http://vartainfo.com.ua http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/09/07/svjatkuvannja_20_i_r_9173.html Wed, 07 Sep 2011 21:55:39 +0300 Новини 24 серпня вся Україна відзначала ювілей встановлення держави. Яготин, звичайно не став виключенням. Численні урочисті заходи, присвячені цій даті, відбулися і в нашому місті. До того ж вони були поєднані зі святом урожаю. Але про все за порядком.<p>Наші журналісти прибули на центральний майдан о 10 годині.<p><iframe width="640" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/9mpOiMRg9qU" frameborder="0" allowfullscreen></iframe><p>І перше враження було таке ніби ми потрапили до підготовки на першотравневу демонстрацію:колони робітників підприємств з прапорами (добре хоч не з червоними ), перекличками, парад з урочистим оголошенням учасників (наче за часів СРСР, тоді теж бадьорими голосами виголошували, що йде колона таких-то працівників, які трудяться в ім'я соціалізму і великого Леніна) ітд. Подумалось, що те від чого ми відмовились 20 років тому повернулось.Може це враження і суб'єктивне, але народ який стояв біля нас (а таких було багато ) говорив і згадував те саме. Добре що потім (після урочистої ходи ) це враження трохи розвіялось, бо ми таки почали хвилюватись.<p>Отже ,о 10:30 колони робітників підприємств, організацій, державних службовців, та інших представників громади Яготина, вулицею Незалежності рушили до міського центрального стадіону "Колос". На якому, з представленням, завершили свою ходу.<p><iframe width="640" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/A6i6YQweV5E" frameborder="0" allowfullscreen></iframe><p>Крім них на стадіоні урочисто пройшли і представники сіл району, а також представники навчальних та дошкільних закладів. Останні показали шоу дійсно варте уваги й хвали. Було видно якісну підготовку.<p><iframe width="640" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/u3JXXceh2aY" frameborder="0" allowfullscreen></iframe><p>Після їхнього виступу пролунав гімн України, та розпочалася офіційна частина свята. Приємно було те, що ще до заклику ведучих свята люди, почувши гімн, почали підійматися самі.<p>Право підняти державний прапор отримали ровесники незалежності: Цаплій Олександр ( студент аграрного університету) та Волкова Ольга ( учасниця обласного конкурсу "міс київщина",навчається в інституті музики ).<p>Право покласти квіти до меморіалу ''Слави'', та пам'ятнику Шевченку, надали: Косогору Миколі Федоровичу, учаснику бойових дій у другій світовій війні (чомусь названою великою вітчизняною); Троцику Миколі Івановичу, голові ради ветеранів ''воїни Афганістану''; Шевченку Валерію, голові дитячого товариства"січ"; <p>Далі було запалено свічу пам'яті. Яку запалили Хвостікова Анастасія, та її дідусь Герасименко Віктор. <p>Після було зачитане привітання А. Присяжнюка (Голови обласної адміністрації ).<p>Далі до всіх присутніх звернулися перші особи району.<p>Першим слово мав голова Яготинської РДА Семеняка В. П. Він, крім привітаня, акцентував роботу ще й на здобутках та перспективах Яготинщини. Після нього виступ мав голова районної ради пан Шулла. Він разом з привітання на честь дня незалежності привітав всіх присутніх, та хліборобів з днем урожаю.<p>Завершила виступи перших осіб району, міський голова. Дзюба М. М. Вона також привітала всіх зі святами.У своєму виступі мер міста наголосила, що 20 років це і багато і мало, але ця дата це вже і юність, і зрілість. І тим, що ми маємо сьогодні можемо завдячувати лише собі. Пані мер подякувала трудовим колективам, установам, організаціям, депутатам ( в тому числі і минулих скликань) та всім тим, хто вклав частинку себе в становлення нашої молодої держави.<p>Після виступів керівництва району на святі вручили почесні нагороди Мешканцям Міста та району.<p><iframe width="640" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/3yxkA2beGII" frameborder="0" allowfullscreen></iframe><p>Ювілейною медаллю до 20-тої річниці держави від Президента України нагородили Сіренка О.О, який (для тих хто не знає)є головою правління Яготинського маслозаводу.Пан Сіренко подякував за нагороду. Сказавши, що ця нагорода належить всьому колективу підприємства.<p>Аналогічну ювілейну медаль отримав і Троцик М.І (голова спілки воїнів афганців).<p>Почесною грамотою Київської ОДА була нагороджена Бойко Ольга Олексіївна. Сільський голова Райківщини.<p>Подяку Голови обл адміністрації отримав Яценко Сергій Володимирович (приватний підприємець)<p>Нагороду отримав і Гальчинко О.В (механічний завод <p>Урочистості продовжили концертом самодіяльних колективів району.<p>В цей день у місті пройшли всі анонсовані заходи, працювало багато торгових точок.<p>Завершилося свято концертно-розважальною програмою, салютом, та дискотекою для молоді.<p><iframe width="640" height="390" src="http://www.youtube.com/embed/pqpnJMp04NU" frameborder="0" allowfullscreen></iframe> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/08/13/u_misti_jagotin_vpor_8978.html Sat, 13 Aug 2011 15:12:40 +0300 Новини Слід відзначити,що в місті відбуваються зміни на краще.Одна з таких змін відбулася в Яготині поблизу залізничного вокзалу, який звикли називати візитною карткою міста. Цю картку і для місцевих мешканців, і для приїжджих псувала стихійна торгівля. Споконвіків існував тут базарчик, який у народі назвали «хитрий». Його упорядкуванням займалися працівники райдержадміністрації, міської ради, правоохоронці. Але з наступним сходом сонця все починалося спочатку. А санітарні служби всіх рівнів наполягали на приведенні території до ладу.<p>Одним із першочергових своїх завдань у передвиборній програмі Наталія Дзюба, яка потім стала мером, намітила упорядкування привокзальної торгівлі. Місця для продажу були, але поодаль від вокзалу. <p> У міській раді почали конструктивно готуватися до непростої справи.. Вивчали ситуацію, говорили з людьми, бажаючи почути їхню думку. Нарешті вирішили відвести під привокзальний ринок площу між кіосками та магазинами, де він колись і був. Однак тепер там утворилося щось на зразок сміттєзвалища. Спочатку працівники ОКП «Комунальний» очистили територію, потім з фінансовою допомогою підприємців її заасфальтували, встановили столи на 100 місць. У недалекому майбутньому планується обладнати лавочки і накриття. З двох боків ринку замикаються ворота.<p>Вивіска при вході «Сільськогосподарська продукція» орієнтує, що влаштовано ці перші зручності в основному для тих, хто приносить сюди лишки домашнього господарства. Сьогодні на столах ринку «пік» достатку. Можна придбати все, чого душа забажає, — садовина, городина, молочні продукти, риба. Знайшлися також місця дрібним підприємцям, і квітникарів не обійшли увагою. До того ж, із землі вже не торгують і на одному з центральних ринків, що було давно усталеною звичкою. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/31/molodizhna_gromads_k_8866.html Sun, 31 Jul 2011 21:54:22 +0300 Новини Виїзні засідання останнім часом стали традиційними в нашому районі. То до нас завітають чиновники, то наші чиновники по району їздять. Цього разу на виїзне засідання приїхали до нас. І не чиновники, а члени Київської обласної молодіжної громадської ради. Яка, правда є, консультативно-дорадчим органом з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної молодіжної політики при голові Київської обласної державної адміністрації. пану Присяжнюку. Учасники заходу приїхали до Яготина з усієї області. Метою засідання було підбиття підсумків роботи за перше півріччя цього року, та обговорення планів подальшої співпраці в рамках діяльності ради. Головував на цьому виїзному засіданні молодіжної ради заступник голови – керівник апарату Київської обласної державної адміністрації Андрій Спаський. Який у своїй промові акцентував увагу на те, що в Яготинському районі створена й успішно працює молодіжна рада, яку очолює один з наймолодших в Україні голів районних рад (Іван Шулла). Він констатував, що молодь на Яготинщині активно працює в усіх сферах суспільного життя. Крім того, молоді й освічені люди залучаються до кадрового резерву в органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Учасники зібрання мали зустріч і з керівниками міста. Зокрема мером Яготина. Влада міста поділилась своїм баченням співпраці в молодіжній політиці, та розповіла про плани зробити Яготин сучасним Європейським містом. Де молоді буде ”зелена вулиця”.<p>Голова Яготинської районної молодіжної громадської ради Іван Шулла проінформував присутніх про заснування Благодійної організацію «Київський Обласний Благодійний фонд підтримки та розвитку молоді». Фонд є благодійною організацією, створеною на основі єдності інтересів для спільної реалізації благодійних програм та сприянню втілення в життя молодіжної політики. Фонд здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством і утримується за рахунок благодійних внесків громадян, громадських організацій, підприємств та установ всіх форм власності крім тих, що фінансуються з бюджету, має своє майно та може укладати, згідно свого статуту, договори та угоди.<p>Після засідання та зустрічей з місцевим керівництвом, гості побували в Яготинській картинній галереї та відвідали село Фарбоване. Де також відвідали місцевий тур маршрут.<p>На завершення всі присутні домовилися проводити подібні заходи і в майбутньому. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/21/bjudzhet_jagotina_vi_8755.html Thu, 21 Jul 2011 20:09:51 +0300 Новини На 117% виконано (перевиконано) бюджет міста. На позачерговій сесії Яготинської Міської Ради було заслухано питання, про виконання бюджету Яготина за перше півріччя цього року.Основними джерелами поповнення бюджету залишається податки та збори. Зокрема, плата за оренду та земельний податок. Загальна сума надходжень до Яготинського бюджету становить - 6,7 мільйона гривень. З них понад 5,7 - це доходи загального фонду, решта - доходи соціального фонду. Видатки бюджету в цілому становлять понад 6 мільйонів гривень.<p>У зв'язку з належним виконанням бюджету Яготина. Міська влада планує збільшити витратну частину бюджету. <p>Зокрема планується значно посилити фінансування капітального ремонту будинків міста. Також планується виділити 230500 гривень на ремонт дитячих садків. Виділять гроші й на водогін по вулиці Пирятинській. Виділять гроші і на сучасну метрову бетонну огорожу кладовищ міста. Для початку планують обгородити кладовище в мікрорайоні ПТФ та першої школи. <p>Не забула міська влада і про естетичний вигляд міста. Зокрема планується поставити паркани висотою 1.2 метра. При чому верхня частина парканів буде прозорою з тим, щоб був належний вигляд. З першу паркани встановлять від повороту на с Засупоївка, вулицею Незалежності (район радгоспу) до вулиці Студентської, та від виконавчої служби до АЗС. Згодом такі паркани з’являться по всьому місту. <p>Додадуть естетичності клумба, яку планують при в’їзді в місто, та новий знак ”Яготин”, який встановлять на трасі Київ –Харків. Частина коштів піде і на встановлення табличок-вказівників вулиц. Які мають покращити орієнтацію в місті.<p>Мешканці будинків в районі ПМК-15, вже могли оцінити огорожу сміттєвих баків . Тож згодом такі огорожі ,з металопрофілю, будуть стояти біля кожного сміттєвого баку. <p>Додадуть окраси місту й сучасні лавочки, встановлення яких місцева влада також профінансує. Вони будуть встановлені в районі ”каштан”. Також планується встановити лавочки та сміттєві урни біля кожного під’їзду багатоповерхівок, та далі покращувати освітлення в місті.<p>Все це влада буде робити за для покращення умов громади Яготина, та для того, щоб мешканці міста бачили куди витрачаються їхні кошти.<p> <p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/21/komunal_nim_zminam_d_8754.html Thu, 21 Jul 2011 20:06:54 +0300 Новини Те про що багато говорила і влада і писали ми –таки сталося. На своєму останньому засіданні депутати прийняли рішення про реорганізацію кп”комунальник” шляхом приєднання його до Яготинської ЖЕК. Таким чином в місті з першого серпня почнеться робота по створенню єдиного підприємства. Яке має ефективніше надавати послуги мешканцям Яготина.<p>Перед тим як зважитись на даний крок, юридичним відділом міської ради були пророблені де-кілька варіантів . І саме запропонований варіант рішення видався найефективнішим.<p>Рішення передбачає, що замість двох керівників - буде один. Буде й один головний бухгалтер. Що правда передбачено декілька бухгалтерів для ведення поточної діяльності (нарахування заробітної платні, ітд). За проектом залишається абонентський відділ, який, як і раніше, прийматиме платіжні надходження. На першому етапі не планується збільшення кількості працівників. Хоча в майбутньому , для покращення благоустрою міста, без додаткової робочої сили підприємству не обійтись. Адже ще планується створити підрозділ по наданню ритуальних послух та облаштуваннб кладовищ, яких в Яготині 13. Крім безпосередньо ритуальних послуг, підприємство має вести реєстрацію всіх поховань у місті. А те що місця для поховання обмежені, то постає питання на відведення нових земельних ділянок для поховань.<p>Також для нового підприємства, як і для міської влади, постане питання, про нове місце для сміттєзвалища. Всі ці питання неодмінно перебувають в центрі уваги влади.<p>А поки чекаємо на утворення нового підприємства. На це у міської влади є два місяці. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/08/v_jagotini_planujut__8600.html Fri, 08 Jul 2011 23:29:14 +0300 Новини Принаймні так запевняють у Яготинській Міській раді. І це не просто декларативні заяви. У Яготині вже побував представник МПП «Рада». Це підприємство досить ефективно займається переробкою сміття в Україні. Його філії є в багатьох містах. З представником було обговорено можливість встановлення лінії по сортуванню сміття в Яготині. Зараз міська влада шукає місце для встановлення лінії. Підприємство надало всю необхідну інформацію для порядку введення лінії в дію. Компанія, також, обіцяє встановити сучасні баки для роздільного сміття. Лінією по сортуванню сміття цікавляться і польські інвестори. Тому може вибір впаде і на польського інвестора.<p>Тож поки влада зважує всі кроки, Яготин Інфо вирішив розповісти Вам саме про МПП «Рада», яке ми згадували на початку матеріалу.<p>Пропоную вашій увазі інтерв’ю з помічником керівника підприємства (яким є Наталія Григорівна Семко) Вікторією Сіренко.<p>- Пані Вікторія, розкажіть трошки про МПП «Рада».<p>- Якось керівник нашого підприємства (МПП «Рада») Наталія Григорівна Семко, була на навчанні за кордоном і побачивши практику яка застосовується в Європі вирішила запровадити щось подібне в Україні. Адже ми ні чим не гірші.<p>Наше підприємство існує вже 18 років. Тобто Буча стала флагманом у цьому напрямку.<p>- Яку територію ви охоплюєте, як працюєте?<p>- Уся сировина збирається через мережу власних пунктів прийому вторсировини, що охоплює територію від Ірпеня аж до Фастова і потрапляє на базу в Бучі. Це один напрямок. Другий канал – це відокремлений збір на контейнерних майданчиках по збору ТВП. До речі, наше підприємство було першим в Україні, яке устаткувало баками для пет-пляшок (пластик) і окремо для склобою весь Ірпінський регіон, зокрема, Бучу. Зараз ми працюємо У Києво-Святошинському районі, Фастові, м Бородянка, Вишневому. Ми майже замкнули увесь цикл. Ми і виготовляємо урни для роздільного сміття, і встановлюємо, і обслуговуємо.<p>- Ви працюєте вже не один рік, як на ваш погляд: чи стали міста де ви працюєте чистішою, чи підвищився культурний рівень мешканців у цьому сенсі?<p>- Спочатку було досить важко. Адже наші люди не звикли до роздільних урн. Але після проведеної виховної роботи (наочної інформації, роз’яснення, у тому числі серед молоді) люди звикли. <p>- Чи це безпечно та екологічно чисто?<p>- Звичайно. Власне для того сміття і розділяється. Тобто небезпеки тут немає.<p>- Чим відрізняєтесь від аналогічних підприємств?<p>- Ну, наша перевага в тому, що ми були одним із перших. Лишаємось лідерами в цій сфері. Тому до нас аби перейняти наш досвід, їдуть з усіх куточків України. На базі нашого підприємства постійно проводяться навчання, семінари, де ми розповідаємо про всі новинки, що стосуються роботи у сфері переробки відходів.<p>- Останнє питання стосується планів на співпрацю з нашим містом.<p>- Звичайно ми дуже зацікавлені в розширенні меж своєї діяльності. І ми будемо дуже раді співпраці з Яготином. Для початку ми проінформуємо про нашу діяльність. Потім про кроки які потрібно пройти для того, щоб встановити обладнання. А погодивши всі необхідні моменти, вже безпосередньо перейти до реалізації проекту. Думаю всі залишаться задоволені. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/08/vchit_sja_zemljaki_j_8599.html Fri, 08 Jul 2011 23:25:08 +0300 Новини В місті Гребінка відбувся - щорічний мото-рок фестиваль «Небеса» присвячений пам'яті людей, чиє життя обірвалось в молодому віці. Програма передбачала: нагородження почесних байків, показ техніки, проїзд вулицями міста, рок-концерт, а також багато конкурсів та розваг, вечірні та нічні гуляння на музичному фестивалі.<p>Захід проходив не перший раз, тому був організований досить не погано, як для провінційного фесту. От якби ще з погодою повезло…..Але по порядку. <p>Першого дня погода зовсім не веселила учасників фестивалю (шпарив дощ), але не дивлячись ні на що зліт все ж таки відбувся. Справжніми героями стали байкери з сусідньої Білорусі, що проїхали до чотирьохсот кілометрів під зливою до Гребінки. Причому настрій у хлопців був зовсім не дощовий, а переповнений враженнями. Приємно що їм сподобалась наша гостинність. Бо в Білорусі влада дуже не любить неформалів. Вона старається перешкоджати подібним молодіжним зібранням. <p>Другого дня о 12 годині біля храму Святого Георгія Побєдоносця відбулося освячення байкерської техніки священником Стефаном Худиком, після чого центральними вулицями Гребінки прогуркотіло півсотні швидкісних мотоциклів. Салютуючи рідному місту, один з вершників підняв свого залізного коня на диби, буквально пролетівши добрих три десятка метрів на задньому колесі. У місцевих спорт-байкерів це вважається найвищим класом. Через мить гуркіт моторів вже чувся на околиці міста. Учасники фестивалю розбили своє наметове містечко у парку стадіону "Юність.<p>О 17 годині розпочався обіцяний рок-концерт у програмі якого було дійсно багато якісного рок-саунду, від груп "Цензор", "RISING", "Есенція Єпископа", "Проспект Свободи" та інших. Ці групи є давніми друзями-партнерами фесту.<p>Біля літньої сцени парку розпочалася молодіжна дискотека під відкритим небом та живою музикою. <p>Завершився концерт вогняним шоу - фаєр-шоу.<p>Третій день був нічим не гірший Його девіз - музика, музика і ще раз музика! Вільний день, прогулянки по місту Гребінка, спілкування між учасниками, байкерами та гостями фестивалю, побажання на майбутнє.<p>Гребінківські байкери понад усе люблять швидкість і не шкодують грошей заради потужних спорт-байків. Товаришують вони з Кременчуцькими байкерами, Лубенськими, Оржицькими, Київськими та ін..Щодо максимальної швидкості, то Вельбой Олександр «Cowboy» зізнався, що на трасі Київ-Харків, він розганявся бувало й до 220 кілометрів на годину. «А так їздимо 100-160, більше ні».<p>Байкери запевняють, що, зібравшись поїздити, не дозволяють собі ні краплі спиртного. «Любимо зупинитися десь квасу попити, якоїсь курочки поїсти. Поки не приїдеш додому – сухий закон», – запевнив Олександр. От на фестивалі, кажуть вони, там можна розслабитись, бо там на ніч лишаєшся, а вдень у таборі — на концерті, нікуди далеко їздити не треба.<p>«Ми дуже дружні люди, зізвонюємося, повідомляємо один одному, коли який зльот намічається». На фестивалі з’їжджається різноманітний байкерський люд: тут бувають і ті, хто любить байкерську класику, і ті, що віддають перевагу швидкісній їзді. Тут бувають і підлітки на скутерах, і 50-річні ветерани на перероблених древніх «Уралах», і учасники серйозних байкерських клубів, і звичайні «фрі райдери», не обтяжені жодним членством. «Головне мати мотоцикл і сказати: я їжджу і хочу їздити. Там всі прості, без ніяких понтів, збираються разом, як одна родина».<p>Чуття єдиної родини надихнуло байкерів до певної системи секретних знаків, якими вони обмінюються на дорозі. Найпоширеніший і найчастіше вживаний – сигнал про те, що попереду засіли державтоінспектори. Щоб попередити іншого байкера про патруль ДАІ, мотоциклісти прикладають долоню до плеча, мовляв, вважай, бо «погон» на дорозі. У таких випадках попереджені про «небезпеку» байкери найчастіше просто розвертаються і тратять декілька додаткових хвилин на об’їзд несподіваної перешкоди. Бо правдивому спорт-байкеру насправді все одно куди їхати, головне, щоб швидко.<p>Закінчився третій день дружнім співом. Народ під гітари співав рок-хіти минулого. В основному старий добрий ”рускій рок”, але були й пісні українською (пісні бум-боксу) та анлійською.<p>Дійсно фест вийшов на славу. Ясно, що є й солідніші байк-фести, але для Гребінки це дійсно щось.<p>Яготинцям (організаторам) є чому повчитись. І в організації, і у проведенні. Щоб не було, як кожного разу в нас буває, стандартна дискотека (яка і та буває, а не лише у свято) та щось для галочки. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/08/pidsumki_blagoustroj_8597.html Fri, 08 Jul 2011 23:19:24 +0300 Новини Пройшов час - пора підбивати підсумки. Що і було зроблено на засіданні виконавчого комітету у міській раді Яготина. Перш за все міський голова подякувала всім хто долучився до наведення порядку в місті: депутатам, членам виконкому, простим громадянам міста, ініціаторам прибирань, усім не байдужим. Адже Яготин і справді став набагато чистішим. Чого не спостерігалося на протязі останніх років.<p>Підсумував роботу Овчаренко С.О.<p>Отже, станом на 1.07. 2011: прибирання паркової території площею 60 тис квадратних метрів;<p>насаджено квітників - на площі 200 квадратних метрів ( на суму -420 грн)<p>ліквідовано 11 стихійних сміттєвих звалищ<p>спиляно 110 дерев <p>посаджено 234 дерева та 330 кущів (на суму 6470 грн)<p>встановлено меморіал-стелу пам'яті Чорнобильцям( на суму 12500 грн)<p>почалося приведення в порядок вулиць міста протяжністю понад 6500 метрів<p>встановлено багатофункціональний дитячий майданчик (в районі "каштани")<p>проведені численні роботи по прибиранню прилеглих територій<p>проведена акція з висадження бузку<p>проведена заміна плит на меморіалі "Алея Слави"<p>встановлено 5.5 км освітлення нових ліній ( з них 2. 1 км - реконструкція)<p>Під час всього періоду двомісячника комісією з благоустрою проводилися об'їзди. з метою забезпечення належного виконання плану з благоустрою. Комісією складено 6 адміністративних протоколів. Зокрема. 2 протоколи "Втор чер мет", один протокол підприємцю Масуд (ПТФ), та один протокол підприємству "Рем буд".<p>За проведення робіт з благоустрою ряд керівників, приватних підприємців, відзначено подяками міського голови. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/07/08/festival_turistichno_8596.html Fri, 08 Jul 2011 23:14:14 +0300 Новини Журналісти Яготин Інфо побували в Переяславі-Хмельницькому Там відбулася<p>Прес-конференція міського голови Олександра Шкіри та директора Київської обласної туристичної агенції Сергія Васильонка в рамках VI фестивалю туристичної журналістики. Присутні дискутували щодо перспектив міста Переяслава-Хмельницького як туристичного центру Київщини і не тільки. <p>Активну учать у ній взяли журналісти місцевих та загальноукраїнських засобів масової інформації, працівники Переяслав-Хмельницького Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». В рамках VI фестивалю туристичної журналістики в Переяслав-Хмельницькому музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини відбулося театралізоване дійство «Весілля на Переяславщині». Його, організаторами виступили: відділ культури і туризму міської ради та Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав”. Святкові заходи підготували самодіяльні колективи міста «Водограй», «Веселка» та артисти Народного центру культури "Зустріч”. Журналісти - учасники фестивалю мали чудову нагоду відвідати усі музеї міста. Загалом такі заходи дуже потрібні. Адже вони презентують місто. З таких заходів можна взяти багато корисного для провадження подібного в інших містах. Наприклад в Яготині подібні заходи також дали б можливість презентувати наше місто. В нас є класні місця. Але про них мало знають. Місцевій владі потрібно проявляти ініціативу, щоб до Яготина приїздили гості. На цьому можна дійсно непогано заробляти.<p>Яготин Інфо, зі свого боку, всіляко сприяв би таким ініціативам. І збирається зробити англомовну сторінку сайту для інформації про Яготин на міжнародній арені. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/06/26/seljani_za_spivprats_8402.html Sun, 26 Jun 2011 17:27:32 +0300 Новини До голови Яготинської районної ради звернулися мешканці сіл Лемешівки, Гензерівки, Капустинець, Плужників та Добраничівки з проханням допомогти у вирішенні болючої для селян проблеми – низьких закупівельних цін на молоко, а також віднайти шляхи раціональної та взаємовигідної співпраці з Яготинським маслозаводом для реалізації молока за прийнятними цінами. Слід нагадати, що питання закупівельних цін на молоко селян хвилює вже давно. На їх погляд, закупівельники на власний розсуд встановлюють занадто низькі ціни. Тож виходячи з цього, можна зробити висновок, що соціальна ситуація на селі сьогодні є досить не простою.<p>Для багатьох селян утримання корови і продаж молока є чи не єдиним джерелом грошових надходжень. Це і є, до речі, одна з причин чому люди ще тримають корів. І саме тому селяни вважають, що закупівельники мають рахуватися з їхньою думкою, а ціни повинні бути адекватними.<p>Враховуючи думку жителів названих сіл та реально оцінюючи ситуацію, що склалася, по даному питанню було проведене засідання комісії з питань соціально-економічного розвитку, будівництва та комунальної власності.<p>Крім того, районна рада звернулася до керівництва ПАТ «Яготинський маслозавод» за роз'ясненнями. На звернення ради адміністрація підприємства повідомила, що вже з 21 червня ціна на молоко від приватних господарств підвищилася і становить одну гривню 90 копійок, а з 1 липня цього року ціна зросте до двох гривень за один літр молока базисної жирності. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/06/14/v_transportnomu_pita_8257.html Tue, 14 Jun 2011 00:38:14 +0300 Новини 10 Червня, як і планувалось, відбулося засідання транспортного комітету міської ради міста Яготин. На ньому були визначені маршрути та перевізники, які будуть їх обслуговувати . За результатом проведення конкурсу маршрути розподілені таким чином. Маршрут №1(залізнична станція-комбікормовий завод) - ПРАТ АТП 13251. Це підприємство було єдиним претендентом.<p>На маршрут №2 (залізнична станція-волошка-вул Шевченка-ПТФ) також був один претендент - ТОВ "Регіон авто", яке й отримало даний маршрут.<p>Маршрут №3 (залізнична станція-ЦТПО-вул Незалежності-комбікормовий завод) - отримав пан Васільєв.<p>На маршрут № 4 (залізнична станція-комбікормовий завод) було 2 претенденти (ПРАТ АТП 13251 та ТОВ "Регіон авто"). Але більшістю голосів маршрут отримало ПРАТ АТП 13251.<p>Маршрут № 5 - залишається на конкурсі, оскільки на нього поки ніхто документів не подавав.<p>Маршрут № 6 (залізнична станція-комбікормовий завод) - ВАТ Регіон авто.<p>Маршрут №7 (Рошен-МАУП-залізнична станція-вул Незалежності- ПТФ) також отримало ТОВ Регіон Авто<p>Маршрут №8 - не розглядався. На ньому така ж ситуація, як і на маршруті №5 .<p>Маршрут №9 (залізнична станція-ПТФ-зарічча) - виграло ТОВ "Регіон авто".<p>Маршрут №10(залізнична станція-комбікормовий завод , як і попередній, отримв перевізник ТОВ "Регіон авто".<p>Маршрут № 11 (залізнична станція-вул Драгоманова) отримав пп Щербина.<p>Конкурс проходив відповідно до чинного законодавства (постанова Кабінету Міністрів 1081).<p>Також після укладення договорів з перевізниками, планується корекція розкладу руху. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2011/06/14/jagotin_vidznachiv_d_8254.html Tue, 14 Jun 2011 00:22:22 +0300 Новини У перший день літа багато країн світу відзначають Міжнародний день дітей. В Україні та Росії це свято називається трохи по-іншому - День захисту дітей, але від цього його суть не змінюється: у цей день в нашій країні прийнято згадувати про дітей, перш за все про знедолених малюків: сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей-інвалідів.<p>Не оминув цей день і наше місто. Заходи до цього дня розпочалися на центральному майдані міста з привітань учасників свята та урочистою ходою вихованців-випускників дошкільних навчальних закладів.<p>Продовжилось свято в РБК. Там відбулася святкова вистава лялькового театру.<p>Численні заходи відбулися і на дитячих майданчиках міста, і в бібліотеках, а також в Яготинській школі мистецтв.<p>Також 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей у Яготині розпочали роботу пришкільні табори. В яких дітвора зможе весело та цікаво провести своє дозвілля. Адже кожен день буде наповнений цікавими розважальними заходами. Для дітей організовуватимуть: екскурсії , подорожі дітей, спортивні змагання, конкурси, виставки дитячої творчості та ін.<p>Заходи приурочені до 1-го червня напередодні відбулися і в Київській облдержадміністрації. Сюди запросили п'ять сотень дітей з усіх куточків Київщини. Це - сироти з малозабезпечених сімей та вихованці центрів соціально-психологічної реабілітації. Для них влаштували святковий концерт за участі співаків, танцювальних колективів, гімнастів та ілюзіоністів. Усі діти отримали солодощі у подарунок. Натомість, сорок вихователів та педагогів нагородили подяками від адміністрації та обласної ради. Святкували День захисту дітей у всіх районах Київщини. Загалом, у області проживає триста тисяч дітей. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2010/08/09/gorodskoj_sovet_jago_7213.html Mon, 09 Aug 2010 17:52:17 +0300 Новини Патриарх в опасности. Городской совет Яготина отказал ему в заповедном статусе. А люди вообще угрожают срубить его под корень. 700-летний, старейший дуб Киевщины защищают экологи. Горожане парируют – это не дуба от них, а их от дуба защищать надо. Потому что отломанные ветви с дерева уже не раз ломали крыши и стены их усадеб. Александр Марусецкий, местный житель: <p>Стояв, курив. Піднялась буря. Почався дощ. Кинув цигарку. Зайшов у дім і гілка упала прямо сюди.<p>С 700-литним дубом у Александра Марусецкого непростые отношения. Дерево рассыпается. И все – ему на голову. <p>Александр Марусецкий, местный житель: <p>Впала гілка на ворота – воріт не було взагалі. Їх сплюснуло до землі, розвалило пів веранди. І даху не було, і воріт не було, і паркану не було.<p>У соседей Александра с деревом свои счеты. <p>Жители Яготина: <p>Оце, бачите, ноги. Оце гілки падають, да по ногах. Як можемо до нього ставитись?<p>За останні 4 чи 5 років – оце 3 гілки впали на цю сторону. І дах. Весь дах пішов на ту сторону. Там отака вм’ятина.<p>Поэтому попросили у местных властей дуб спилить. Такими просьбами обеспокоены экологи. Уверяют: этот дуб – старейший на Киевщине. Его не рубить, а защищать надо. И также обратились к власть имущим – просили предоставить дереву заповедный статус. Им – отказали. Правда, ни объяснить свое решение, ни рассказать о дальнейшей судьбе дерева отказались. Один заместитель мэра отсылает съемочную группу к другому. <p>Леонид Русин, заместитель председателя Яготинского горсовета: <p>Я вам сказав: буде Микола Григорович Хороший. Я з цього питання вам нічого не скажу – це не входить в мою компетенцію і я не володію ситуацією.<p>Николай Григорьевич, увидев камеру, убегает по коридору. <p>Жители усадеб у дуба рассказывают: две недели назад мэрия о дубе таки вспомнила. И спилила аварийные ветки с дерева. Вот только забрать – забыла. Теперь все они на огороде госпожи Катерины. <p>Чтобы проверить состояние дуба, на дерево поднимается специалист. Сбрасывает старые и рыхлые ветки вниз. <p>Спустившись на землю, специалист готов дать заключение. Говорит, до него здесь все пилили неправильно. <p>Иван Кушнир, арборист: <p>Правильно різати ось тут – перед кільцем, щоб не сильно його зачеркувати. А ви, як бачите, там у нас отакі пеньки полишали. Це вже рік-другий, якщо його не забрати буде та сама гниль.<p>Его коллега уверяет: за жизнь дерева еще можно побороться. <p>Анатолий Кушнир, доцент кафедры ландшафтной архитектуры Национального университета биоресурсов и природопользования Украины: <p>Якщо його опрацювати, зробити безпечним для жителів, то він ще може певну кількість років простояти. Ну. це може бути навіть декілька десятків років.<p>Добавляет: таких вековых дубов в Украине осталось примерно две сотни. И обещает и дальше спасать дерево уже осенью, когда со старожила опадут листья. Госпожа Катерина работе специалистов не рада – они срезают, а ей потом двор убирать. <p>Татьяна Клименко, Олег Жданов http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2010/05/19/u_jagotins_komu_rajo_6879.html Wed, 19 May 2010 14:53:04 +0300 Новини В результаті проведення спільної спецоперації працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Київській області та ГУБОЗ МВС був звільнений заручник. Так, до Яготинського районного відділу ГУМВС України в Київській області звернулась жінка та повідомила, що невідомі особи викрали її сина В. та за його звільнення вимагають 100 тисяч доларів США.<p>Оперативниками було встановлено, що вдень до приватного будинку потерпілих увірвалося 4 озброєні особи, які силоміць примусили В. сісти в автомобіль „Фольксваген-Транспортер” та зникли в невідомому напрямку. Через деякий час, викрадачі зателефонували матері заручника та поставили умову – 100 тисяч доларів США викупу і її сина буде звільнено. <p>В ході проведення оперативно-розшукових заходів оперативники з’ясували, що зловмисники ретельно готувалися до викрадення, використовуючи прийоми конспірації та технічні засоби, про що свідчить факт постійної зміни мобільних телефонів та „SIM-карток” різних мобільних операторів. Крім цього, дзвінки надходили з різних регіонів держави, зокрема, з Луганської, Миколаївської та Кіровоградської областей.<p>Під час передачі викупу у сумі 100 тисяч доларів США в місті Яготин зловмисників було затримано, а заручника звільнено.<p>Організатором групи викрадачів виявився 27-річний мешканець м. Вінниця, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за грабіж та хуліганство. Також до складу ОЗГ увійшли троє чоловіків, теж з кримінальним минулим. <p>За даним фактом слідчим відділом Яготинського РВ ГУМВС порушено кримінальну справу за ч.2 ст.146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) Кримінального кодексу України. Ведеться слідство.<p>Прес-служба ГУБОЗ МВС України http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2010/04/06/shevchenko_zhive_z_m_6644.html Tue, 06 Apr 2010 17:23:53 +0300 Новини <i>Футболіст Андрій Шевченко розповів, як тепер живе з мамою і що любить крім футболу. </i><p>"За роки життя у Мілані цілком змінив свій раціон - спагетті, паста, багато легких салатів... Взагалі, люблю італійську кухню, що, до речі, складно уявити без вина. Якому надаю перевагу? Червоному сухому. Але без надмірностей і зловживань! Я ж спортсмен до кінчиків нігтів", - розповів Шевченко в інтерв‘ю. Як запевняв Андрій, він активний не лише на полі. <p>"Звісно. Наприклад, не можу знаходитися на пляжі більше години. Мені потрібно постійно бути в русі", - сказав він.<p>А футбол Шевченку, за його словами, ніщо не замінить:<p>"Рівноцінної заміни немає! Приміром, мені дуже подобається гольф, можна сказати, це моє хобі. Але я ніколи не буду грати у нього так само добре, як у футбол. Ще симпатизую баскетболу. Та й взагалі я від багатьох видів спорту отримую задоволення".<p>Колись, до речі, Шевченку довелося відмовитися щонайменше від двох видів спорту. <p>"Два можу назвати, це - водні і гірські лижі. Вони пов'язані з ризиком одержати травму, виходить, можуть завдати шкоду моїй основній справі. А ще я давненько не ставав на ковзани, які дуже люблю", - зізнався футболіст.<p>Поза тим, незважаючи на те, що Шевченко тривалий час жив у Мілані та Лондоні, у батьківському селі Двірківщині йому завжди добре:<p>"У Двірковщині я завжди комфортно почуваюся. Переживаю особливі емоції, коли буваю у рідних краях. Правда, для поїздок туди вічно бракує часу".<p>"Так ми ж квартиру мамину продали, тепер вона живе з нами на Печерську. Але от усі разом, справді, збираємося не так вже часто. Я багато часу проводжу на базі, у роз'їздах, у Крістен зйомки в Англії і США, а мама дуже любить бувати в нашому будинку у Двірківщині".<p>Кілька слів Андрій сказав і про своїх дітей. До слова, його старшому синові Джордану вже п'ять з половиною років.<p>"Я, розумію, що Джордан за мною сильно сумує. І я за ним також. Але що поробиш. Коли Крістен з дітьми у Києві, ми проводимо разом досить багато часу, і він не так часто цікавиться, де ж тато", - розповів футболіст. <p>"А от другий син поки до моїм частих від сутностей ставиться спокійно. Маленький ще. Хоча вже зараз ми бачимо, що за характером Джордан і Крістіан - зовсім різні", - зізнався Андрій. <p>Старший син, як каже Шевченко, на нього страшне схожий: <p>"Він на мене дуже схожий, це вірно. Джордан зараз відвідує підготовчі класи перед тим, як піти у повноцінну школу. Не дуже давно дружина зняла на камеру, як він виступав - у них був святковий вечір, дітки взяли участь у постановці, співали пісень".<p>"Сім‘я для мене найголовніше в житті", - наголосив Шевченко.<p>Однак про те, що б він хотів залишити своїм дітям, Андрій поки що не думає - каже, зарано про таке думати.<p>"Звісно, про майбутнє задумуюся. Хочу реалізувати себе не лише у футболі, але і як особистість. Може, у якомусь іншому амплуа, не спортивному, а, наприклад, соціальному..," - поділився він.<p>І хоч зараз Шевченко повернувся в Україну грати у футбол, де він буде за кілька років - сам не знає:<p>"Я повернувся заради того, щоб грати у футбол... Але де я буду жити в майбутньому, не знаю ще, не визначився". <p>А що, Андрій в Австралії й у Африці, скажімо, ще не був. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2010/03/31/bulo_vashe_stalo_nas_6600.html Wed, 31 Mar 2010 10:52:12 +0300 Новини Таким егоїстичним девізом керуються у своєму житті люди, які зазіхають на чуже. Останнім часом у Яготині трапилося кілька випадків у різноманітній злодійській інтерпретації. Вночі вирушив на обмірковану справу житель с. Сулимівка, гр. В., обравши об’єктом свого доходу ТОВ «Українське борошно». Розбивши скло у вікні, він заліз у кабінет начальника, де дуже добре орієнтувався і в темряві. Адже колись працював у цьому товаристві. Швидко гроші зі столу перекочували до кишені нічного гостя. Однак скористатися добутим не вдалося — завадили правоохоронці, які по гарячих слідах вийшли на зловмисника.<p>Ще раз виїжджали правоохоронці до цього села з приводу іншого інциденту. Чаркувалися за столом приятелі. Один з них, гр. М., прибув із Яготина, а додому захотів повернутися на чужому авто. Скориставшись тим, що його співпляшник перебрав оковитої, гість заволодів ключами від його машини і подався спокійненько у Яготин.<p>Працівникам міліції довелося немало попрацювати, аби виявити місце проживання гр. М., адже і потерпілий його не знав. Транспорт повернуто власникові.<p>Два яготинські молодики, гр. Г. і гр. Р., змовилися піти на «полювання» до складу ВАТ «БМУ-10», розташованого на вулиці Згурівській. Найближчої ночі вирушили здійснювати свій злодійський намір. Поверталися задоволені успіхом — вдалося викрасти з КамАЗа паливну систему, яка коштує аж 10 тис. грн.<p>За всіма цими фактами порушено кримінальні справи. Проводиться розслідування.<p>За матеріалами Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/10/12/jagotintsiv_zaidajut_5136.html Mon, 12 Oct 2009 18:26:51 +0300 Новини <p>До всіх численних проблем та негараздів сьогодення в Яготині додалося ще й нашестя комарів. <p> Причому комахи масово з’явилися не влітку, а лише десь наприкінці серпня. Заселили під’їзди, квартири. Ось уже який час немає від них порятунку. Не допомагають навіть оті спеціальні сітки на металопластикових вікнах, що мали б зупинити їх. Все одно невідомо як пролазять і роблять свою чорну справу. Які це пекельні муки ночами! Хіба ж можна спокійно спати, коли знаєш, що ота мізерна і набридлива комаха з тебе сплячого ссе кров? Та то вже взагалі не сон. Нерідко схоплюєшся і починаєш несамовито бити комарів на стінах, стелі. Втомившись, вкладаєшся, але не надовго, бо знову нападають зусібіч. Що тільки не придумують люди, аби врятуватися від в’їдливого гнуса — виловлюють пилососом, травлять дихлофосом (тут уже й самим дістається), знищують вручну, дехто примудрився виготовити такі сітки на обличчя, як ото в пасічників. Але ніщо не допомагає. На ранок просинаються покусані і дорослі, і діти. Горять і печуть руки, обличчя, а на стінах додається кривавих слідів… <p>Така безрезультатна війна йде в багатоповерхівках, зокрема, в районі вулиці Каштанова Алея. Спочатку не знали, що й думати. Звідки таке нашестя гнуса? Виявляється, причиною є сприятлива для розведення комарів вологість у підвалах, де ніколи не буває сухо. <p>Після «багатонічних» мук телефоную в районну сан-епідемстанцію. Відповідають, що ця справа в компетенції ЖЕКу. Звертаюся і туди. Головний інженер Олександр Кулик пояснює, що на процедуру знищення комах потрібні кошти. За ці гроші ЖЕК наймає працівників санепідемстанції, підготовлених до роботи з отрутохімікатами. Востаннє їх залучали років 5 тому. А через те, що мешканці відмовилися оплачувати цю послугу, нічого не робиться. <p>— Це ж сезонна послуга, а чому ви ввели її в число цілорічних, — апелюю до співрозмовника, бажаючи встановити справедливість. — Восени проведуть дезінфекцію, а платити вимагають усі 12 місяців. <p>Питання повисло у повітрі, а комарі, хоча й похолодало надворі, продовжують господарювати, розносять інфекцію. Залишається тільки чекати і просити у Бога морозу… <p>Таміла Іванова http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/09/30/_fligel_tarasa_shevc_4943.html Wed, 30 Sep 2009 15:52:32 +0300 Новини На березі Супою височіє білосніжна будівля з стрункими колонами, які ніби вдивляються в минуле. Це Музей «Флігель Тараса Шевченка». XIX ст. цей будинок входив до архітектурного ансамблю М.Г.Рєпніна і використовувався як готель для приїжджих гостей. Саме в цьому Флігелі зупинявся Тарас Шевченко під час перебування в Яготині. З першого приїзду 2 липня 1843 року і всі інші дні його гостювання в князівському маєтку Рєпніна вчорашнього кріпака тепло приймали в цій шановній родині. Шевченкові був відведений будинок-флігель князівського палацу, стіни якого він прикрасив власними малюнками. <p>Довгий час на цьому місці стояла почорніла руїна, поки за відбудову не взялися справжні патріоти Яготинського краю. Понад двадцять років відроджували і відбудовували цей будинок. І лише у вересні 2003 року гордо піднявся і відкрив двері для відвідувачів Музей «Флігель Тараса Шевченка».<p>Перебування Шевченка в Яготині позитивно вплинуло на розвиток його творчості. Тут Великий Кобзар написав поему «Тризна», записав народні пісні: «Соколе мій, чоловіче», «Ворони клюють». З мистецьких творів Тараса Шевченка, виконаних у Яготині, відомі дві копії портрета князя М.Г.Рєпніна, роботи Й.Горнунга (саме це стало однією з причин першого приїзду), груповий портрет онуків князя, а також графічний автопортрет 1843 року та малюнок із серії «Шевченко малює селянський двір».<p>Автопортрет і «Тризну» з присвятою «Душе с прекрасным назначеньем...» Шевченко подарував доньці князя Рєпніна Варварі Миколаївні.<p>Небайдужий до Ганни Закревської, дружини поміщика Платона Закревського, Шевченко написав її портрет та два вірші. «Г.З.» («Немає гірше, як в неволі...»), «Якби зустрілися ми знову», згадуючи в засланні колишнєє святеє диво!»<p>Все це експонується в залі пам’яті Великого Кобзаря.<p>Експозиція Музею «Флігель Тараса Шевченка» відтворює інтер’єр будинку періоду проживання в ньому Т.Шевченка. Розміщена вона в п‘яти залах.<p>У залі «Кабінет» експонується унікальна картина невідомого італійського художника «Сліпець з хлопчиком» з колекції князів Рєпніних, картина В.Пантасенка «І серцем лину», а також меблі з маєтку: стіл, крісло, стільці, дерев’яна лавка.<p>В залі «Опочивальня» - меблі та речі з Репнінського маєтку: металеве розписане ліжко, реставроване місцевим художником В.Пріньком; комод, люстра, подаровані Музею подружжям Купрій, порцеляновий глечик, підсвічник...<p>В найбільшій залі «Вітальня», де молодий Тарас читав свою поему «Тризна» мешканцям та гостям маєтку - великий стіл, оригінальні стільці оздоблені порцеляною, піаніно.<p>На стінах - твори художників України та місцевих художників.<p>Символом безсмертя поета став будинок-флігель, в якому проживав Т.Г.Шевченко.<p>м. Яготин, <p>вул. Незалежності, 69а <p>тел:(04475)5-36-36 http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/08/26/sklavshi_istoriju_pr_4427.html Wed, 26 Aug 2009 16:38:09 +0300 Новини У місті Яготин (Київська область) днями відбулася жахлива трагедія - убили матір трьох синів, молодший з яких цього року піде в перший клас. Близько першої години ночі в міліцію подзвонив невідомий, сказав адресу й повідомив, що там вчинено подвійне вбивство. По приїзду лікарі швидкої допомоги констатували смерть господарки, а її 19-літнього сина в несвідомому стані із численними порізами й проникаючою раною в ліву легеню відвезли в лікарню.<p> «У двір увірвалися п'ятеро в масках, вони накинулися з ножем спочатку на Юру, потім на тітку Віку, я зумів утекти, перестрибнувши через огорожу, вони доганяли мене, я щосили намагався вирвати ніж,» - указуючи на порізані руки, розповідав 19-літній Славик.<p> Історія цього свідка для всіх, крім співробітників міліції, виглядала цілком правдоподібно. Але, вже після двогодинного допиту в райвідділі, Слава без якого-небудь каяття совісті й краплі жалю у фарбах розповідав про те, що трапилося. Хлопець - сирота, він кілька місяців назад приїхав у Яготин пожити у своїх родичів. Незважаючи на молодий вік, уже має кримінальне минуле - був засуджений за крадіжку й зберігання патронів. З Юрою, середнім сином покійної Вікторії, вони були приятелями. У той вечір хлопці непогано відпочили, розпивали спиртне. Було вже досить пізно, коли вони прийшли до Юри додому випити чаю. За столом розв'язався конфлікт. Не довго думаючи, гість схопив кухонний ніж і накинувся на Юру. Усе відбувалося вже у дворі. Коли приятель від нанесених ран знепритомнів, Славик повернувся в будинок, допив чай і ліг спати. Його розбудила господарка: «Де Юра?». «Дівчат пішов проводжати» - відповів Слава. <p> Жінка вийшла у двір і, побачивши тіло свого сина, почала кричати. Злякавшись покарання, гість схопив ще один ніж і наніс матері свого друга п'ять ножових поранень. Одне з них прийшлося прямо в серце, що й послужило причиною смерті. У цей час чоловік Вікторії і її молодший син спали, старшого в будинку не було - він ночував у бабусі. Славик знову ввійшов у будинок, налив ще чаю, випив його й, склавши свій варіант усього що відбулося, пішов розповісти про все своїм родичам. Вони й подзвонили тоді в міліцію. <p> На сьогоднішній день молодий нелюдь перебуває під вартою. Про вчинене не шкодує. Проти нього порушена кримінальна справа. Хлопцеві може загрожувати довічне позбавлення волі. Йому лише залишається молитися, щоб Юра залишився живий.<p>Юлія Синчак, ВЗГ ГУМВС України в Київській області<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/08/17/jagotins_hina_istori_4312.html Mon, 17 Aug 2009 15:55:16 +0300 Новини Українська земля багата родючими чорноземами, надрами, розмаїттям природних умов. Яготинці можуть пишатися своєю історією, унікальною красою природи й людьми, що творять красу на своїй рідній "малій" батьківщині. Ця земля, що знаходиться в центрі України, протягом всієї історії приваблювала до себе багато історичних постатей, що примножили славу і велич України, додали багато цікавого до історичного минулого Яготина. Землі Яготинського району розкинулись на крайньому сході Київської області, де сходяться межі чотирьох областей. Межує район на північному сході з Прилуцьким районом Чернігівської області, на сході - з Пирятинським і Гребінківським Полтавської області, на південному сході - з Драбівським Черкаської області, на заході - Переяслав-Хмельницьким та Баришівським районами, на півночі - Згурівським районом Київської області.<p>Територія компактна, дещо витягнута з півночі на південь вздовж річки Супій. Район розташований на лівобережжі Дніпра, по обидві сторони від залізниці та шосейної дороги Київ-Харків.<p>Про перших поселенців на території нашого краю довідуємось з добранічівської стоянки первісної людини (Капустинська сільрада), яку було відкрито в 1952 р. і досліджено експедицією Академії наук УРСР під керівництвом доктора історичних наук І.Г. Шовкопляса (1921-1977 рр.). Знахідки з розкопок датуються 12-10 тисячами років до н.е. і відносяться до епохи пізнього палентеоліту. Матеріали з розкопок Добраничівської стоянки експонуються в Державному історичному музеї України в Києві, в музеях Переяслава-Хмельницького та Яготина. А на місці розкопок, над ділянкою з залишками найвиразнішого господарсько-побутового комплексу що складався з житла, виробничого центру, великого вогнища поза житлом і чотирьох ям-комор з кістраки мамонта та інших тварин, споруджено будинок. Увесь комплекс, старанно розчищений від землі і не порушений, став основним об'єктом експозиції археологічного музею-філіалу Яготинського державного історичного музею, створеного в 1977 році.<p>Є також відомості про перебування людини на Яготинщині в епоху міді-бронзи та Київської Русі.<p>Найдревнішою згадкою річки Супій, по якій проходить західна межа району є "Повчання Володимира Мономаха синам своїм", котре входить в "Повість временних літ" і датується 1085 р. Наводимо дослівний текст: "И на весну посади мя отець в Переяславли перед братьею, и ходихом за Супой". Друга історична згадка Супою відноситься до 1136 року. А про те, що річка слугувала своєрідним кордоном, біля якого крутились войовничі племена половців, писав історик Л.В. Падалка (1859-1922 рр.) Крім того, Падалка писав, що по Супою існували невеликі укріпи-городища, названі місцевим населенням "кугумами".<p>Береги Супою поблизу Яготина були заселені ще до 1240 р.,тобто до нашестя монголо-татар, чого пізніше ми не спостерігаємо аж до XVI ст. Підтвердженням факту проживання людей на Яготинщині в епоху Київської Русі є виявлені могильники поблизу села Ничипорівка (Чернещина). Одержані результати дослідження цих могильників дають підстави стверджувати, що вони відносяться до типу слов'янських і супроводжували поселення та городища XII-XIII ст.<p>Початком масового заселення нашого району можна вважати другу половину XVI ст., коли рятуючись від панської неволі, люди почали переселятись на Лівобережну Україну. Переселенці (нам невідомо кто були ці люди) прийшли на півострів, що омивався двома річками. На великому півострові існувало його відгалуження - малий півострів (сучані Підварки), який з трьох сторін був оточений водою, а входом до нього слугував невеликий перешийок суші.<p>Переселенці оселялись понад Супоєм, на узліссі, біля яру. Пізніше використовувався природній схил яру, де на вручну влаштованих "терасах" насаджували виноград, якого в цій частині України ніде не вирощували. Жителі Яготина, використовуючи природні копалини, займалися гончарством (слід зазначити, що велика кількість керамічних уламків посуду, козацькі люльки, бруси збереглись до нашого часу). Знахідки на березі Супою належать до XVII - XVII ст., що говорить про постійне проживання людей в даній місцевості.<p>Протягом XVII ст. найбільше поселень виникло на річці Супій: Ничипорівка, Панфили, Фарбоване, Капустинці, Сотниківка, Жоравка, Годунівка. Другий період масового заселення району припадає на XVIII ст., особливо на його першу половину, коли з'явилися села: Кулябівка, Лозовий Яр, Черняхівка, Райківщина, Засупоївка, Богданівка, Супоївка. Переважна більшість сіл розташована по річках району. Вздовж Супою розкинулись найбільші населені пункти району: Капустинці, Фарбоване, Ничипорівка.<p>В травні 1596 р. через Яготин на Лубни відступало селянсько-козацьке військо Северина Наливайка. Проте, назва містечка згадується вперше в люстрації старостату Переяславського Київського воєводства під 1616 роком. Знаходилось воно на той час в посіданні Януша Острозького. "В тому містечку, - пишеться в люстрації, домів єсть 50, з котрих податків не дають жодних, окрім служби військової... і домів козацьких, котрі не хочуть бути під послушництвом, єсть 50". З цього документа стає очевидним, що за 64 роки (котрі ніяк не описані) Яготин із місцини, що служила для уходів здобитчиків став 100-дворовим містечком, половина жителів якого була козацька.<p>Про походження назви Яготин існує кілька легенд. За однією з них, назва пішла від того, що на чолі татар, який захопив місто, був Яго. Місцеві жителі вбили його і розіп'яли на високому тині. Інша легенда розповідає, нібито в давнину тут оселився якийсь Яго і володіння свої обніс тином. Є також перекази, що назва походить від прізвища Яготин, яке належало першому поселенцю цього краю. <p>Можливо, першоназвою є Єготіун, яка згодом набула нинішнього звучання і правопису. В давньоруській мові існувало слово "тиун", яке з XIII ст. трактувалось як "должносное лицо на волоке". Саме в районі такого "волока" - заболоченої частини шляху між двома річками - виник колись Яготин.<p>Якщо взяти до уваги, що згідно однієї з легенд, слово "яго" - в прямому розумінні - це край лісів, рік і озер, то, можливо, саме звідси походить назва міста Яготина, бо в його північній частині знаходився колись престарезний ліс.<p>Перші згадки про власників Яготина відносяться до початку XVII ст. Містечком володіли українські магнати Острозькі, Заславські. В 1637 році в універсалі Якова Острянина згадується Яготинський повіт. Згідно зі змінами в адміністративно-політичному устрої України, після визвольної війни 1648-1654 рр. Яготин став сотенним містеком Переяславського полку і називався так аж до скасування гетьманства (1729-1731 рр.), складене гетьманськими урядовцями, зазначало, що Яготин - місто "здавна вільне і до диспозиції гетьманської належить". В деяких історичних джерелах згадуються володіння Ієремії Вишневецького (1612-1651 рр.), пов'язані з Яготином.<p>За документами першої половини XVII ст. іменувався "вільний степ Яготинський", який знаходився понад р. Іржавець та невеличкими степовими річками Годунівкою, Жоравкою і Чумгаком. Цей одвічний степ довгий час був не заселений, а на початку XVIII ст. на ньому з'являються слободи та хутори, які належать монастирям та козачій старшині Переяславського полку.<p>Починаючи з XVII ст., в степу Яготинському господарювали Яготинські козаки та посполиті. Вони самочинно рохорювали землі, деякі з них гатили греблі і ставили млини, причому землі, самочинно захоплені, отримали назву "займанщини". Саме займанщини стали першою великою власністю в степу Яготинському. В кінці XVII - на початку XVIII ст. займанщини практично припинилися. Дозвіл на ту чи іншу забудову брали від козацького уряду та місцевої козацької громади.<p>Заможна старшина, шляхом "займанщини" й купівлі, а іноді і самочинно захоплювали великі території колись вільного козацького степу Яготинського і вже в першій половині XVIII ст. виникають поміщики-землевласники, як Лизогуби, Безбородьки, Сулими, Іваненки та інші.<p>В Яготині одним з перших поміщиків був переяславський полковник Василь Танський, який збудував у містечку свою економію і мав у околицях Яготина земельні наділи, які з кожним роков збільшував, використовуючи владу полковника.<p>В 1757 р. імператриця Єлизавета Петрівна подарувала Яготин з навколишніми селами графу К.Г. Розумовському, генерал-фельдмаршалу, останньому гетьману Лівобережної України (1750-1764 рр.). Яготин з подарованими і купленими гетьманом селами увійшов до складу 8-го (із 9-ти) округу маєтків К. Розумовського. Існує й інша версія, згідно якої Кирило Розумовський придбав Яготин у полковника Василя Танського. В економічному житті Яготина відбулися помітні зміни.<p>В 1762 р. було закладено велику шовковичну плантацію. Після скасування гетьманства (1764 р.) Розумовський переїхав до Яготина, де в 1765 р. руками графських підданих для водяного млина на річці Супій було споруджено величезну греблю, яка вражала сучасників своїми розмірами. Граф І. Сіверс, перебуваючи в Яготині в гостях у гетьмана Кирила Григоровича, в 1796 р. писав: "Греблю для штучного озера можна порівняти з грабарними працями античних римлян". Спорудження греблі обійшлося графу в 22 тис. срібних крб. Вона утворила на річці Супій велике й гарне озеро (воно існує й нині). Величезне озеро стало невід'ємною частиною Яготина і водночас прикрасило графський маєток.<p>На ринковому майдані містечка Розумовський наказав збудувати кам'яну церкву (1800 р.) вишуканої архітектури (зруйнована в 1936 р.) <p>При ній існувала церковна бібліотека та дві церковно-приходські школи. <p>Було створено ряд промислових підприємств. Німець Штром у 1805 р. заснував панчішну фабрику на иісцевій сировині, де діти яготинських кріпаків на двох верстатах виготовляли рукавиці, повстяні й шовкові й шовкові панчохи. <p>За даними 1846 р., більшість яготинців - близько 600 осіб були кріпаками і лише 225 належали до козаків. На кріпосній суконній мануфактурі 230 робітників виготовляли за рік 3500 аршинів тонкого і грубого "солдатського" сукна. Вартість виробленої продукції досягала 60 тис. крб. Готове сукно продавалось на роменських, харківських та інших ярмарках України.<p>Куплена Розумовським садиба невеликий будиночок та 29 десятин присадибної землі. Поступово гетьман прикупив сусідні землі та садиби про що залишились перекази та записи в архівних документах. Розширивши земельні володіння, Розумовський почав розбудовувати маєток. В Яготині з давніх-давен існує легенда про те, як граф лише за одну добу, надіславши в Київ тисячу возів і таку ж кількість кріпаків, розібрав свій маєток у столиці і перевіз з берегів Дніпра на береги Супою. Цим самим Розумовський уник тимчасового розташування в своєму палаці царських військ, які йшли на війну з Туреччиною (1768-1774 рр.)<p>Після смерті гетьмана Яготин в числі інших земельних володінь дістався його сину Олексію (1748-1822 рр.) - відомому дипломату, міністру народної освіти, одному з найосвіченіших людей свого часу. При Олексієві Розумовському Яготинська садиба була перебудована, збудований розкішний палац з флігелями, спланований грандіозний парк, теплиці, оранжереї з заморськими рослинами та виноградниками. Граф Олексій Кирилович сприяв збагаченню парку рідкісними рослинами, які були привезені з його підмосковного саду, котрий вважався до 1820 р. одним із чудес Москви.<p>Архітектурний ансамбль (за проектом Адама Менеласа) відповідав новій тенденції в будівництві заміських маєтків в останній третині XVIII століття, тобто у відмові від суміщення в палаці житлових і господарських функцій та будівництві цілої групи невеликих будівель житлового і господарського призначення. Найбільш ранній опис Яготинського архітектруного ансамблю зустрічається в книзі Отто фон Гуна "Поверхностные замечания по дороге от Москви в Малороссию к осени 1860 г". Про головний будинок автор говорить:<p>"... В середині будівель - головний корпус в два поверхи з 4-ма флігелями по обидві сторони - по чотири з кожної".<p>Першими з відомих нам зображень головного будинку і павільйонів - флігелів є акварелі П.Є. Лазарєва: "Дорога на Яготин" і "Ставок у парку" (датована кінцем XVIII - початком XIX ст.). Вони зберігаються у фондах Національного художнього музею у м. Києві.<p>В 1802 р. дочка Олексія Кириловича Розумовського - Варвара вийшла заміж за князя Миколу Григоровича Рєпніна, отримавши в якості посагу, Яготинський маєток.<p>Рід Рєпніних - це широка гілка на древі української і російської генеалогії - гілка роду князів чернігівських. Його доля варта історичного роману. рід Рєпніних ведеться ще від часів святого князя Михайла Всеволодовича Чернігівського, від якого веде родовід його батьківський рід Волконських і материнський Рєпніних. За велінням Олександра I зі смертю генерал-фельдмаршала Миколи Васильовича, онуку (по дочці) останнього Рєпніна було дозволено носити прізвище Рєпніна-Волконського.<p>Його рідні брати звалися й далі Волконськими, а один з них Сергій був відомим декабристом.<p>Микола Григорович (1778-1845 рр.) і Варвара Олексіївна (1776-1864 рр.) прожили довге і щасливе життя.<p>М. Г. Рєпнін-Волконський - герой Аустерліца, колишній віце-король Саксонії (1813-1814 рр.) генерал-губернатор Малоросії (1816-1835 рр.). На цих датах зупинимось детальніше. Отже в 1816 р. М. Г. Рєпнін був призначений генерал-губернатором Малоросії. місцем його перебування стала Полтава. Історики свідчать, що на цьому важливому державному посту князь відрізнявся широтою поглядів, гуманністю, захищав інтереси селян. Відомо, що М. Г. Рєпнін став ініціатором викупу з кріпацтва актора М. С. Щепкіна. Особистість М. Г. Рєпніна заслуговує на глибоку повагу. Учасник війни з Наполеоном, член Державної Думи, знавень багатьох мов, історії, літератури, мистецтва - цей перелік не вичерпує всіх інтересів і занять Рєпніна.<p>... Післяперебування за кордоном (Женева, Дрезден, Флоренція і Рим) - в 1842 році Рєпніни повертаються в Яготин - єдиний на той час маєток, що залишився у їх власності.<p>Повернувшись на батьківщину, князь приводить в належний лад багатотомну бібліотеку та впорядковує багатий документальний архів. Бібліотека в Яготининському маєтку складалась з 30 тис. томів: це були особисті книжки фельдмаршала М. В. Рєпніна, численні книжки з гербом Кирила та Олексія Розумовського, книги, куплені Рєпніними у Франції, серед яких рідкісні видання. Серед багатств маєтку надзвичайно цінне і прекрасне зібрання картин і гравюр першокласних європейських та російських художників, багато художньої бронзи, рідкісної порцеляни, кришталю, меблів. Започаткував художнє зібрання ще в 1740-х роках Кирило Григорович Розумовський, який надавав перевагу роботам італійських майстрів живопису XVIII сторіччя. Часто це парні композиції, що найкраще пасували до інтер'єрів гетьманської резиденції в Батурині (Антоніо Йолі "Інтер'єр храму св. Петра у Римі", "Інтер'єр Пантеону"). Цікавою є портретна галерея колекції з творами відомих майстрів. При Рєпніних види Дрездена - пензля російського пейзажиста Андрія Юхимовича Мартинова, очевидно, були замовлені художнику князем М. Г. Рєпніним на пам'ять про його особисту участь у битві під Дрезденом, а також про його турботи з відбудови міста та знаменитої картинної галереї у часи, коли князь обіймав посаду генерал-губернатора Саксонії.<p>Після 1917 року яготинську колекцію, частинами якої були надзвичайно цінний документальний архів та бібіліотека, спіткала доля багатьох спустошених дворянських гнізд.<p>У 1919-1925 рр. книги, картини, гравюри та предмети старовини розійшлися музеями Києва, і в наступні роки частина їх потрапила до інших музейних колекцій України та Росії, частина була втрачена під час варварських "сталінських" розпродажів Держторгу (1928 р.) та у роки Другої світової війни.<p>За євангельським словом, "Ніхто, запаливши свічку, не ставить її у закритому місці, ні під посудиною, але на свічнику, щоб ті, хто входить, бачили світло..." Світло..." Світло духовних скарбів маловідомого на сьогодні зібрання бачили Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Глінка, В. Лукашевич, Є. Гребінка, М. Макаревич, Марко Вовчок. Дворянські традиції колекціонування були продовжені родинами Терещенків, О. Гансеном та В. Щавинським.<p> Російський мандрівник Глаголєв в 1823 р. писав: "Самое расположение княжеского дома с флигелями и садом есть игра прихотливой фантазии автора". Дом отделяется от озера цветником и стоит против острова, покрытого густым лесом". Тож, не дивно, що Отто фон Гун писав про Яготинський парк: "... Не дивитесь, отнють, нашедши посреди Украины растения из всех частей света..."<p>Відомо, що для створення парку був запрошений садівник Пельц, який багато років працював у Парижі та Лондоні. Пізніше, наслідуючи нову течію, Яготинський парк перебудували за рекомендаціями М. А. Львова, який хотів поєднати "сельские красоты... непосредственно с городским великолепием". Таким чином, Яготинський парк поєднав у собі принципи вільного планування архітектурно-паркових ансомблів міського будівництва кінця XVIII сторіччя.<p>Багатьох історичних постатей полонила краса графського маєтку. Зокрема, про свої враження писали князь Долгорукий, вже згаданий вище мандрівник Отто фон Гун та Глаголєв. 2 жовтня 1805 року до Яготина завітав Отто фон Гун, він був у захваті від будівництва: "Здесь созидается целый свет, и все в новейшем вкусе, по планам Менеласа, а производит строение здешний архитектор Годегард, и не более, как в три года почти уже привел к концу".<p>З того часу, як М. Г. Рєпнін оселився в Яготині (1842 р.), містечко стало центром інтенсивного культурного життя. Сюди приїздили декабрист О.В. Капніст, ентограф В. Л. Лукашевич, поет Є. П. Гребінка, художник В. І. Штернберг, письменник М. В. Гоголь, історик М. А. Маркевич, композитор М. І. Глінка, поет Т. Г. Шевченко.<p>З покоління в покоління передається пам'ять про перебування в Яготині Великого Кобзаря. Починаючи з першого приїзду 2 липня 1843 р. і всі інші дні його гостювання в князівському маєтку Рєпніних вчорашнього кріпака тепло приймали в цій шановній родині. Шевченкові був відведений будинок флігель князівського палацу, стіни якого він прикрасив власними малюнками. Зараз його в народі називають флігелем Шевченка. У вересні 2003 р. відновлена будівля була святково відкрита для яготинців та для гостей міста, і увійшла до складу Яготинського державного історичного музею.<p>Перебування Шевченка в Яготині позитивно вплинуло на розвиток творчості поета. Тут Великий кобзар записав народні пісні "Соколе мій, чоловіче", "Ворони клюють", написав поему "Тризна". З мистецьких творів Т. Шевченка, виконаних у Яготині, відомі: груповий портрет онуків князя, графічний автопортрет 1843 р., малюнок із серії "Шевченко малює селянський двір", та дві копії портрета М. Г. Рєпніна, роботи Й. Горнунга (саме це стало однією з причин першого приїзду).<p>Автопортрет і "Тризну" з присвятою "Душе с прекрасным назначеньем..." Шевченко подарував доньці князя Рєпніна Варварі Миколаївні, за свідченням сучаників, молода княжна була поруч видатної блискучої особистості свого батька головним променистим центром Яготинського будинку. Добре освічена, здібна, ерудована, вона була поетові другом і помічником, переписувала його рукописи, перекладала іноземну літературу. Глибокий творчий дар Шевченка полонив княжну. "Нельзя было не восторгаться им: читая дивные свои произведения, он делался обворожительным... Он одарен был больше чем талантом, ему дан был гений", - писала вона своєму духовному наставнику Шарлю Ейнару. Варвара Миколаївна захоплювалась його генієм, вболівала за нього, цікавилась творчістю і застерігала від невірних кроків. "Я очень привязана к нему, и не отрицаю, что, если бы я видела с его стороны любовь, я может быть, ответила ему страстью", - читаємо в одному з листів до Ейнара.<p>Вона хотіла бачити його духовним і світлим, а він був живим, легко захоплювався жінками, любив веселі холостяцькі компанії. Небайдужий до Ганни Закревської, дружини поміщика Платона Закревського, Шевченко часто від'їздив до Березової Рудки. Він написав портрет Ганни та два вірші "Г. З." ("Немає гірше, як в неволі..."), "Якби зустрілися ми знову", згадуючи в засланні "колишнєє святеє диво".<p>Шевченку імпонували прояви уваги з боку княжни Варвари, проте сам він залишався стриманим у своїх почуттях і ставився до неї як до доброї і "прекрасної душі".<p>Під впливом Шевченка Варвара Миколаївна почала писати. Вдалою пробою пера вважається оповідання "Дівчинка". Поет сказав, що це "страшна поезія" і що він "ніколи за своє життя не відчував подібного". Відгук поета надихнув княжну на роботу над повістю про Шевченка "Німа любов". В головних героях твору Березовського і Радимовій ми без сумніву впізнаємо Шевченка і Рєпніну. В реальних життєвих картинах повісті Шевченко постає як в позитивному, так і негативному світлі, і саме тут Варвара вперше назвала поета геніальним.<p>Серед Яготинських домочадців Тарас Григорович виявляв особливу симпатію до Глафіри Псьол, наймолодшої з трьох сестер-сиріт, які були родичками М. В. Гоголя та вихованками Варвари Миколаївни. За словами Рєпніної, Глафіра зачарувала Шевченка і "зоря чистої поетичної любові спалахнула і нім". І не тільки Шевченка. Люди, які знали Глафіру Іванівну, не можуть забути її розумної і світлої витонченості, поєднаної з незвичайною обдарованістю. З малярських робіт Глафіри відомі альбомний портрет Шевченка, портрет Варвари Миколаївни, княгині Варвари Олексіївни, портрет князя Рєпніна та чоловіка художниці П. Дуніна - Борковського.<p>Чудовим поетичним даром, який високо цінував Шевченко, володіла Олександра Псьол. Із поезій Олександри особливо подобалась Тарасу Григоровичу "Свячена вода": "А переверніть пудові журнали, та пошукайте, чи намає там чого-небудь такого, як "свячена вода" - і не шукайте, бо їй - Богу, не знайдете". Шевченко згадував вірш і на засланні і просив свого друга Андрія Івановича Лизогуба прислати йому цей вірш, щоб "свячена вода" зросила його "в'януче серце". Через усе життя Олександра пронесла в своєму серці палку любов до Т. Г. Шевченка. Вона проводжала його в останню путь.<p>Заслання в Орську фортецю не припинило зв'язок Т.Г. Шевченка з Яготинськом товариством. Дізнавшись про арешт поета, В.М. Рєпніна клопотала про його звільнення і полегшення його долі. Вона просила шефа жандармів графа Орлова дозволити Шевяенку малювати, посилала літературу, писала листи. Спогади про Яготин були для Тараса Григоровича підтримкою в тяжкі хвилини туги за рідною Україною. В листі до Варвари Миколаївни він написав такі зворушливі слова: "Всъ дни моего прибывания когда-то въ Яготынъ єсть и будуть для меня рядъ прекрасныхъ воспоминанинаній.."<p>В 1948 р. Яготинський маєток відвідав М. В. Гоголь, з яким Рєпніни зблизилися за кордоном. "Гоголь был у нас в Яготине, куда мы с моей матерью приехали из Одессы. Гуляя со мной по саду, Гоголь восхищался деревьями и сравнивал их с мизерной растительностью Одессы", - писала В. Рєпніна.<p>За статистичними даними 1859 р. в Яготині були так званні "местечковые" володіння та козацькі. Існувало 2 церкви, поштова станція, завод, базар, 4 ярмарки. Проживало 1875 чоловік. Була збудована перша лікарня, де працював 1 лікар і 4 фельдшери.<p>В 1866 р. Яготин проходили Софії Дмитррівні Рєпніній, уродженій Волконській, і він належав її нащадкам до 1917 р. Її чоловік, князь Микола Васильович Рєпнін, завжди з любов'ю ставився до Яготина. Яготинський архів і бібліотека були приведені ним у зразковий порядок.<p>Економіка кінця XIX початку XX ст. була представлена в Яготині фабрикою льняного прядива, кінним заводом напівпородистих англійських коней, тваринницькими фермами, вальцьовим паровим млином, заводом штучних мінеральних вод, слюсарною майстернею, друкарнею. В 1910-1911 рр. збудований цукровий рафінадний завод. Значною подією було введення залізниці, яка зв'язала Яготин з Києвом і Харковом.<p>За переписом 1900 р. в Яготині налічувалось 2832 жителі, переважали селяни й козаки. з ремесел було поширене бондарство. Яготинська волость мала 19 сільських общин. Працювали 2 церковнопарафіяльні і земська школи та міністерське двокласне училище, відкрите 1882 р.<p>На початку XX ст. в містечку загострились класові суперечності. Листопадові заворушення 1905 р., коли повсталі селяни напали на рокитнянську економію Вадима Рєпніна та на маєток Худолія в Яготині, булипридушені каральними загонами царських військ. Хвиля повстань і бунтів прокатилась і по селах Яготинської волості, зокрема Сотниківці, Тамарівці, Лісняках.<p>Після лютневої революції 1917 р. в Яготині була створена Рада робітничих і солдатських депутатів. У лютому 1918 р. було встановлено Радянську владу. Але, фактично, ця влада утвердилась тільки на початку 1920 р. (за чей час владу захоплювали австро-німецькі війська, потім петлюрівці, деніківці).<p>Виникли комітети незаможних селян, які повели розподіл колишньої поміщицької і куркульської землі між незаможним селянством. В січні 1920 р. пройшли вибори до Рад. Навесні 1920 р. містечко було окуповане поляками.<p>У 1921 р. у Яготині проживало 6573 жителі. З 1923 р. Яготин став районним центром Прилуцького округу Полтавської губернії.<p>Кооперативний рух в районі 1927-1928 рр. характеризувався створенням ТСОЗів, які стали перехідним етапом до створення колективного господарства. В 1934 р. селяни Яготина і Лісняків об'єднались в 9 колгоспів. Працювали також рибгосп, бурякорадгосп при цукрозаводі, МТС.<p>З 1932 р. Яготин був у складі Харківської, а з 1938 р. Полтавської, з 1954 р. знову Київської обл.<p>Голодомор 1933 р. увійшов в історію Яготинського району чорною сторінкою, знищивши тисячі селян. Ті дні у свідків цього людського горя не можуть стертися ні з серця, ні з душі, ні з пам'яті. Про це нагадують нинішньому поколінню встановлені в селах району пам'ятні знаки.<p>Репресії 30-х років також забрали багато життів безневинних яготинців. Були репресовані колишній головний лікар Яготинської лікарні О.Г.Вороний, письменник Д.П.Гордієнко (із 25 років тюремного ув'язнення відбув 19), поет П.М.Педа, письменник О.А.Слісаренко, літературознавець С.Г.Козуб. Руйнувались архітектурні пам'ятки: унікальна Свято-Троїцька та Різдва Богородиці Ліснянська церква, будівлі маєтку Розумовських-Рєпніних.<p>Напередодні Великої Вітчизняної війни в Яготині налічувалось три середніх і одна семирічна школи, а також робітфак Київського сільськогосподарського інституту. У 1936 р. відбувся перший випуск десятикласників. В місті діяла лікарня.<p>Відбулися зміни і в культурному житті яготинців. У 1920 р. робітники організували при цукрозаводі драмгурток, а з кінця 1921 р. - клуб, в якому демонстрували кінофільми, працювали бібліотеки та гуртки. В 30-х рокам центром культурно-масової роботи став районний Будинок культури.<p>Коли над країною нависла загроза німецько-фашистського поневолення, доросле чоловіче населення пішло на фронт. Жінки, підлітки й старі зирали й відправляли в глиб країни врожай, евакуювали заводське обладнання, майно колгоспів. У приміщенні Яготинської школи №1 влітку 1941 р. був розташований військовий госпіталь. Відважно воювали яготинці проти загарбників на фронтах і партизанських загонах. Яготинщину прославили двічі Герой Радянського Союзу, генерал-полковник танкових військ А. Г. Кравченко (с. Сулимівка), двічі Герой Радянського Союзу, льотчик майор М. З. Бондаренко (с. Богданівка); Герої Радянського Союзу: старший лейтенант, артилерист І. В. Борщик та гвардії лейтенант В. І. Кравченко (с. Годунівка), генерал-майор авіації А. І. Гирич (м. Яготин), механік-водій хімічного танка І. І. Бранець (х. Рокитне), молодший сержант, зв'язківець В. Ф. Кайдаш (м. Яготин).<p>Також незабутній подвиг повних кавалерів орденів Слави: мінометника М. Н. Дубошія, розвідника В. І. Ходуса, сапера-гвардійся Є. Д. Гелевери, кулеметника М. І. Козлова, підпільників з с. Фарбоване на чолі з директором школи М. І. Яценком, партизанки Фені Мотильової (вчительки), партизанів Київського загону "Перемога або смерть" на чолі з С. Я. Осєчкіним, бійців загону ім. Чапаєва, що діяв на Переяславщині та партизанів загону імені Щорса.<p>Захопивши 15 вересня 1941 р. Яготин, фашистські окупанти встановили режим лютого терору й насильства. Місто зазнало масових руйнувань. Були зруйновані корпуси цукрозаводу, елеватора, молокозаводу, МТС, школи, житлові будинки, електростанція та інші об'єкти. Окупанти жорстоко придушували найменший опір населення, але це не зламало волі яготинців до боротьби.<p>Визволили Яготин 21 вересня 1943 р. війська 40-ї армії Воронезького фронту.<p>Серед поневолених мирних жителів - 3200 юнаків і дівчат з нашого району. Рабську працю, розлуку з Батьківщиною, напівголодне існування та приниження - все довелося витримати на чужій землі.<p>Яготинщина втратила у ці буремні роки 1884 мирних жителів, які були розстріляні фашистами, з них 155 жінок і 119 дітей, 3913 полягло смертю хоробрих на фронтах. Наприкінці вересня 1941 р. в Яготині був влаштований табір для військовополонених, в якому перебувало близько 2 тис. чол. Великий концтабір знаходився в с. Сулимівка, де перебувало близько 10-12 тис. чоловік. За час окупації, яка тривала два роки, фашисти заподіяли збитків на суму 864 млн. 596 тис. крб.<p>Фронтові дороги привели наших бійців до лігва фашистської Німеччини - до Берліна. І на Параді Перемоги 9 Травня 1945 р. в Москві, в шеренгах переможців крокували двічі Герой Радянського Союзу А. Г. Кравченко, Герой Радянського Союзу В. Ф. Кайдаш, воїни-земляки С. Д. Бусло, С. Г. Батрак, Д. П. Ясьмо, П. П. Толстий, К. П. Книш.<p>Нині у нашому районі - 4230 учасників війни. Серед них - 343 учасників бойових дій, 251 інвалід війни.<p>В 1943-1944 рр. на території Яготина відновили 9 колгоспів (а в 1950 р. їх стало вже 24), 1 радгосп. Створювались тваринницькі ферми, МТС. Діти сіли за парти.<p>В 1960 р. створена Яготинська птахофабрика, яка давала району мільйонні прибутки. Науковий потенціал району з 1963 р. представляла Панфильська дослідна станція рільництва, осушення, селекції й насінництва.<p>В економіці району 70-х років провідне місце належало цукровому заводу ім.Ілліча та експериментальному заводу Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрової промисловості.<p>Крім того, в районі діяло: маслозавод, хлібзавод, завод продтоварів. Згодом стала до ладу газокомпресорна станція, механічний завод, комбікормовий завод, асфальтовий завод, завод "Будпластик", цегельний завод.<p>Внаслідок реформи аграрного сектора, в районі створено 14 сільськогосподарських підприємств.<p>Чисельність працюючих в них складає 2218 чол. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 48 тис. 541 га, земель що входять до адміністративно-територіальних одиниць - 62 тис. 794 га.<p>У 1959 р. з волі жителів міста у Яготині споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку. Автор проекту - М. П. Малинка, місцевий художник і скульптор, а також К. Ф. Козинець, художник-любитель, механік цукрового заводу.<p>З ініціативи і стараннями О. С. Непорожнього, основоположника музейної справи на Яготинщині, в 1972 р. був встановлений пам'ятник молодому Шевченку роботи народного художника України І. М. Гончара.<p>З метою увіковічення пам'яті про подвиг героїв Великої Вітчизняної війни методом народної будови було споруджено й відкрито Алею Слави (1986 р.), символ незгасної пам'яті полеглим солдатам і скульптурну Галерею героїв-земляків (1984 р.), яка розміщена в мальовничому куточку парку і представляє всіх Героїв Радянського Союзу Яготинщини.<p>Про здоров'я населення дбають медичні працівники 4 лікарень району та 18 фельдшерсько-акушерських пунктів, центральна районна аптека та 15 її підрозділів. У штаті ЦРА - 49 працівників, з яких 18 фармацевтів і 14 провізорів.<p>На Яготинщинідіють 3 загальноосвітні школи в місті та 19 в селах району, матеріально-технічне оснащення яких в задовільному стані. Майже в кожній школі, і найголовніше, що і в сільській місцевості, дитина має змогу опанувати комп'ютерну науку ы практику, користуватись навчальними послугами выдеотехныки, набиратись знань в оновлених класних кымнатах, укомплектованих новими меблями. <p>Галузь освіти представлена також двома училищами. СПТУ-11 (1981 р.) Нині Яготинське ЦПТО та Чорнобильське медучилище. СПТУ було створене з метою підготовки висококваліфікованих молодих спеціалістів для народного господарства, котрі були б конкурентноспроможними на ринку праці. Училище готує трактористів - машиністів, електромонтерів, малярів, електрозварників, водіїв категорій В, С, кухарів, продавців та робітників інших спеціальностей. Педагогічний колектив училища плідно працює за для розширення комплексно-методичного забезпечення, обладнання навчальних кабінетів та майстерень, впровадження нових форм і методів організації навчально-виховного процесу.<p>Чорнобильське медучилище (1954 р.) було евакуйоване в Яготин в 1986 р. після аварії на Чорнобильській АЕС. Це заклад, де за короткий термін після школи молода людина може стати кваліфікованим спеціалістом, сформуватись як особистість. Цьому сприяє рейтинг закладу, адже вкотре за під сумками тестових завдань "Кром-М" від виборює перше місце серед 4-х подібних закладів області. Таким досягненням сприяє досконала матеріально-технічна база, 7 лабораторій та 16 кабінетів доклінічної практики, навчальні кімнати, оснащені сучасними тренажерами та інструментарієм. Кабінети та лабораторії училища максимально наближені до кабінетів у лікувальних закладах.<p>Маємо в районі і вищий нвчальний заклад - Міжрегіональну Академію управління персоналом (2000 р.), який дедалі впевненіше заявляє про себе на науковій, культурній і політичній арені. Візиткою цього закладу є високий рівень студентського самоврядування. За роки його існування зросла кількість студентів, які здобувають освіту на факультетах правознавства, економічному, фінансового менеджменту, фармацевтичному, журналістики, туризму, практичної психології та ін.<p>Центром музичної культури в місті і районі є Яготинська музична школа (1958 р.), перша реорганізація якої відбулась в 1981 р., після чого були відкриті нові відділи: музичний, хореографічний, образотворчий. Друга реорганізація школи відбулась в 1990 році. На базі колишнього філіалу школи "Цукрозавод" було створено самостійну музичну школу. Половина викладацького колективу стала працювати в тій школі. За роки свого існування школа мистецтв часто нагороджувалась грамотами обласного управління культури та Міністрества культури за успіхи в навчально-виховному процесі.<p>В 1993 р. при школі почав працювати оркестр народних інструментів викладачів школи, який через шість років підтвердив звання народного аматорського колективу (керівник Дьогтяр М.В.).<p>В 1996 р. був створений ансамбль з викладачів "Орхідея", який через три роки отримав звання "Народний аматорський колектив" (керівник заслужений працівник культури України Кучерявий В.Л.). Школа мистецтв в числі кращих шкіл області. Хореографічне відділення бере участь у обласних конкурсах-фестивалях "Дебют", а образотворче - у всіх обласних конкурсах.<p>14 викусників школи стали професійними художниками, близько 100 випусників - професійними музикантами, які працюють в різних регіонах України, за кордоном.<p>У затишному місці Яготина усміхається вікнами до сонця двоповерхове приміщення - районний Будинок дитячої та юнацької творчості (БДЮТ).<p>Будинок дитячої творчості - це більше 700 юних яготинців віком від 5 до 18 років, які тут здобувають знання, гатрують душі, розвивають свої здібності, цікаво прводять дозвілля, вчаться творити своє життя. При БДЮТ існує козацький курінь, де юні козаки здійснюють пішохідні та кінні походи, проводять розкопки поселення козацької доби та ін. Для підростаючого покоління це серйозна школа патріотизму, де гартуються юні серця.<p>Яготинська дитячо-спортивна школа сьогодні - це авторитетний заклад. З року в рік краще виступають вихованці ДЮСШ, їм підкоряються все вищі вершини спортивної майстерності. З року в рік тренери навчального закладу вносять свою значну частку у виховання підлітків. <p>Для відпочинку яготинців створені культурно-освітні заклади: районний Будинок культури, 10 будинків культури та 13 клубів в селах. Діють 25 бібілотек, з них 5 в місті, з книжковим фондом, що складає 251 тис 747 екзкмплярів книг.<p>Усі заклади культури забезпечені кадрами. 11 колективів, які працюють на теренах культури району носять звання "народний". Серед них - неодноразовий учасник обласних та всеукраїнських заходів - хор ветеранів війни та військової служби "Солдатська пам'ять" (засновник Кучерявий В.Л.). Для успішного функціонування колективу у 2003 році облаштували кімнату, де створений музей хору.<p>Протягом останніх 5-ти років у районі діє муніципальний духовний оркестр, який нині налічує 25 учасників. Оркестр виконує твори класичних, джазових та сучасних авторів, котрий, як і хор "Солдатська пам'ять", став учасником звіту Київщини у Національному Палаці "Україна" у м. Києві. Муніціпальний духовний окрестр (кер. Третяк В. І.) є учасником чи не найбільшої кількості свят, а його репертуар щораз збагачується і новими мелодіями, і тими, що родом з чиєїсь зрілості, юності, дитинства... Тут і незабутнє "Прощання слов'янки", і "Пісня про Яготин", автоматом тексту і музики до якої є Заслужений працівник культури України В. Л. Кучерявий.<p>Серед промислових підприємств на сучасному етапі лідирує ВАТ "Яготинський маслозавод" (1956 р.), який є флагманом молокопереробної промисловості Київщини. Досягнення заводу були відзначені на Всеукраїнському відкритому рейтингу популярності та якості "Золота фортуна". В 2002 році маслозавод нагороджений "Золотою медаллю" за бездоганну якість продукції та послуг.<p>Не менш важливою і необхідною є продукція й інших підприємств, зокрема СТ "Яготинський хліб" (1960 р.), який випускає 54 види продукції і успішно нарощує обсяги виробництва, забезпечуючи хлібобулочними виробами не тільки яготинців, а й сусідні райони. Яготинський консервний завод ДП "Стара Фортеця" (2004 р.) - це потужне підприємство із сучасним технологічним обладнанням, де робиться все, щоб збільшувати осяги виробництва, задовольняти потреби найвимогливіших споживачів завдяки дуже смачній і конкурентроспроможній продукції торгової марки "Саме Той" як на українському так і на закордонних ринках. <p>Питома вага промислової продукції ТОВ "Ідекс" в загальному обсязі по району становить 56,2 відстотка. Сьогодні це товариство є одним з найпотужніших м'ясопереробних підприємств в Україні, яке за добу виробляє до 70 тонн ковбасних виробів.<p>За період існування ВАТ "Яготинський завод продтоварів" (1954 р.) працювали цехи з виробництву вина, ковбаси, карамелі, печива, кукурудзяних паличок та ін. Нині починається відновлення роботи цехів з виробництва цих видів продукції.<p>Державне підприємтсво "Яготинський рибгосп" працює по відновленню технології інтенсивного рибництва. В риборозпліднику вирощується високопродуктивний зарибок різних видів риб для зариблення ставів. Товарне рибництво в Яготині існує з навніх часів, з появою ставу Великий Супій, площа якого біля 700 га.<p>ВАТ "Яготинський механічний завод" (1971 р.) було засновано на базі механічних майстерень Яготинського цукрозаводу. За роки свого існування він перетворився не тільки на самодостатнє підприємство, а й став одним з флагманів промисловості Яготинщини. Основними завданнями заводу є виготовлення обладнання на замовлення промислових підприємств. Вироби машинобудівників відомі за межами України. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/08/12/vlada_ignorue_pensio_4256.html Wed, 12 Aug 2009 20:37:37 +0300 Новини 7 серпня на спільному засіданні представників ветеранських організацій міста і Яготинського району були присутні представники влади міста та району. Від громадської групи з контролю за транспортом взяла слово її голова Н. Зеленська, щоб пролити світло на "пенсіонерську" правду (за її ж таки влучним висловом). Надія Іванівна змалювала в якому стані опинились пільгові категорій населення - ті, що претендують на безкоштовний проїзд автобусами за законом. Митарства розпочалися з 1 лютого, незважаючи на те, що ні рішення міськвиконкому, ні приписи прокурора нічого не змінили. <p>Почастішали випадки що набувають уже хронічного характеру, коли з пенсіонерів правлять гроші; траплялося, що м'яко кажучи, просили вийти з автобуса, якщо той відмовлявся платити за проїзд. <p>Після червневої сесії міської ради, коли депутати відмовились затвердити тариф - 2 грн, і автобуси наступного дня не вийшли на маршрути, з пенсіонерів почали вимагати по 50 коп. <p>Зокрема В. Тяпков голова профкому Яготинського АТП, перед поважною аудиторією не без хвилювання доводив, що були і добрі часи, коли возили безоплатно і лікарів і вчителів, і учнів 1-4 класів, коли містом курсували великі ЛіАЗи, а сьогодні - 15 маршруток.<p>Субвенції ж держава сплатила лише на 24% від запланованого. <p>Начальник управління соціального захисту Т.Сухенко у своєму виступі зазначила, що в минулому році на покриття витрат держава профінансувала підприємство на 1 млн.613 тис.грн.(із запланованих 2 млн.300 тис.), то в цьому - лише на 813тисяч, а це види податків.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/08/10/jagotin_misto_slavet_4213.html Mon, 10 Aug 2009 23:02:22 +0300 Новини Одна з версій походження назви міста пов'язана з іменем татарського мурзи Яги, якого було взято в полон козаками ("Яго-тино" - яга в полоні). Інша легенда розповідає,що перший поселенець над Супоєм Яга обгородив свою хату тином. Проте, існує ще багато версій походження назви Яготин, але жодну з них не можна взяти за достовірну. Взагалі назва міста Яготин пройшла певну трансформацію від "Єготиун" чи "Єготин", "Яготино". Археологічні знахідки на території яготинщини підтверджують перебування тут людей в період кам'яного віку або палеоліту (Добраничівська стоянка), а також в епоху міді-бронзи. <p>За часів Київської Русі територія Яготина була вже заселена. Першу історичну згадку про р.Супій знайдено в літописі "Повість временних літ" від 1085 р. <p>Перша письмова згадка безпосередньо про Яготин датується 1552р. Цю дату умовно вважають датою заснування міста. <p>У часи визвольної війни 1648-1654 року Яготин став сотенним містом Переяславського полку. Історія Яготина тісно пов'язана з останнім гетьманом України - Кириом Розумовським, який купив ці землі в 1757році. <p>Деякі джерела засвідчують, що Яготин Розумовський отримав в подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни. <p>Існує навіть легенда, що граф Розумовський отримав звістку про те, що в його київському дерев'яному палаці збираються розмістити російські війська. Він наказав за ніч розібрати маєток і перевезти до Яготина. На жаль, дерев'яний палац Розумовського не зберігся і залишився лише легендою. <p>В 1765р. за наказом Розумовського кріпаки та наймані робітники насипали довгу плотину,що утворила на р.Супій величезне озеро, яке зараз має назву Великий Супій. В 1762-1764 рр. К.Г. Розумовский розвива в Яготині шовківництво. <p>На кінець 18 ст. Яготин мав незвичайну прикрасу - величезну Троїцьку церкву та маєток Розумовського. Церкву було збудовано на торговій площі в 1800 р. Архітектором був М.Львов. При ній існувала бібліотека, чоловіча та жіноча церковно-прихідські школи. <p>Ось як описував церкву відомий мандрівник Отто фон Гун: "Церква - ... розташована на великому лузі, що складає тут майдан для ярмарку. Вигляд її зовсім круглий, з усіх сторін обнесена велетенськими колонами іонічного ордену, окрім вівтарної. Усередині надзвичайно простора і світла. Іконостас складає кам'яна стіна... Коштує вона близько 45 тисяч рублів, наповнена багатим начинням" (О. фон Гун. Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Малороссию к осени 1805 г. М., 1806). <p>Та на жаль, в 1936 р. храм було зруйновано. Зараз ведуться роботи по його відновленню. <p>На поч. 19ст. в Яготині було засновано фабрику з виготовлення панчох. В 1803 р. після смерті К. Розумовського Яготин перейшов у спадок його сину Олексію, відомому дипломату. <p>При О. Розумовському маєток було перебудовано та насаджено парк. В 1820 р. О.К. Розумовський подарував яготинський маєток своїй донці Варварі, котра вийшла заміж за князя М.Г. Репніна-Волконського (1778 - 1845 рр.). <p>Для Яготина настав час насиченого культурного життя. Місто відвідали О.В.Капніст, М.А.Маркевич, Є.П.Гребінка, М.І.Глінка, В.І.Штернберг, В.Л.Лукашевич,Т.Г. Шевченко, М.В. Гоголь та ін. <p>За архівними даними в др. пол.19 ст. в Яготині існувало дві церкви, поштова станція завод, базар та чотири ярмарки. В 1866 р. Яготин продали Софії Дмитрівні Рєпніній, і він належав її нащадкам до 1917 р. В 1902 р. було прокладено залізну дорогу. В період від 1917 по 1919рр. Яготин почергово був під владою більшовиків, Центральної Ради, айстро-німецьких військ, петлюрівців, денікінців і знову таки більшовиків. <p>Для міста настають тяжкі часи колективізації,репресій та руйнувань: знищено більшу частину пам'яток архітектури, зникла унікальна бібліотека та картинна галерея дворян.Гувернантка Рєпніних під час революції вивезла частину шедеврів підводами до Києва. Деякі картини знаходяться зараз в музеях Києва. <p>Від великої садиби до нашого часу збереглися залишки розкішного парку. Один з корпусів палацу кін.18 - поч.19ст., в якому з 1983р. розміщено картинну галерею, де експонуються живописні полотна, графіка, скульптури народних художників України, заслужених діячів мистецтв, твори місцевих художників, широко представлені твори народної художниці України Катерини Білокур. Зараз в цьому будинку музей "Флігель Т.Г. Шевченка". <p>Яготинський державний історичний музей розташований в центрі міста в будинку XIX ст. Свого часу це приміщення входило до складу будівель промислового містечка Розумовських-Рєпніних. <p>Музей етнографії розташований на території Яготинської ЗОСШ № 3 у колишньому приміщенні земської школи збудованої в 1913р. <p>В Яготині будується Свято-Покровський храм на місці старої церкви. Його було закладено в 2006 р. Також є каплиця великомученика Пантелеймона. Місце для будівництва було освячено у жовтні 2002 р. Каплиця відноситься до Свято-Покровської парафії села Лемешівка.<p>...Сьогодні у Яготині, що є районним центром, близько 20 тисяч мешканців. На жаль, місто поки що залишається осторонь туристичних маршрутів. І даремно - у Яготині та поблизу міста працює кілька унікальних музеїв, які на правах філій входять до Яготинського державного історичного музею.<p>Головне приміщення музею, розташоване у центрі міста, працює з 1960 року. У палаці Розумовських-Рєпніних, в парку на березі Супою, розташована Яготинська галерея, якій можуть позаздрити навіть столичні музеї. Тут демонструються картини Катерини Білокур, Тетяни Яблонської, Сергія Шишка. У селі Богданівці поблизу Яготина - Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур. Музей знаходиться у хаті художниці, а під експозиції відведено окреме приміщення. <p>У відбудованому флігелі маєтку Рєпіних відкрито музей Кобзаря, де зібрано оригінальні речі тієї епохи, збережені місцевими селянами, експонується чимало унікальних картин. <p>Археологічний музей «Добранічівська стоянка» у селі Добранічівка Яготинського району має всесвітню славу. Його збудовано на місці археологічних розкопок однієї з найдавніших у Європі - 12 тисяч років - стоянок первісних людей. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/08/10/najbil_shij_eksporte_4192.html Mon, 10 Aug 2009 16:40:26 +0300 Новини Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами Київської області за січень-травень 2009р. становив 322 млн.дол. США і по відношенню до січня-травня 2008р. склав 88,2%, імпорту — 796,1 млн.дол. та відповідно 56,2%. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 474,1 млн.дол. США (за січень-травень 2008р. — 1050,8 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту дорівнював 0,40 (проти 0,26 у січні-травні 2008р.). Зовнішньоторговельні операції товарами область здійснювала з партнерами зі 117 країн світу. До країн СНД у січні-травні 2009р. експортовано 56,8% усіх товарів, до країн ЄС — 21,1% (у січні-травні 2008р. — відповідно 61,1% і 23,3%). З країн ЄС імпортовано 66% усіх товарів, з країн СНД — 15,3% (у січні-травні 2008р. — відповідно 57,5% і 22,2%).<p>Головним партнером області залишилася Російська Федерація (32,9% від загального обсягу експорту і 11,4% — від імпорту). До Казахстану, Німеччини, Туреччини, Індії, Білорусі та Польщі разом здійснювалася майже третина експортних поставок області. Порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилися обсяги експорту до більшості головних торгових країн-партнерів області, крім Казахстану та Польщі. Одночасно значно збільшилися експортні поставки до В'єтнаму, Індії та Туреччини.<p>Надходження товарів із Німеччини, Польщі, Франції, Нідерландів, Китаю, Сполучених Штатів Америки разом становили понад 45% загальнообласного обсягу імпорту товарів. Порівняно з січнем-травнем 2008р. зменшилися імпортні надходження з більшості головних торгових країн-партнерів області (за винятком Словенії).<p>Основу товарної структури зовнішньої торгівлі області у січні-травні 2009р. складали продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів, готові харчові продукти, механічне та електричне обладнання, полімерні матеріали, пластмаси і каучук, недорогоцінні метали та вироби з них, продукти рослинного походження, жири та олії тваринного або рослинного походження.<p>У загальному обсязі експорту товарів порівняно з січнем-травнем 2008р. суттєво збільшилася частка зернових культур, какао та продуктів з нього, цукру і кондвиробів з цукру. Натомість значно зменшилася частка гумових виробів, механічного устаткування. У загальному обсязі імпорту товарів зменшилася частка нафтопродуктів, наземних транспортних засобів, крім залізничних, механічного та електричного устаткування.<p>Серед регіонів області найбільша частка загальнообласного експорту товарів припадала на Яготинський та Миронівський райони, на міста Бориспіль і Фастів. Найбільші імпортні надходження здійснювалися у Києво-Святошинський, Васильківський, Броварський райони та місто Бориспіль.<p>Світлана Коханчук http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/07/01/u_jagotini_zhiti_sta_3763.html Wed, 01 Jul 2009 20:01:39 +0300 Новини Хто міг подумати, що таке станеться з нашим колись процвітаючим автопідприємством? Якщо судити з роботи міського транспорту, то це просто крах. Не дбаючи про майбутнє усі роки незалежності, керівники цього важливого підрозділу дійшли до краю. Ситуація з перевезенням пасажирів нині викликає і обурення, і подив, і врешті нерозуміння того, що коїться. Упродовж тривалого часу порушено повністю графіки руху, що вивішені на зупинках. Автобуси курсують як заманеться. Після того, коли було відвойовано право пільговиків на безкоштовний проїзд, АТП розрахувало кондукторів, а водії одержали автобуси нібито в оренду. До того ж, оплачуючи проїзд, пасажир не отримує квитка. Це вже ввійшло у звичку, ніби так і треба. Як же тоді відбувається облік коштів? Усі дивуються, але час іде і нічого не змінюється. <p>Яготинців уже відучили користуватися міським транспортом, робота якого звелася нанівець. Але людям похилого віку, які обробляють городи в районі комбікормового заводу (кінцева зупинка) найбільше сутужно доводиться. Виглядають того автобуса ніби Бога. А якщо він і ходить, то тільки зранку і робить три рейси. Потім бігають одні маршрутки, грошей на які в більшості немає. <p>Складається враження, що в Яготині немає влади. Інакше чи дійшло б до такого абсурду? Не намагаються втрутитися і навести бодай якийсь порядок. А як, скажімо, сприймається дивна картина — нерідко кондуктор, якого наймає сам водій, просить у пільговиків скинутися по 50 коп. на бензин? <p>Які треба мати нерви, аби витримати нинішнє безпідставне подорожчання життя? Здається, криза і людям треба дати можливість утриматися, вижити. Але у нас все навпаки. Якої ще страшнішої моровиці треба, як підвищення плати за послуги? Вже ясно, що цьому безсоромному здирництву не буде кінця-краю. Дуже наполегливо добивається своєї мети ЖЕК, яка і так за останні понад три роки наростила свій тариф більше ніж учетверо. Причому поліпшення обслуговування не помітно. Хіба що начальник ЖЕКу придбав новенький мікроавтобус, використовуючи його для власних потреб. Нерідко його «коник» вистоює поряд з квартирою не лише у будні, а й у вихідні. <p>Далі обізвався «Водоканал», оголосивши в газеті, що «гряде» нове (зовсім недавно вже вдарило гарненько по тім’ячку) подорожчання кубометра води майже наполовину. Ми й так платимо по 8 грн 56 коп. Чому ж яготинці такі нещасні? Адже, скажімо, у Києві куб води коштує 1 грн 40 коп. Можливо, керівники комунальних підрозділів звикли жити на широку руку? Колись, теж після значного тарифного буму, я запитала голову райдержадміністрації, чому начальнику «Водоканалу» за такої скрути дозволили купити новий дорогий автомобіль? Відповідь: «А що, він пішки ходитиме?» була нещирою і неправильною — машина для поїздок, звичайно, не така шикарна, але була.<p>Ситий голодному не вірить і ніколи не зрозуміє його. Тарифи затверджують заможні люди, і їм байдуже, як же витримають нове фінансове навантаження малозабезпечені чи пенсіонери. Виправдання — субсидія. Але ж слід враховувати, що цієї принизливої подачки багато хто не удостоєний. Який же вихід? Подальше зубожіння, глухий кут, з якого немає виходу? <p><i>Таміла Іванова</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/06/03/milyj_milyj_jagotin__3263.html Wed, 03 Jun 2009 15:07:23 +0300 Новини Это очень интересный городок. Я была уверенна, что это пыльное село с мясокомбинатом и молокозаводом – и все. Как это самонадеянно – рисовать в воображении целый город, прочитав надпись на пачке сливочного масла! Яготин оказался прелестным городком, городком-парком. Первые упоминания о Яготине имеются с 16 века, но «интересность» свою он приобрел в самом конце 18 столетия, когда стареющий граф Кирилл Разумовский, последний гетман Украины, брат фаворита императрицы Елизаветы, Президент Российской Академии Наук, в 1790г прикупил здесь небольшой участок земельки. По некоторым версиям, прежним хозяином был Василий Танковский, внук Семена Палия. Дальше – больше. Разумовский вскоре скупил все земли в округе. Он разбил здесь чудесный парк, о котором заговорили во всей Империи, построил прекрасный дворец со множеством флигелей для гостей, приказал построить несколько плотин на реке Супой, после чего образовалось обширное озеро с двумя высокими островами. Тогда же была заложена суконная мануфактура и шелковичная плантация. Весь город был превращен в увеселительную усадьбу, правда, сам Разумовский здесь бывал не часто. Основной дворец был деревянным, хоть это и не лишало его привлекательности, однако сослужило ему недобрую службу – он сгорел в 1917г. Более позднее жилое каменное здание сохранилось дольше, однако со временем его тоже разрушили большевики, сохранив только часть одного крыла дворца, где сейчас расположена картинная галерея. Разрушили и уникальную Троицкую церковь, построенную в форме ротонды в 1800г. Возводил ее архитектор А.Менелас под влиянием работ знаменитого Н.А.Львова. Сейчас церковь восстанавливают, но пока не ясно, будет ли она похожа на прежнюю.<p>После смерти Кирилла Разумовского его имение перешло его сыну, дипломату, и даже одно время – министру Просвещения, Алексею Разумовскому. Он увлекался ботаникой и собрал уникальную коллекцию растений, именно ему Яготинский парк обязан самыми редкими своими экземплярами. Он же привлек к работам профессионального садовника Пельца. Яготинское имение Разумовский подарил дочери Варваре, вышедшей замуж за Военного губернатора Малороссии Николая Григорьевича Репнина-Волконского. Тарас Григорьевич Шевченко, естественно побывал здесь, как, впрочем и в сотнях других поселений Украины (еще один дромоман). Он был приглашен в имение в качестве художника-копировальщика и в свое время написал портрет Репнина (вернее, сделал очень удачную копию с портрета работы Доу) , а так же сам написал портрет его детей.<p>Варвара Николаевна, дочь Репнина (и тезка своей матери, Варвары Алексеевны) как раз гостила в это время у отца. Она была девушка прогрессивная, даже немного писательница! Она решила, что обязана наставить поэта на путь истинный и оторвать его от прежней разгульной жизни. Тарас не прочь был кутнуть и хватить лишку, за что Варвара ему строго выговаривала. Особенно ее раздражали знакомства Тараса, а точнее, его друг Виктор Закревский, к супруге которого Анне Шевченко тайно питал нежные чувства. Иногда они ссорились, ведь Тарас не терпел посягательств на свою свободу, слишком много он их вытерпел в юности, когда был крепостным! В конце концов, Варвара и Поэт все же остались друзьями. Николай Репнин долго покровительствовал Тарасу, именно по его ходатайству поэт получил должность профессора рисования при Киевском Университете. Видите, как у нас на Украине все запутано и взаимосвязано! <p>Сейчас парк ухожен, во всяком случае, его центральная часть, хотя до войны многие деревья были безжалостно вырублены. Дикари-с! Справа от центральной аллеи - аллея Героев. Вначале водружен бюст маршала Жукова – далее идут скульптурные изображения героев войны родом из Яготина. Чуть поодаль я увидела еще несколько скульптур.<p>Среди них странная парочка – трогательный Святослав Рихтер со страдальчески-экстатическим лицом (очень необычный и выразительный) и традиционный ехидно ухмыляющийся Гоголь. Насчет первого я не знаю, а второй точно бывал здесь и даже волочился за Варварой Николаевной Репниной-Волконской, внучкой Кирилла Разумовского. По слухам, она была влюблена в Тараса Шевченко, а на носатого Гоголя внимания не обращала. Трудно себе представить Шевченко в качестве объекта страсти – он намертво въелся в сознание в своем привычном растиражированном образе – лысоватый дядька с обвисшими усами и в старомодной каракулевой шапке, похожий на сельского бухгалтера. Хотя, подозреваю, что было и ему ничто человеческое не чуждо – актрисульки там всякие, купчихи и даже парочка графинек оставили едва заметные ароматные пятнышки на его священной для каждого украинца биографии. Шевченко тоже бывал здесь (а как же?!) и даже жил месяца три в одном из флигелей. Любовь любовью, да только Варвара поселила бывшего «крипака» в полукилометре от дворца. Может, так принято было? Что бы гости не глазели, как нечесаная помятая хозяйка по утрам бродит по дому в бигуди и с нечищеными зубами. <p>Жалко, что дворца нет. Я его видела только на картинке, он очень похож на старый дворец Браницких-Строгановых в Немирове, который тоже можно сейчас увидеть только на картинках. Там, правда, дворец снесли сами хозяева, чтобы построить новый. По той части, которая сохранилась, трудно представить, каким был вест дворец. Хотя, на картинке боковая часть вроде похожа. На сайте города Яготина на все лады расхваливаются 4 местных музея, дескать, туристический потенциал у города громадный. При этом оба увиденных мною в этот день музея были закрыты. Не думают ли их сотрудники, что я буду упорно приезжать раз за разом в город-герой Яготин, чтобы полюбоваться их неповторимо уникальными экспонатами? Правда, картины Екатерины Билокур (1900-1962гг), выставленные в музее, я бы посмотрела с удовольствием. Перед галереей поставлен ей памятник. Среди кустов, можжевельников и мальв, которые она так любила рисовать. Работы этой талантливейшей самобытной художницы-самоучки, жившей в одном из соседних сел, мне знакомы с детства – я видела и запомнила их давно, когда они выставлялись в музее народного творчества в Киево-Печерской лавре. Достаточно раз их увидеть, чтобы не забыть никогда и безошибочно узнавать руку автора. Мы на Украине ее помним, любим и ценим. Хотите, посмотрите: www.bilokur.narod.ru/gallery.htm <p>Продолжим осмотр. Возле галереи сохранилась очаровательная застекленная беседка. Она меня как-то по-особенному умилила, я проторчала возле нее минут 20, фотографируя ее с разных ракурсов. Когда я попыталась заглянуть внутрь, меня (ненадолго) остановил окрик: «А там ничего нет!». (А я-то надеялась увидеть там филиал Брюссельского Королевского банка!). Я оглянулась и увидела кривенькую старушку в детской панамке с палочкой. Мы разговорились, что было несколько затруднительно, учитывая бабулькину почти полную глухоту. Добрая женщина несколько минут развлекала меня рассказом о том, что засохли два ее любимых хвойных куста возле Гоголя и Рихтера. По ее версии, произойти это могло по двум причинам: первая – из-за вспышек фотоаппаратов, фотографирующих свадебные парочки – у них, вишь, принято фотографировать молодоженов возле бьющегося в экстазе Рихтера, вторая – опять же из-за молодоженов-вредителей, выливавших в несчастные кустики остатки шампанского. Я робко высказала (вернее прокричала ей в ухо) предположение, что кустики, возможно, сгубил вирус. Старушка смерила меня подозрительным взглядом, утвердившись в мысли, что я с молодоженами заодно. Ее разговорчивости это, впрочем, не помешало. Она рассказывала мне еще какие-то небылицы об усадьбе, а я пятилась к выходу. Старушка-то милейшая, да только времени у меня совсем нет! Под первым же благовидным предлогом я смылась. Возле беседки я увидела несколько надгробных памятников. Один из них меня поразил своими датами – 1854г захоронения! Я сделала фото, а дома, рассматривая фотографии, решила «пробить» усопшего в «Гугле». Чудеса! Оказалось, что Николай Андреевич Маркевич – известный в свое время краевед и украинский историк, первым выпустивший четырехтомную «Историю Малороссии». Общался с Пушкиным, Жуковским, Глинкой, Брюлловым, и еще с целой оравой знаменитостей. Частым гостем был в Качановке и Сокиринцах, приятельствовал с Галаганами и Тарновскими. Был дальним родственником мужа Марко Вовчек. Он изучал быт и обычаи украинских крестьян, а также историю казачества. Странно, а умер он, вроде, в другом месте, в Туровке. И лежит вот теперь здесь, всеми забытый. Сын его, Андрей Николаевич, был тоже личность светлая. Он всячески способствовал развитию музыкального образования в России и организовал Петербургское музыкальное общество. Может, когда-нибудь лет через триста кто-нибудь наткнется и на мою небогатую могилку и вспомнит: «А! Я что-то про нее читала в Сети – она шаталась по всей Украине, совала везде свой нос и писала об этом забавные заметки!». А как же, все-таки, хороша беседка! Да и сам парк изумительный. Большой такой, тихий, чистенький. Как же я люблю наши запущенные провинциальные парки. Так и представляешь, как здесь все было изящно и продумано много десятилетий назад, как по полянам бегали горбатые борзые, как гувернантки гонялись за куружевными непоседливыми младенцами, как на литых скамеечках над французским романом вздыхали кисейные барышни. Как бедный художник увлеченно рисовал вот эту самую беседку, а на него с тоской взирала с аллеи бледная дама с буклями, сопровождаемая, словно тенью, носатым литератором с бегающими мышиными глазаками… <p>Я еще сходила к берегу, к Вечному (не горящему) огню. Запруда Супоя здесь очень широка. На берегу прямо на траве разместилась горластая компания с винцом. А вон и знакомая старушка пытается меня снова настигнуть. Ну, уж нет! Пора сматываться! <p>Теперь я хочу посмотреть последнее – гостевой флигель, который наши большевистские пращуры сохранили только потому, что в нем останавливался пролетарский поэт. Для этого надо чуть проехать к медицинскому училищу, а дальше немного пройтись пешком. За невысоким забором на стриженой полянке виднеется беленький домик с легкими колоннами. Очень чистенький и изящный, недавно отремонтированный. На старинном рисунке художника- современника Разумовского слева на переднем плане виднеется похожий флигель. Раньше их было много. Хорошо, хоть один сохранился. Спасибо Вам, Тарас Григорьевич, еще и за это! http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/05/30/taras_shevchenko_i_k_3294.html Sat, 30 May 2009 17:54:13 +0300 Новини Працівники Національного музею Тараса Шевченка, Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра", Національного науково-реставраційного центру, Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", Київського обласного археологічного музею, музеїв міст Березані, Броварів, Ірпеня, Переяслава-Хмельницького і Яготина розповіли про перебування Кобзаря на Київщині та висвітлили деякі інші аспекти шевченкознавства. Заступник начальника управління культури і туризму Київської облдержадміністрації С.П. Дзюбенко вручив директору Яготинського державного історичного музею Л.В. Демченко почесну грамоту Київської облради, а колективу музею подяку управління культури і туризму.<p> Відповідальний секретар правління Київської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Н.І. Булаєвська зазначила, що Тарас Шевченко проводив і роботу з охорони пам'ятників, малюючи пам'ятки України, і порадила Яготинському історичному музею зробити такі науково-практичні конференції щорічною традицією.<p> Учасники конференції поклали квіти до підніжжя погруддя і пам'ятника Т.Г.Шевченкові.<p> Пам'ятник Т.Г. Шевченку в Яготині встановлений у 1972році. Це перший в Україні пам'ятник молодому Тарасові Шевченку. Його виконав скульптор Іван Гончар.<p> Учасники конференції ознайомилися з експозиціями Яготинського історичного музею та його філіалів "Флігеля Тараса Шевчека" (в цьому приміщенні перебував Кобзар), музею етнографії і картинної галереї.<p> На пам'ять про відвідини Яготина учасники конференції отримали в подарунок краєзнавчий нарис "Великий Кобзар і Яготинщина", путівник "Історія Яготинського краю" і буклети місцевих музеїв. У Яготинському районі працює вісім музеїв.<p><i>Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ</i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/05/28/panfili_duhovnij_tse_3139.html Thu, 28 May 2009 16:10:45 +0300 Новини Перша документальна згадка про село Панфили відноситься до 1723 року. Тоді село було козацьким і в ньому у 61 дворі проживало 58 козаків. Свідчень про дату відкриття церкви у селі, як і про дату заснування села, не збереглось. За народним переказом, церква на честь святителя Миколая Мирлікійського була з самого початку появи села. Ця найперша церква Панфил знаходилась над Супоєм. Коли люди почали будуватись у тому районі, то викопували кістки, і старожили розповіли, що там колись було кладовище і церква. Другий храм<p>Згодом новий храм, теж на честь святого Миколая, був збудований у центрі села. Нині це поряд із сільським клубом і магазином.<p>Це була велика дерев’яна п’ятикупольна церква. Схожа на церкви у селах Сулимівка та Лозовий Яр, у селі Селище Баришівського району, у селі Стара Оржиця Згурівського району. Особливо відзначають велетенський церковний дзвін. Його було чути і в Яготині, і в навколишніх селах.<p>Дата її будівництва точно невідома, вірогідно, це кінець ХІХ століття, або початок ХХ. Існує документальне свідчення про існування церкви у 1899 році та про настоятеля протоієрея Леоніда, що помер 1900 року і похований у селі. Відомостей, чи закривали церкву до війни, не знайдено. Якщо вона й закривалась, то на невеликий термін, а служби продовжувались у будинках віруючих.<p>У 1941 році радянські війська відступали з Яготина, і танкам необхідно було переправитись через Супій, бо у той час тут протікала річка. Тоді військові з активістами-комсомольцями розібрали Свято-Миколаївський храм, і з дощок зробили переправу для танків. Дзвін було скинуто. Він був важкий і глибоко вгруз у землю. Дзвін відкопували два дні, щоб коні змогли його витягти.<p>Коли німці прийшли у село, то одразу, через день-два, відкрили церкву у приміщенні клубу, поряд зі зруйнованою. Знайшли священика на прізвище Зелінський, його ім’я старожили не пам’ятають. Протягом війни він відроджував духовність у селі.<p>У 1943 році, на протязі тижня після звільнення села, клуб, де розміщувався храм, згорів. Можливо, причиною був невдалий ремонт пічки, а можливо, що це було зумисне. Церква згоріла з усім церковним начинням, ще до того, як комуністи встигли її закрити.<p>На місці цієї церкви збудували дитячий садок, потім дім престарілих, який згодом передали у користування жителям. Але там сталась пожежа і нині місце стало пустирем.<p>Третій храм<p>Після пожежі храму духовне життя в селі не припинилось, і Панфили стали одним з двох духовних центрів Яготинщини, де у радянський час проводилися служби. 17 жовтня 1944 року віруючі зібрали кошти і купили будинок для храму. На його місці знаходиться нині Свято-Миколаївський храм. Його переобладнали під церкву і з 1944 до 1987 року тут відбувались постійні богослужіння.<p>У цей період церкву відвідувало чимало людей. Це пояснюється тим, що, окрім Свято-Миколаївського храму села Лозовий Яр, в районі інші церкви не діяли. Як і в ближніх селах сусідніх районів. Той факт, що ці дві діючі церкви були на честь одного святого, свідчить, що Яготинщина перебувала під особливим заступництвом святого Миколая.<p>З боку влади аж до початку дев’яностих були сильні утиски. Сільрада не дозволяла священику відправляти панахиди, святити паски за межами приміщення храму чи церковної огорожі. Заборонялись хресні ходи. Коли, за народним звичаєм, на Трійцю ставили хрести, то влада рубала і знищувала їх. Місцевошановане цілюще джерело святої Параскеви П’ятниці у селі Ничипорівка наказували засипати гноєм, відправляючи туди машини і трактори, переорювали до нього дороги.<p>У 1987 році почали зводити нову церкву. Будували її усім миром, не лише жителі Панфил, а й жителі Яготина, сіл Яготинського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького і Драбівського районів.<p>Важких зусиль коштувало отримати дозвіл на будівництво. Районна влада відсилала у Київ, а там - у Москву. Доводилось їздити у комітет по справам релігій, але дозволу спершу не дали. Лише завдяки одному з заступників Горбачова вдалось отримати дозвіл на реконструкцію. У той час не давали дозволів на спорудження храмів. Тобто, стара церква мала бути обкладена цеглою і все.<p>Попередній проект для реконструкції здійснив районний архітектор. Проте храм будувався за іншим проектом, не як реконструкція, а як повноцінна православна церква. Цей проект здійснив Василь Іванович Гричанюк, архітектор за освітою, а згодом монах Києво-Печерської Лаври. У будівництві дуже допомагав отець Іоасаф (Губень), нині архімандрит Києво-Печерської Лаври і викладач Київської Духовної Академії та Семінарії.<p>Спершу зробили фундамент навколо храму, і почали зводити стіни, немов обкладати стару церкву. Коли стіни виросли, старе приміщення розібрали. Завершили будівництво нового храму у кінці 1990 року - на початку 1991.<p>Будівництвом керував тодішній священик - отець Анатолій Кравченко. Проте після завершення будівництва він виїхав з села, а священиком призначили отця Олега Наслудова, який здійснює своє служіння і донині.<p>3 червня 1994 року, у день Всіх Святих Землі Руської, Свято-Миколаївський храм села Панфили освятив Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України. У 2002 році біля храму була збудована криниця на честь святого Георгія Побідоносця.<p>Свято-Миколаївський храм - один з найдавніших духовних центрів Яготинщини, навіть у безбожні часи радянської влади тут лунала молитва. І сьогодні цей храм об’єднує навколо себе багатьох віруючих. До панфильської парафії, окрім села Панфили (нині близько 1000 жителів), відносяться села Засупоївка та Ничипорівка, хутори Федорівка та Григорівка (див. карту).<p>Святині<p>Головною святинею храму є часточка мощей святого Миколая Мирлікійського. Блаженніший митрополит Володимир отримав їх у дар від Римо-Католицької Церкви під час паломницького візиту у місто Барі (Італія), до місця, де почивають мощі святителя. Предстоятель Української Православної Церкви передав цю часточку саме Свято-Миколаївському храму села Панфили.<p>Також у храмі особливо шанується древня ікона святого Миколая з якою пов’язана особлива історія. Більше століття тому у верхів’ї річки Супій сталося затоплення прибережних сіл, і ця ікона припливла до Панфил, де була підібрана віруючими людьми та віднесена до церкви. Після знищення храму комуністами, іконами розпалювали вогонь у польовій кухні. Коли рубали ікону святого Миколая, почувся голос: "Не рубайте, бо покараю". Її покинули, і віруючі зберегли ікону та згодом передали церкві. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/05/08/90_deputativ_sil_s_k_2756.html Fri, 08 May 2009 13:13:17 +0300 Новини Аналізуючи нашу діяльність за останні 5 років, я можу впевнено сказати, що 90% депутатів сільських і селищних рад не знають своїх прав, обов’язків і основних законів необхідних їм для функціонування. Звідси випливають абсолютно абсурдні рішення, які потім скасовуються у судах. Це звичайно, якщо такі подання до судів були. В багатьох випадках такі незаконні рішення стосуються земельних махінацій, тому зацікавлені бізнесмени забезпечують захист у судах такого беззаконня. Наша команда неодноразово стикалась з такими випадками. Звичайно, це ускладнює процес відміни незаконних рішень. Страждають громади, у яких крадеться земля при безпосередній участі депутатського корпусу. Контроль з боку правоохоронців у цій царині фактично відсутній. Прокуратура, на моє глибоке переконання, не справляється зі своїми прямими обов’язками. <p>Самі ж депутати потребують серйозних навчань по базовим речам, які їм необхідно знати, оскільки частина таких протизаконних рішень проштовхується із-за незнання законів з боку депутатів. Відповідно не знаючи законів, народні обранці не можуть передбачити наслідки своїх діянь. На жаль, районні ради, які б мали забезпечити проведення таких навчань не зацікавлені у цьому, оскільки самі приймають участь у розбазарюванні землі. <p>У містах ситуація зі знанням чинного законодавства дещо краща. Хоча, як не прикро визнавати, питання корупції цей факт не вирішує. Все одно потрібен жорсткий контроль. У першу чергу з боку правоохоронних органів, далі – правозахисників і громади безпосередньо.<p><b>Юрій Кравець</b>, <i>керівник Правозахисної Групи Київщини</i><p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/05/07/u_seli_kuljabivka_vs_2736.html Thu, 07 May 2009 15:42:40 +0300 Новини 6 травня ц.р. напередодні Дня Перемоги у селі Кулябівка Яготинського району Київської області відбулось відкриття меморіалу воїнам-правоохоронцям, які загинули під час оборони Києва восени 1941 року. Їхні імена встановлено завдяки пошуковій роботі співробітників СБУ за сприяння працівників фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, спецфонду держархіву Служби безпеки України. <p>Упродовж 68-ми років прізвища, обставини та місце загибелі бійців зведеного полку правоохоронців, сформованого із співробітників держбезпеки, міліції, прикордонників, вважалися невідомими. Восени 1941 року на Яготинській землі точилися запеклі бої. Зведений полк правоохоронців прикривав відступ регулярних частин Червоної армії. На рубежі між селами Шевченкове та Кулябівка воїни-правоохоронці мали прорвати вороже кільце і забезпечити прохід оборонців Києва для з’єднання із регулярними частинами військ, які діяли на Полтавсько-Харківському напрямку. <p>На місці бою, де полягли захисники Києва, спільними зусиллями офіцерів СБУ та громади села Кулябівка встановлено пам'ятний знак. У день відкриття на граніті полум’яніли червоні гвоздики, палали свічки скорботи, а з архівних фотографій дивилися молоді обличчя тих, хто на цій землі прийняв свій останній бій. Пам’ять героїв вшановано військовими почестями, а за християнською традицією обеліск освячено й відправлено панахиду за полеглими.<p>В урочистому мітингу з нагоди відкриття пам’ятника взяли участь керівники місцевих органів влади, СБУ, МВС та МНС, ветерани-фронтовики, родичі полеглих воїнів.<p>Нині три сім’ї Бей-Безпалька, Дисканта та Нагорного мають змогу вклонитися могилі рідних, які вважалися зниклими безвісти на фронтах Другої світової війни. <p>На цьому пошукова робота не закінчена – за останні роки співробітники Служби безпеки України встановили імена 178 загиблих у боях на Київщині.<p>Прес-центр СБ України http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/04/22/s_ho_robiti_jagotins_2479.html Wed, 22 Apr 2009 17:18:35 +0300 Новини Красиве місто Яготин. Посеред міста великий парк, який з приходом весни оживає разом з людьми. А зима була сурова, як на сніги та холод, так і на випробовування долі. Кризова зима. Весна теж. Але вже не лячно. Звикли до безробіття. А якщо чогось не вистачає - не переживаємо. Наприклад до походів у магазини, а з них з великими пакунками, наповненими необхідним і не дужне. Відвикли всією сім’єю їздити на ринок до Києва. Були гроші, був добробут. А зараз тільки весна та майбутні польові роботи. Зима все з’їла. І в кладочці, і у гаманці. Сумно у Яготині. У будні зранку майже все працездатне населення їде на роботу у столицю. Невеликий гурт людей, якому пощастило не їздити у переповнених електричках на заробітки прямують до держустанов, чи на молокозавод, любуючись розливами річки, що утворила по місту безліч маленьких озерець. По будням місто замирає. А по вихідним лунає музика, молодь гуляє по центру, танцює на дискотеці. Ходять парами, адже весна – пора закоханих. <p><b><i>Лілія Бондаренко, 20 років, Яготин:</b></i><p>- Я люблю своє місто. Воно найкраще. І це нічого, що воно якби посіріло останнім часом. А з цим і ми менше сміємося, менше часу проводимо у кафе, яких так багато, та грошей мало. Все думаємо – що робити? Як влаштовувати життя? Весна прийшла напруженим чеканням – що буде з нами далі? Як ви думаєте?<p>А що далі. Головна подія цього року – вибори президента. А криза? Як було сказано – до неї звикли. Її, на перший погляд, начебто і не існує. І це нічого, що місцевий бюджет у Яготині не вважається бюджетом. Не вистачає його нікому. Ні школам, ні лікарні. Але у школі вчаться, хворі лікуються. У соціальному секторі грошей теж не густо. Кому й перепадає, а кому і ні. Та пенсії виплачуються регулярно. А хто з бюджетних установ має взагалі мізерне фінансування, то на те вони і державні, щоб терпіти та працювати. <p><b><i>Олег Ярило, 28 років, Яготин:</b></i> <p>- Я задоволений, що не їжджу працювати до Києва. Мені і дома добре, хоч звісно зарплата менша. Працюю охоронником у банку. Отримую 800 гривень. Якщо економити, то вистачає. А я знаю, як платять на молокозаводі чи держслужбовцям. Та й приватні компанії затримують зарплату. А скорочення які! Тільки тримайся. Добре почуваються щодо зарплатні продавці, ми та ще бухгалтери.<p>Не доотримують зароблені гроші майже всі, хто працює у Яготині. Та й ті, хто від безвиході подався на заробітки теж з цим мають проблеми. Що ж буде далі – резонно запитує у журналіста <b><i>Лілія Бондаренко. </b></i>Хто відповість? Може майбутній президент? Кандидатів на найвищу посаду в Україні буде багато і кожен на це запитання відповість у своїй передвиборчій програмі. Цікаво буде послухати. А поки що - у Яготині йде скорочення кадрів, росте безробіття. Закриваються філіали агрофірм, фінансових установ. Банкрутують підприємства. Добре, що є залізниця. Щоб прогодувати сім’ю єдине спасіння - Київ. Який вже переповнений і не чекає з пропозиціями роботи. Цікаво буде послухати – що робити?<p><i>Катерина Кот</i><p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/03/23/juridichne_volonters_1819.html Mon, 23 Mar 2009 17:08:20 +0300 Новини Питання знання своїх прав і, відповідно, чинного законодавства є як ніколи актуальним сьогодні. Щодня ми піддаємося впливу хамства у магазинах, шахрайства в органах державної влади, тиску банків і т.д. До кого звернутись? Можна до адвокатів, але де взяти на них гроші? А за «просто так» ніхто не хоче допомагати. Альтруїсти-правозахисники зараз є дефіцитом. На терені Київщини функціонує фактично одна-єдина команда однодумців правозахисників, яка об’єдналась і створила <b>ПРАВОЗАХИСНУ ГРУПУ КИЇВЩИНИ</b>. Очолює групу юристів <b><i>ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ КРАВЕЦЬ</b></i>. <B>Юріє Григоровичу, коли і як з’явилась думка просто так допомагати людям?</B><p>З'явилась така думка дуже давно, а от втілювати її у життя почали 5 років тому. На зламі часів (у 2003 році) потрібно було вибирати: сидіти і чекати поки все само собою станеться або брати ініціативу у свої руки і працювати. Маючи фах політолога-правознавця і море енергії, я почав діяти.<p><b>Що саме ви маєте на увазі під словом діяти?</b><p>Наближались президентські вибори і, відповідно, мій вибір на той час був – Ющенко В.А. Очолював два виборчих штаби – Броварський міський і районний. Пізніше став довіреною особою по всьому округу №98. Відповідно, допомога людям стала моїм основним заняттям. Після виборів пропрацював трохи менше року в Броварській районній адміністрації – заступником голови. Намагався на своєму місці створити всі умови для ефективної роботи працівників РДА і, звичайно, захистити права жителів Броварського району.<p>Не змирився з хамством і злодійськими замашками Діденка і пішов за власним бажанням. <p>Захист прав громад став самоціллю.<p><b>Наскільки я зрозуміла, фахівці ПГК (Правозахисна Група Київщини) працюють по всій області?</b><p>Ми намагаємося. Проблеми існують у всіх регіонах. По мірі звернень наша команда виїжджає в той чи інший район чи місто. За останні роки вдалося допомогти понад 3000 громадянам. І це без перебільшення. А якщо враховувати те, що в багатьох випадках наша команда допомогла зняти зі своїх посад злодіїв і шахраїв, то від цього виграли цілі села. У випадку з головою Броварської РДА Діденком – виграв цілий район. Близько 70% матеріалів зібраних нами зараз використовується у справі. Це результат 3 річної боротьби. Безпосередньо зараз, працюємо по Вишневому, Боярці, Обухову. Звернення від людей надходять з більшості районів області і навіть з Києва.<p><b>З якими проблемами найчастіше доводиться стикатись?</b><p>Дуже багато зловживань у земельній і соціальній галузі. Земля шаленими темпами крадеться тисячами гектарами, а райони, міста і села від цього не мають нічого. Мільярди гривень осідають у кишенях владних ділків. Багато питань виникає у зв’язку з перевищенням або невиконанням своїх службових обов’язків з боку посадовців. Останнім часом багато звертається постраждалих від будівельних афер. Звичайно, ми не відмовляємо людям і у простих речах, на зразок складення скарги, залагодження шлюбних конфліктів в юридичній площині і т.д. До речі, допомога у такому тонкому питанні, як шлюб, може врятувати психіку дитини. А це є дуже важливим для нас. <p><b>Скільки юристів зараз працює у вашій Групі?</b><p>Зараз працює 12 фахових юристів. <p><b>Справляєтесь?</b><p>Знаєте, рук і голів не вистачає. Звернень все більшає. <i>На жаль, юридичне волонтерство нині не в пошані</i>. Звичайно, простіше помахати прапором, крикнути декілька простих гасел, зробити вигляд, що переймаєшся проблемами людей, а потім хапнути свій шмат грошей за мовчання і зникнути. Так працює частина, так званих, правозахисників. Але працювати щоденно і методично майже ніхто не хоче. Ми завжди раді нових членам нашої команди. Це справжні патріоти. <p>Дуже допомагають нам наші прихильники, яких по області досить таки багато. За це їм велика подяка. <p><b>Якщо всі працюють безкоштовно, то за що ви існуєте?</b><p>Кожен з нас, крім нашої правозахисної діяльності, заробляє гроші. Всі по різному. Хто юридичним ремеслом, а хто й ні. <p><b>Юріє Григоровичу, знаю, що ви практикуєте доводити справи до кінця. Крім судів, у разі потреби, піднімаєте людей на акції протестів. Зараз плануєте якісь радикальні заходи?</b><p>Ви правильно сказали, у разі потреби. Тобто, протест - це захід, який використовується тільки у крайньому разі. Коли судові інстанції або вищі державні органи влади не реагують на крик відчаю людей. Тоді, для привернення уваги громадськості нам доводиться піднімати людей. Досвіду і у цій царині вистачає. <p>Зараз нічого такого не плануємо. Єдине над чим працюємо – це проведення виїзних прийомів у селах Київської області. Плануємо почати у другій половині квітня і проводити прийоми до липня. Щотижня - 2 села в одному районі.<p><b>Якщо не секрет, у яких саме районах відбудуться ці заходи?</b><p>Не секрет. Броварський, Києво-Святошинський, Васильківський, Вишгородський, Бородянський, Бориспільський, Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Обухівський, Васильківський, Білоцерківський, Фастівський. 12 тижнів - 12 районів, 24 села. У разі, якщо з інших районів ми почуємо сигнал SOS, то виїдемо і туди. <p>Люди в селах дуже потребують кваліфікованої юридичної допомоги. При чому набагато більше ніж у містах. <p><b>Що б ви хотіли сказати нашим читачам?</b><p>Не так сказати, як закликати допомагати людям, не чекаючи віддачі. Якщо у вас є час і бажання, підключайтесь. Неважливо, чи маєте ви юридичну освіту, нічия допомога не буде зайвою. Телефонуйте -<b> 8-067-406-95-98</b><p><b>І останнє питання. Ваша діяльність завжди, як кажуть, на грані фолу. Маю на увазі, що незадоволених вами шахраїв вистачає. Не боїтесь за свою безпеку?</b><p>Немає коли боятись. Багато роботи.<p><b>Дякую за плідну розмову.</b><p><i>Розмову вела<b> Наталка Бурмас </i></b><p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/03/15/v_nastupni_dekil_ka__1578.html Sun, 15 Mar 2009 11:49:42 +0300 Новини Настає зоряний час сільськогосподарських районів. Причина цьому дуже проста. Промисловість переживає серйозну кризу, будівельна галузь – лягла і навряд чи підніметься ще зо два роки. Нерухомість, яка кормила чимало людей у пристоличних регіонах – стала не актуальною. Інвестори, налякані нестабільністю у державі, тікають з України, виводячи з держави при цьому всі свої ресурси. Тобто, всі золоті карти, які отримали міста і райони, що знаходяться під Києвом – биті. Для людей, у яких немає грошей не стоїть питання купівлі майна, чи то купівлі взагалі чогось нового. Всі намагаються перебитися старими запасами. Доношують старий одяг і взуття, працюють на не модифікованих комп’ютерах, відмовляються від запланованого ремонту і т.д. Єдиною незмінною і незамінною одиницею споживання для мешканців Київщини (і всієї України) залишається їжа. А вона, як відомо у готовому вигляді ніде не росте ( крім овочів і фруктів). Більше того, потребує колосальних трудових вкладень. Київщина опинилась у ситуації, коли райони, на які раніше влада дивилася, як на другорядні, тепер можуть стати основним локомотивом області. <p><b>Кагарличчина, Володарщина, Бородянщина,Ставищанські, Таращанські і Рокитнянські краї, Згурівка і Яготин</b> - і решта районів, пріоритетом для яких було і є ведення сільського господарства – в наступні декілька років врятують наш регіон від зубожіння. Переконаний, що зараз підуть туди немалі кошти. Як державні, так і інвестиційні залучення. <p>Люди їдять. І без цього не можуть існувати. І яка б криза не накривала світ, аграрії потрібні завжди. Але потрібні пам’ятати, що вони потребують допомоги. Вкрай необхідно згадати, що Україна – аграрна держава. От тільки селяни – далеко не самий авторитетний клас у нашій державі. Можливо, жахлива криза, принесе свої позитивні плоди і Київщина-аграрна відродиться. Колись ми могли прогодувати третину світу, то невже не прогодуємо самі себе!!!<p><i>P.S. Міські жителі, втомившись від безрезультатних пошуків роботи, йдуть працювати до землі, розуміючи перспективу цього заняття.</i> <p><b>Олексій Заремба</b>,<i> для ВАРТИ</i> <p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/03/13/v_jagotins_komu_rajo_1599.html Fri, 13 Mar 2009 10:27:33 +0300 Новини О 19:20 дванадцятого березня до оперативно-диспетчерської служби Яготинського райвідділу МНС надійшло повідомлення про те, що на річці Іржавець в центрі міста двоє людей провалилися під кригу. Обидва, місцеві жителі, вони вирішили скоротити дорогу додому і пішли навпростець через річку. Приблизно на середині в ополонці опинився спочатку 50-ти річний чоловік. Всі спроби його 39-ти річного товариша допомогти виявились марними. Через декілька хвилин обидва вже були в крижаній воді. Добре, що до річки впритул прилеглі городи, де працювали дві жінки і почули крики про допомогу. Вони і викликали працівників МНС. На гумовому човні рятувальники спочатку наблизились до потопаючих, що вже почали втрачати свідомість, а потім за допомогою спеціального пристрою, кінця Александрова підтягнули їх до берега. Зараз обидва чоловіка з переохолодженням знаходяться в місцевій лікарні. Стан їх задовільний. http://vartainfo.com.ua/gazeta/yagotyn/article/2009/01/28/vijna_militsii_z_kon_579.html Wed, 28 Jan 2009 16:23:51 +0300 Новини Судячи з тієї кількості конопелі, яке щодня вилучається співробітниками міліції – напевно без перебільшення можна сказати, що курінням цієї травички у нас захоплюються всі підлітки і половина середнього покоління. У Київській області щодня затримуються десятки людей за незаконне розповсюдження, зберігання і вживання цього наркотику і в основному це молоде покоління. Тільки за 27 число нинішнього року, співробітниками міліції було вилучено майже 33 кг марихуани, а минулого року, за весь період, було вилучено майже 350 кг Це приблизно 1кг щодня, що вистачило б в разовому вживанні на 500 – 700 чоловік або двом курцям на цілий рік не говорячи вже про всіх 350 кілограмах.<p>В наш час мало можна знайти людей які хоч би раз в житті не пробували так званого «плану». Коноплю вважають легким наркотиком і через це її не так бояться. Безслідно це звичайно ж не проходить, організм сильно страждає, але головне – це те, що вона є «брамою для наркоманії», вона знижує психологічний бар'єр і страх перед прийомом речовин і штовхає далі на вживання сильніших препаратів.<p>Така статистика. Якщо звернути увагу на ці цифри – можна припустити приблизно кількість потенційних наркоманів. І якщо задуматися над майбутнім – то з такими темпами, наступні покоління напевно палитимуть коноплю замість сигарет, ковтати «трамадол» замість анальгіну, а на святах замість горілки сидітимуть на «психотропах». Хто знає. Війна поки продовжується, але хто переможе, покаже час. <p><i>Юрий Павелко ОСО ГУ МВС України в Київській області</i><p>