюс сніжна зима... До речі, саме про чищення вулиць від снігу ті поодинокі активісти, які все ж таки відвідали слухання, запитували найбільше. А ще — про якість доріг та тротуарів, вуличне освітлення, вивезення сміття, ремонт покрівель... Коротше, повний джентльменський набір, про який влада знає не гірше за самих мешканців. Інша справа, чи може покращити ситуацію. Якби могла, жителі не говорили б щослухань про одне й те ж.

Про відсутність логіки в опозиційних до міського голови депутатів говорилося багато. На цих слуханнях деякі опозиціонери знову постали «в усій красі». Так, депутат Сергій Мевша, який на кількох слуханнях поспіль з маніакальною впертістю пропонував міському голові піти у відставку в зв’язку з корупційним скандалом, звинуватив Івана Якименка в небажанні вирішувати проблему будівництва сміттєпереробного заводу. На що міський голова резонно відповів: «Ви ж самі зібрали 2 тис. підписів проти будівництва заводу на території міста». А землями району міська влада не розпоряджається. Другий опозиціонер Віктор Толочин звинуватив міську владу (до якої належить і сам) у тому, що вона не знає, кого рік тому на Підварському кладовищі поховали в целофановому мішку. На запитання, чому ж він, знаючи про цей факт, не повідомив відповідні органи, Толочин нічого пояснити не зміг. А взагалі опозиція на цих слуханнях була якась млява. Можливо, тому що критика виконавчої влади депутатами не сприймалася простими людьми. Відразу слідувало запитання: а сам ти що зробив, — на яке опозиціонерам відповідати було нічого.

Дивує низька активність переяславських депутатів. І це при тому, що обранці громади зобов’язані брати участь у слуханнях. Однак ощасливили виборців своєю присутністю тільки 15 депутатів з 46, тобто менше третини. А прозвітувалися (що є також вимогою закону) тільки Олександр Матвієнко, Марина Навальна, Анатолій Фесенко, Анатолій Чуня.

Тож цьогорічні громадські слухання торжеством народовладдя назвати важко. Гримаси демократії — це було, особливо в Борисівці, де доходило до прямих образ міських посадовців. Депутат Анатолій Фесенко з гіркотою сказав, що з таким ставленням не хочеться бути депутатом. Зате все пройшло демократично. Кожен нероба мав можливість висловитися й обізвати людей при чинах. Бо людина праці поважатиме працю іншого, будь ти хоч прибиральницею, хоч мером. А про те, що справжній демократії притаманна культура поведінки, багато переяславців і не здогадуються.

Роман КРУК

переглядiв: