Працівники Національного музею Тараса Шевченка, Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра", Національного науково-реставраційного центру, Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", Київського обласного археологічного музею, музеїв міст Березані, Броварів, Ірпеня, Переяслава-Хмельницького і Яготина розповіли про перебування Кобзаря на Київщині та висвітлили деякі інші аспекти шевченкознавства.
Заступник начальника управління культури і туризму Київської облдержадміністрації С.П. Дзюбенко вручив директору Яготинського державного історичного музею Л.В. Демченко почесну грамоту Київської облради, а колективу музею подяку управління культури і туризму.
Відповідальний секретар правління Київської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Н.І. Булаєвська зазначила, що Тарас Шевченко проводив і роботу з охорони пам'ятників, малюючи пам'ятки України, і порадила Яготинському історичному музею зробити такі науково-практичні конференції щорічною традицією.
Учасники конференції поклали квіти до підніжжя погруддя і пам'ятника Т.Г.Шевченкові.
Пам'ятник Т.Г. Шевченку в Яготині встановлений у 1972році. Це перший в Україні пам'ятник молодому Тарасові Шевченку. Його виконав скульптор Іван Гончар.
Учасники конференції ознайомилися з експозиціями Яготинського історичного музею та його філіалів "Флігеля Тараса Шевчека" (в цьому приміщенні перебував Кобзар), музею етнографії і картинної галереї.
На пам'ять про відвідини Яготина учасники конференції отримали в подарунок краєзнавчий нарис "Великий Кобзар і Яготинщина", путівник "Історія Яготинського краю" і буклети місцевих музеїв. У Яготинському районі працює вісім музеїв.
Рубрика НАГОЛОС (Народний Голос) створена для вільного виявлення справедливого гніву і невдоволення щодо неправомірних дій, прохань про допомогу і подяк та багато-багато іншого. Ваші відкриті листи будуть публікуватись БЕЗ ЦЕНЗУРИ.
Несправедлива й неймовірно напружена, а на сьогоднішній день навіть критична ситуація, що склалася в нашій територіальній громаді, змушує нас, мешканців села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, звернутися до Вас із закликом про допомогу і підтримку.
Після піврічного поневіряння по владних кабінетах, наполегливих спроб достукатися до влади ми зрозуміли, що добитися справедливості ми можемо, лише об'єднавши наші зусилля.
Можливо час і загоює рани, але не в серці матері у якої вбили сина. Обличчя вбивці Слюсара Олександра Миколайовича, 1982 р.н., уродженця міста Переяслів-Хмельницький я не забуду ніколи. Минули роки, а він майже не змінився зовнішньо - коротка зачіска, кремезна статура, занадто впевнений вираз обличчя. Таким я знову його побачила восени 2010 року на біг-бордах в місті Переяслів-Хмельницький.
