Васильківська Варта

Наука на полі чудес

На селекційному полі Інституту фізіології рослин і генетики — Герой України, академік В.Моргун (на знімку — праворуч) та директор ЗАТ «Зернопродукт МХП» М.Кучур Де були дослідні поля, тепер ростуть котеджі …А на глеваських землях квітнуть бур’яни

За терезами правосуддя маячила постать продавця.

Геннадій Малкін

Майно і зокрема земельні ділянки, що належать Національній академії наук, раз по раз стають об’єктом зазіхань, а то й неприхованих рейдерських атак з боку охочих заволодіти ласим шматком чужого добра. І якщо донедавна такі наскоки академії вдавалося відбивати з допомогою наукової громадськості, засобів масової інформації, органів влади та правопорядку, то останнім часом ті, кому не дає спокою власність НАНУ, виявляють нечувану зухвалість. Ситуація із захопленням землі науково-експериментальної бази НАНУ, що у Васильківському районі Київської області поблизу Глевахи, безпрецедентна. Адже під котеджну забудову потрапляють особливо цінні землі — селекційні поля, де створюються високоврожайні сорти пшениці та інших сільськогосподарських культур, вирощується елітне насіння. В Академії наук цьому дали точне і містке визначення — рейдерська атака на продовольчу безпеку держави.

Найбільше у цій ситуації вражає те, що відчуження землі «освячене» найвищою судовою інстанцією країни. Так, згідно з постановою Верховного суду України від 18 серпня ц.р. землі науково-експериментальної бази НАНУ — майже 400 гектарів (!) — передано у комунальну власність Глеваській селищній раді. Отакий «подарунок» до Дня незалежності отримала академічна наука.

На думку провідних учених НАНУ, рішення ВС означає фактичне знищення унікального наукового стаціонару загальнодержавної ваги — державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (далі — ДСВ ІФРГ), що є єдиною базою орних земель Національної академії, науковим центром із багаторічною історією. За значимістю для дослідження проблем землеробства, рослинництва, фізіології, генетики та селекції рослин він прирівнюється до всесвітньо відомої Ротамстедської дослідної станції (Великобританія).

Селекційні поля, на яких вирощується елітне насіння для всіх насіннєвих господарств країни, відповідно до ст. 159 Земельного кодексу України, віднесено до особливо цінних земель. На ланах дослідного виробництва Інституту фізіології рослин і генетики створено 80% найкращих сортів пшениці України. Сорти вітчизняної селекції — «смуглянка», «золотоколоса» та «фаворитка» з року в рік дають рекордні урожаї зерна — 115—124 ц/га. Цього року на Черкащині особливо щедро вродила озима пшениця сорту «фаворитка» — 108—131,8 ц/га. Навіть за несприятливих погодних умов сорти, створені вченими ІФРГ, радують високими врожаями, завдяки чому Україна попри все залишається з власним хлібом. До речі, за особистий внесок у створення і широке впровадження високопродуктивних сортів зернових культур директор Інституту фізіології рослин і генетики, академік НАНУ Володимир Васильович Моргун у 2008 році удостоєний звання Героя України.

Колекцію цінних зразків рослин ІФРГ включено до Державного реєстру наукових об’єктів, які становлять національне надбання.

І ось орні землі, на яких науковці вирощують високоврожайні сорти пшениці, що, без перебільшення, формують наш завтрашній коровай, віддаються під забудову.

«Таке рішення — ніж у серце зернової України, — вважає заступник директора Інституту фізіології рослин і генетики, член-кореспондент НАНУ Віктор Швартау. — Ці землі воістину безцінні. Їх відчуження призведе до того, що Україна уже в найближчі роки може втратити незалежність із селекції вітчизняних сортів пшениці. Хоч як це прикро, ми вже її втратили щодо гібридів кукурудзи, соняшнику, овочевих культур».

Керівництво селищної ради, затіявши ще два роки тому судову тяганину за «наукову» землю, мотивувало це нагальними потребами соціально-економічного розвитку селища, тим, що потрібно будувати дитсадок, школу, житло для молодих сімей. «То чому ж 40 гектарів під самісінькою селищною радою, які ми віддали, вже не один рік стоять забур’янені? — дивуються науковці. — Невже є резон будувати дитсадок та школу за кілька кілометрів від селища, де нині розташовані ділянки розмноження селекційних посівів?» Загалом на прохання селищної ради їй передано понад 80 гектарів земель сільськогосподарського призначення. Однак апетит у місцевої влади виявився просто-таки гаргантюазний, а наміри наполеонівські. Попервах науковці не надали особливого значення земельним претензіям керівництва селищної ради, однак, як згодом з’ясувалося, даремно.

Два роки тому директорові ДСВ ІФРГ М.Брухову надійшов лист за підписом голови Глеваської селищної ради О.Шепеленка, зміст якого мимоволі навів на думку, а чи не перше квітня на календарі. Втім, за вікном стояла похмура осіння пора, а від листа повіяло заморозками. У доданому до лапідарного послання рішенні селищної ради йшлося про… припинення права користування земельною ділянкою розміром 972,21 га, тобто всією (!) землею дослідного виробництва, з вимогою повернути державний акт на право постійного користування землею до архіву Васильківського районного відділу земельних ресурсів. І хоча це абсурдне рішення селищна рада згодом скасувала, оскільки в місцевого самоврядування існує межа компетенції, проте від планів щодо заволодіння дослідними полями не відмовилася. Тільки тепер місцеве керівництво вирішило відвойовувати земельні ділянки поетапно, меншими шматками. З початку минулого року під приводом нецільового використання земель Глеваська селищна рада ініціювала судові позови з метою відчуження земель ДСВ ІФРГ.

Утім, як розповіли науковці інституту, ідея знищення дослідного виробництва народилася ще раніше. Незважаючи на протести НАНУ України, керівництво Васильківського району склало план проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва посередині найкращих земель наукового стаціонару ДСВ ІФРГ. Дарма, що поруч малородючі піски. НАНУ звернулася з листом за підписом її президента Б.Патона до перших осіб держави — президента України В.Ющенка та прем’єр-міністра Ю.Тимошенко. При цьому учені підкреслили значущість цього наукового стаціонару для держави і просили під час остаточного коригування проекту будівництва зважити на пропозиції Національної академії щодо перенесення дороги. Тобто трасу пропонувалося прокладати всього на 500—700 метрів убік від стаціонару, по землях дослідного виробництва, але за межами цінних сільгоспугідь. З цього питання до глави держави зверталися також народні депутати. Проте воно досі не вирішене.

Тим часом на судовому фронті справи рухалися набагато жвавіше. 31 грудня 2008 року Господарський суд Київської області повністю задовольнив позовні вимоги Глеваської селищної ради, ухваливши рішення про припинення ДСВ ІФРГ права користування земельною ділянкою розміром 387,19 га. За інформацією з достовірного джерела, розгляд справи забрав 15 хвилин і сталося це за кілька годин до святкування Нового року. Очевидно, через велике завантаження в роботі суду, надто під завісу року, служителям Феміди забракло часу вникати у деталі цього земельного спору. В юристів-експертів викликало великий подив те, що суд не помітив очевидного. Адже, по-перше, згідно зі статтею 84 Земельного кодексу державні землі НАН України не можуть передаватися у комунальну власність селищної ради. По-друге, особливо цінні землі НАН України не можуть бути вилучені для несільськогосподарських потреб без відповідної постанови Кабінету міністрів (ст. 150 ЗК України). По-третє, вилучення земельної ділянки можливе лише за письмовою згодою землекористувача. По-четверте, сільські ради можуть вилучати тільки земельні ділянки комунальної власності, а не державної. Загалом судом було порушено цілу низку норм матеріального права.

Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу Національної академії наук, скасував рішення господарського суду Київської області й ухвалив нове, яким відмовив Глеваській селищній раді у задоволенні позову до ДСВ ІФРГ НАН України. Однак програти справу, вочевидь, аж ніяк не входило в плани керівництва селищної ради та тих, хто стоїть у нього за спиною, — особливо зацікавлених у відчуженні земель дослідного виробництва Академії наук. Глеваська селищна рада оскаржила постанову Вищого господарського суду у Верховному суді. Останній, як уже було сказано вище, виніс рішення на користь селищної ради.

Примітно, що ще до засідання Верховного суду в Інтернеті було розміщено повідомлення про продаж у Глевасі земельних ділянок на дослідних полях НАНУ. По телебаченню навіть показали сюжет про те, як люди на іномарці приїхали оглянути землю, яку мають намір купити, і були здивовані, що вона належить Академії наук. Ще задовго до ухвали Верховного суду селищна рада роздавала ділянки, які є державною власністю. Місцеві жителі розповідали, що землі роздано (?) під дачі, і з червня на них ударними темпами ведеться приватне будівництво. Причому вже навіть у небезпечній зоні, що оточує дослідно-випробувальний полігон. «Скоро під самісінькою огорожею складу вибухових матеріалів забиватимуть кілочки», — іронічно зауважив працівник Академії наук. І справді, до найближчих будиночків рукою подати, якихось 120—140 метрів, тоді як небезпечна зона становить 250 метрів. Прокуратура, до речі, перевіряла законність будівництва і зробила відповідне подання. Однак ніхто на те не зважає.

Звісно, жителі Глевахи давно звикли до сусідства із «секретним об’єктом», та й чимало з них працюють у науково-інженерному центрі «Матеріалообробка вибухом» (НІЦ МВ) Інституту електрозварювання ім.Є.Патона та на інших підприємствах цього широковідомого в Україні та за її межами інституту. Колись це був засекречений об’єкт, де проводилися наукові досліди і виконувалися завдання Міноборони та інших структур. Сьогодні завіса таємничості з НІЦ МВ дещо спала, проте на це режимне підприємство заради цікавості не пускають. Є там дослідно-випробувальний полігон для металообробки вибухом, який, до речі, входить до списку об’єктів національного надбання. Унікальність полігону в тому, як пояснили науковці, що його інфраструктура дає змогу проводити в комплексі фундаментальні, пошукові і прикладні дослідження явищ і процесів, пов’язаних з енергією вибуху і властивостями вибухових речовин, створювати і виробляти на базі цих досліджень нові вибухові матеріали, а також пристрої й устаткування для локалізації дії вибуху. На полігоні НІЦ МВ щодня лунають вибухи, окрім Інституту електрозварювання, тут проводять дослідження та випробування інші інститути НАНУ, підприємства військово-промислового комплексу. Проте чи встоять НІЦ МВ та інші патонівські виробництва перед вибуховою хвилею котеджного будівництва?..

До вилучених через суд земель потрапила навіть територія небезпечної зони складу вибухових матеріалів. Дива та й годі! Науковці кажуть, що за наявною інформацією, на захоплених землях, окрім котеджів, буде збудовано готель, розважальні заклади.

«І це на орних землях, де створені сорти пшениць, які славляться на весь світ! Щороку ми укладаємо не менш ніж 1270 ліцензійних угод — насіння розходиться по всій Україні та за її межами, — розповідає академік В.Моргун. — Ця земля надана НАН у довічне користування, вона не підлягає приватизації, передачі в комунальну та приватну власність. Вона охороняється законом. Вищий господарський суд розібрався в цій справі і відмовив у претензіях на академічну землю селищній раді. Черга на розгляд справ у Верховному суді, як відомо, два роки і навіть більше. А ця земельна справа була розглянута вищою судовою інстанцією вже через три тижні…»

Неможливо уявити, щоб в якійсь іншій країні так брутально знищували державну наукову базу, яку визнано національним надбанням, базу зі світовим ім’ям, а держава нічого не робила, аби захистити свою власність! — обурюються вчені. Жоден високопосадовець не може дозволити собі збудувати віллу на орних землях Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва, розташованих у межах Москви. Чи можна уявити подібний дерибан земель Ротамстедської сільськогосподарської станції? Чи мовчали б Її Величність королева та прем’єр-міністр?

P. S. НАНУ звернулася до президента та прем’єр-міністра України з проханням захистити державну власність. Під зверненнями понад півтори тисячі підписів науковців майже сімдесяти наукових установ країни. 15 вересня народний депутат України, голова комітету з питань науки та освіти ВРУ Володимир Полохало спрямував депутатське звернення з приводу передачі землі Національної академії наук у комунальну власність Глеваській селищній раді під забудову до генерального прокурора України Олександра Медведька.

Лідія СУРЖИК,

Фото: Віктор Швартау, Василь Артюшенко

переглядiв: