http://vartainfo.com.ua http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/09/25/u_skviri_stvorjat_su_9284.html Sun, 25 Sep 2011 02:43:39 +0300 Новини У Сквирі менше ніж через рік на базі центральної районної лікарні запрацює сучасний діагностичний центр. Пройти обстеження тут матимуть змогу не лише мешканці Сквирщини, але й всієї Київської області. Заклад буде оснащено найсучаснішим медичним обладнанням, а медичні послуги, які надаватимуться пацієнтам, будуть справді європейськими.<p>Маємо всі підстави вважати, що такий медичний центр буде найкращим не лише на Київщині, але й в Україні. Адже ним особисто опікуватиметься уродженець Сквири - відомий на увесь світ професор нейрохірургії та неврології Південно -Каліфорнійського університету Володимир Зельман. Зведуть заклад за кошти меценатів та спонсорів. Володимир Лазарович має наміри залучити до реалізації цього проекту якомога ширше коло благодійників з Росії, Європи та США. Не бути байдужими до цієї благородної справи професор закликає і місцевих підприємців, адже, за його словами, вкладати кошти в здоров'я - це найкращі інвестиції. Окрім цього, за сприяння Зельмана в області планують запустити кілька програм по обміну досвідом лікарів.<p>7 вересня на позачерговій сесії Сквирської районної ради було прийнято рішення про присвоєння центральній районній лікарні імені Володимира Зельмана. А 14 вересня за участі обласного та районного керівництва, медичного персоналу й громадськості відбулося урочисте відкриття почесної дошки «Сквирська центральна районна лікарня імені Володимира Зельмана».<p>- Минули десятки років, як я полишив рідну землю, і от сьогодні я тут. Моє серце переповнюють почуття - я знову вдома. Для мене надзвичайно велика честь, що районній лікарні присвоєне моє ім'я. Тепер я «приречений» зробити її однією з кращих на теренах України, - поділився враженнями Володимир Лазарович.<p>Наразі вже виготовлено проектно-кошторисну документацію на створення діагностичного центру, справа лише за її експертизою. А до кінця року, на запрошення Володимира Зельмана, група фахівців Сквирської ЦРЛ пройде стажування в кращих клініках Каліфорнії, де матиме змогу обмінятися досвідом.<p>- Сьогодні ми зробили перші кроки по відновленню зв'язків з тими людьми, які колись з різних причин покинули рідну землю. За кордоном проживає дуже багато відомих наших земляків, які можуть долучитися до наших програм і спільно з нами зробити дуже багато для нашого народу. Проблем вистачає скрізь. Але якщо лікарі всього світу, люди в білих халатах, будуть частіше зустрічатися, обговорювати ці проблемні питання, тоді людство стане жити краще, воно буде міцним та здоровим, - наголосила заступник губернатора Тетяна Подашевська. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/09/12/sudova_pastka_dlja_p_9247.html Mon, 12 Sep 2011 23:38:25 +0300 Новини Понад дві тисячі людей з Богуславського, Миронівського, Кагарлицького, Таращанського районів, серед яких «чорнобильці» та «діти війни», зібралося днями на мітинг у селищі Рокитне, щоб висловити свою незгоду із зменшення їм доплат до пенсій. Підстави для цього у мешканців Київщини досить вагомі, адже в середньому більшість пільговиків останніми місяцями не дорахували до своєї пенсії тисячу гривень.<p>Ситуацією негайно скористалися представники опозиційних сил, які, до речі, тривалий час керували Київщиною, проте ні «на йоту» не поліпшили життя простих громадян. У вихорі емоцій, що охопили майдан Рокитного, можливо не всі дослухалися до реальних кроків влади області, які вже вжито для врегулювання ситуації. Проте розпочнемо з початку.<p>Не секрет, що свого часу деякі суди в країні перетворилася на високоприбуткові бізнес-структури. Прикладів тому достатньо: судді-колядники, хабарники, лобісти тощо. Особливо ласим тоді для суддівської гілки влади та адвокатів різного ґатунку став розгляд справ, пов'язаних із призначенням доплат до пенсій таким пільговим категорія громадян, як «діти війни» та інваліди Чорнобиля. Водночас не завжди враховувалися можливості Державного бюджету та відповідні надходження до Пенсійного фонду. Більше того, на вулицях населених пунктів, зокрема і селища Рокитне, де мешкає значна кількість людей, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи, почали з'являтися оголошення про гарантоване вирішення в судовому порядку питання виплати доплат до пенсії. Звичайно, ті, хто брався вирішувати такі проблеми пільговиків, робив це не безкорисно чи з великої любові до людей. Було встановлено чіткі розцінки за такі послуги, що дорівнювали не одній тисячі доларів США. Втім, залишимо на розсуд читача розмірковування щодо моральних аспектів таких дій - поговоримо про наслідки. Так от, лише в невеликому селищі Рокитне, як і в багатьох інших районах держави, представники суддівської гілки влади, користуючись неузгодженістю законодавства, з однакових питань ухвалювали різні рішення. Тож в ухвалах «Іменем України» призначали доплати пенсіонерам-пільговика з двома різними формулюваннями. А саме: одні судові ухвали зобов'язували державні органи здійснювати пенсійні виплати довічно, а інші обмежували термін таких виплат «до внесення змін до чинного законодавства». Зазначимо, що як за перше, так і за друге рішення адвокати брали зі своїх довірливих клієнтів однаково високу винагороду.<p>А пенсіонери і не підозрювали, що через деякий час вони потраплять до фінансової пастки. Як відомо, 14 червня цього року Верховною Радою України ухвалено Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», що набув чинності 19 червня 2011 року. Згідно з цим Законом встановлено, що норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Іншими словами, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.<p>На виконання цього Закону Урядом прийнято Постанову від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Тобто, наразі органи Пенсійного фонду України в Київській області, як і в інших регіонах країни, трактують зміни до законодавства саме як такі, про які зазначається в більшості судових рішень щодо встановлення доплат пенсіонерам пільгових категорій, а саме - інвалідам Чорнобиля та «дітям війни». І це закономірно, чиновників можна зрозуміти. Адже інакше вони можуть понести кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.<p>Ситуація, що склалася, вкрай неприємна як для влади, так, безумовно, і для зазначених категорій пенсіонерів - людей, котрі ціною власного здоров'я захистили людство від ядерної катастрофи та пережили жахіття Великої Вітчизняної війни. Адже саме підтримка, в першу чергу цих категорій громадян, є наріжним каменем діяльності владної команди Київщини. З іншого боку, прекрасно усвідомлюючи, що скільки б не говорили слово «халва», пенсіонерам, які втрачають щомісяця по тисячі гривень, солодше від цього не стане, в Київській обласній державній адміністрації вже почали вирішувати цю гостру проблему. Зазначимо, що вирішується вона без зайвого галасу та надмірної політичної активності й популізму, що нині демонструють представників тих політичних партій, які, перебуваючи у владі, допустили багатомільярдний фінансовий дефіцит Пенсійного фонду.<p>А тому голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк вже поінформував Кабінет Міністрів України про цю гостру проблему. Більше того, наразі готується звернення до Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення, чи дійсно зазначені зміни до Закону «Про Державний бюджет на 2011 рік», є такими, що мали на увазі судді, котрі ухвалювали рішення про виплату доплат пенсіонерам-пільговикам «до внесення змін до чинного законодавства». З цього приводу виникає логічне запитання і щодо конституційності таких законодавчих актів, які погіршують матеріальне становище та соціальний захист пенсіонерів. У будь-якому випадку, в розв'язанні цієї гострої проблеми пенсіонерів-пільговиків зацікавлена влада Київщини, однак далеко не всі ці питання перебувають у межах її компетенції. Проте, вочевидь, їх не можна вирішити шляхом протистояння - тут потрібні ініціатива, якнайширший діалог, уміння слухати один одного та діяти в межах закону. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/09/12/na_kiivs_hini_bude_z_9245.html Mon, 12 Sep 2011 23:33:45 +0300 Новини У селі Денихівка Тетіївського району відбулося урочисте «закладання першого каменю» на будівництві елеваторного комплексу ТОВ СП «НІБУЛОН». За участю голови Київської обласної державної адміністрації Анатолія Присяжнюка, Надзвичайного та Повноважного Посла Данії в Україні, Грузії та Вірменії Мікаеля Борг-Хансена, директора представництва компанії «Кімбрія Юнігрейн в Україні» Оксани Стретович, генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», Героя України Олексія Вадатурського.<p>- Сьогоднішня подія є свідченням сприятливого інвестиційного клімату в регіоні. Це є прикладом ефективної співпраці між владою і бізнесом. - зазначив Анатолій Присяжнюк, - У липні цього року між ТОВ СП «Нібулон та Київською обласною державною адміністрацією» було підписано Меморандум про співпрацю та партнерство, а сьогодні ми закладаємо перший камінь на будівництво цього об'єкту.<p>Елеваторний комплекс «Денихівський» буде збудований вже за декілька місяців і у листопаді зможе прийняти зерно цьогорічного врожаю. Реалізація інвестиційного проекту компанії також буде продовжуватись і в інших регіонах Київщини. Так у наступному році планується збудувати два перевантажувальних термінала у м. Переяслав-Хмельницький та селі Стайки Кагарлицького району.<p>Введення в дію підприємства означатиме і розвиток інфраструктури, і вливання у бюджети всіх рівнів, і нові робочі місця, і гідну заробітну плату. Така подія позитивно вплине на інвестиційний клімат Київщини та України вцілому.<p>Орієнтовна вартість такого проекту становить 120 млн. грн. Під час будівництва на «інтернаціональному» буд майданчику будуть задіяні понад 50 підрядних організацій, тобто більше 1000 кваліфікованих працівників. Під час зведення об'єкта будуть використані найсучасніші матеріали і технології, а також встановлено найкращу техніку датського виробництва<p>Вже зараз, до початку будівельних робіт, компанією перераховано у місцевий бюджет кошти на розвиток інфраструктури селища, а також компанія не залишатиметься осторонь проблеми громади, місцевих навчальних і медичних закладів.<p>Введення об'єкту в експлуатацію забезпечить 60 нових робочих місць. Робота підприємства у майбутньому стане запорукою стабільних надходжень до місцевого бюджету та розвитку регіону. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/09/12/v_stavis_hens_komu_r_9238.html Mon, 12 Sep 2011 23:14:50 +0300 Новини Ставищенський район, як і більшість районів Київщини, є аграрним. Для таких територій характерна сезонна зайнятість, тож з настанням осені відсоток зайнятого населення дещо зменшується. З метою подолання безробіття серед працездатних мешканців району в Ставищенському центрі зайнятості було проведено семінар з організації підприємницької діяльності.<p>Державна служба зайнятості сприяє безробітним громадянам у започаткуванні власної справи. Як відомо, підприємництво - діяльність ризикована. І хоча вона приваблює отриманням прибутку та фінансовою незалежністю, саме ризик є найголовнішою причиною того, що більшість наших співгромадян навіть не намагаються розпочати власну справу. Для тих, хто все ж наважився заробляти кошти саме таким чином, кваліфіковані співробітники Служби готові безоплатно надавати інформаційну допомогу, проводити консультації та навчальні семінари з основ бізнесу. Також періодично у приміщенні Ставищенського районного центру зайнятості організовуються зустрічі з підприємцями, відвідувати які мають змогу всі охочі. Дієвим механізмом для започаткування власної справи є також виплата центром зайнятості одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності.<p>Днями у Ставищенський районному центрі зайнятості відбувся черговий тематичний семінар з орієнтації безробітних на започаткування власної справи.<p>Для участі у даному заході були запрошені усі незайняті мешканці району, що перебувають на обліку у Центрі та виявили бажання розпочати власну справу. Поспілкуватися з майбутніми підприємцями прийшли мешканці району - колишні безробітні, що вже розпочали власну справу за сприяння служби зайнятості Ставищенського району.<p>Розпочав захід директор Ставищенського районного центру зайнятості В. Лук'янець, привітавши підприємців з успішним веденням справ та ознайомивши присутніх зі станом ринку праці регіону.<p>Гості поділилися своїм професійним досвідом, створенням бізнес - планів, а також розповіли про результати власної діяльності. Всі учасники сміливо висловлювали свої думки щодо почутого, цікавилися можливостями отримання прибутків, шляхами реалізації сільськогосподарської продукції, зайнятості за місцем проживання.<p>По закінченню семінару виступили спеціалісти центру зайнятості, вони поінформували про послуги, які надаються службою зайнятості, зокрема про надання одноразової виплати по безробіттю для започаткування власної справи. Наприкінці заходу всі учасники отримали інформаційні буклети.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/08/13/v_taras_hans_komu_ra_8983.html Sat, 13 Aug 2011 16:01:07 +0300 Новини В Таращанському районі на Київщині сталося жорстоке вбивство 81-річної одинокої пенсіонерки. Тіло жінки виявила працівник відділення поштового зв’язку, яка прибула, щоб вручити бабусі чергову пенсію. На місце одразу прибула міліція. Колото-різані рани шиї та грудної клітини не залишили бідолашній жодного шансу на життя. Після спілкування з сусідами правоохоронцям стало відомо, що потерпіла завжди носила на поясі біля тіла паспорт, чорнобильське та пенсійне посвідчення, а також гроші на суму близько десяти тисяч гривень. Під час огляду тіла ані документів, ані грошей виявлено не було. Залишилася лише навпіл розрізана хустка.<p>За дві доби копіткої роботи працівники міліції затримали 32-річного жителя того ж села, який раніше вже був засуджений за вчинення крадіжок та грабежу. Стареньку затриманий знав давно: його покійний дід проживав неподалік. Те, що у жінки не було сім’ї і навело чоловіка на думку про можливі грошові збереження. Тож на злочин він ішов «підготовленим», взявши з собою чорні печатки та розкладний ніж з металевою рукояткою.<p> Відчинивши вхідні двері, злодій проник всередину. Дочекавшись, коли бабуся буде виходити зі своєї кімнати, він штовхнув її. Старенька почала кричати і, схопивши каструлю, навіть намагалася себе захистити. Проте всі спроби були марними. Нелюд, витягши з кишені розкладений ніж, почав наносити їй удари. Коли ж жінка захрипіла, зловмисник знайшов в поясі хустку з грошима, відрізав тканину ножем та зник. Свій одяг, рукавички та ніж чоловік викинув.<p>Наразі затриманий знаходиться в ізоляторі тимчасового тримання, у скоєнні злочину він зізнався. Стосовно зловмисника порушено кримінальну справу за ч.2 п.6 ст.115 КК України. За умисне вбивство з корисливих мотивів чоловікові загрожує довічне позбавлення волі. Слідчі дії за даним фактом тривають. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/08/13/na_kiivs_hini_parubo_8980.html Sat, 13 Aug 2011 15:22:00 +0300 Новини Весела компанія зібралася в Сухолісах ввечері. Добряче хильнули в кафе, продовжили на ставку. Вже під ранок Ірина зібралася додому, її узявся провестИ один з парубків. По дорозі дівчина стала з нього глузувати, мовляв, уже 23 роки, а одинак, і ніхто не хоче з ним зустрічатися. Ці слова в п'яному хлопцеві пробудили звіра. Костянтин Гребенюк, керівник Узинського МВ міліції:<p>- Она начала от него убегать. Единственным помещением, где она могла спрятаться на тот момент, как я понимаю, был туалет. Там он ее и догнал. Начал бить руками и ногами, потом палка, кирпич.<p>Тіло дівчини вранці знайшла пані Ганна. Каже, від кривавої картини ледь не зомліла. <p>Ганна Спиридонівна, свідок:<p>- Ноги у неї були доверху, а саме туловище лежало отак от (показує), головочка до мене. Но вона вся в крові така була, що дуже тяжко було розпізнать, що це людина.<p>Тож, упізнати дівчину одразу не змогли. В кущах знайшли сумочку, з якої дістали зошити. Лишень за ними і з'ясували особу загиблої. Односельці шоковані трагедією. Не можуть отямитися і рідні затриманого. Його батько розповів: коли прийшли міліціянти, син поводився надто спокійно. <p>Володимир Олександрович, батько затриманого:<p>- Після цього поступку, наверноє, кожен був би зляканий чи заїкався. Я його даже запитав: Саша, шо трапилось, десь якась драка чи шо? "Я без понятія" - оце було його відповідь. Не тільки я, а й вся рідня не вірить, що він міг таке зробити.<p>Тепер парубок надовго сяде за ґрати, загиблій Ірині було лише дев'ятнадцять. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/28/na_terenah_rokitnjan_8836.html Thu, 28 Jul 2011 13:41:19 +0300 Новини У селі Бушево Рокитнянського району відбувся туристичний фестиваль «Стрекоза». Організатори даного заходу мають на меті популяризувати здоровий спосіб життя, спорт та активний відпочинок серед мешканців району.<p>Долучитися до змагань мали змогу команди з усіх міст та районів Київщини. У межах фестивалю проводились туристичні конкурси із орієнтування на місцевості, техніки пішохідного туризму, в’язання туристичних вузлів на час, перетягування канату.<p>Слід зауважити, що останнім конкурсом було змагання кухарів. Не дивлячись на те, що протягом спекотного дня команди-учасниці та присутні «туристи» добряче втомились, продегустувати «шедеври» похідної кухні не відмовився ніхто. Також в рамках заходу відбувся конкурс похідних пісень.<p>За результатами загальнокомандного заліку перемогу здобули команди міста Білої Церкви, Києво – Святошинського, Рокитнянського районів.<p>До вітань учасників фестивалю приєднались в.о. начальника управління з питань фізичної культури та спорту Київської облдержадміністрації В.Стеценко, а також в.о. директора Київського обласного центру фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх” Л.Гаврікава.<p>Переможці та призери змагань нагороджені дипломами, традиційними кубками, а також цінними подарунками.<p>А зважаючи на те, що Київщина завдяки своїм ландшафтам та природі якнайкраще підходить для проведення подібних заходів, організатори планують не тільки влаштовувати такі змагання й надалі, а ще й запросити до участі «туристів» із інших регіонів України.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/12/vijna_za_vodu_posejd_8617.html Tue, 12 Jul 2011 15:51:28 +0300 Новини Ставище тому й носить таку назву, бо розкинулося на берегах річки Гнилий Тікич, ще з незапам’ятних часів перетвореної на довжелезний каскад ставків. Одні свого часу належали місцевому колгоспу, інші – рибгоспу, а ще інші – підсобному господарству Ставищенського машинобудівного заводу. Але ситуація в країні змінилася. Розвал Союзу потягнув за собою розвал економіки. Ці метаморфози не обминули й Ставище. Місцевий колгосп розпався. Приладобудівний завод збанкрутів. А державний рибгосп після приватизації перетворився на товариство з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп». Що ж до ставків, то частина з них загальною площею водного плеса близько 300 га сьогодні належить ТОВ «Ставищенський рибгосп». А решта площею понад 200 га за різними версіями є власністю чи то місцевого товариства рибалок, чи якоїсь приватної фірми з міфічною назвою «Посейдон». Хоча, як стверджують місцеві мешканці, справжній власник тих ставків – чинний голова районної державної адміністрації Дмитро Лимар.<p>Ставищани кажуть, що господарство у «Посейдона», як і належить богові морів і водних стихій, налагоджене з господарським розмахом. Хочеш порибалити – плати 50 гривень на день, і ні хвоста тобі ні луски! А що бажаючих повудити рибу вистачає, то й копійчина в кишеню власника тече непогана. А ще ж і вирощування риби та збір урожаю! Словом, ставки – справа досить прибуткова. Недарма ж «Посейдон» наполегливо бореться за приєднання до своїх володінь ще й тих ставків, на яких господарюють «дилетанти» з рибгоспу.<p>– Коли почалося роздержавлення і приватизація, – згадує директор ТОВ «Ставищенський рибгосп» Геннадій Малиш, – наш «Держрибгосп» тримався до останнього. Два роки ми працювали, не отримуючи зарплати. Зрозуміло, що тих, хто витерпів усі випробування, залишилося небагато. Ось ми восьмеро і створили товариство з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп». Підприємство-попередник передало нам на баланс усі свої будівлі. У рибгоспі 300 гектарів ставків на території Ста-вищенської селищної, Роз-кішнянської і Антонівської сільських рад. А гідроспоруди належать державному підприємству «Укрриба». У нас з ним договір оренди. <p>Здавалося б, тільки працюй та радій, – продовжує Геннадій Малиш. – Але ж не дають. Наше підприємство дуже муляє очі чинному голові райдержадміністрації Дмитрові Лимарю і його «Посейдонові». Не так давно відбулося рейдерське захоплення всіх будівель колишнього «Держрибгоспу». Ні, зовні ніби все виглядає правильно: є якісь документи на купівлю-продаж, ухвала суду. Але ж у мене лежить акт передачі тих споруд на баланс ТОВ «Ставищенський рибгосп», і я твердо знаю, що ці споруди нікому ніколи не продавалися. Та спробуй доведи комусь свою правоту, коли проти тебе сам всесильний бог морів і водних стихій «Посейдон»! <p>Зараз, – продовжує ділитися наболілим Геннадій Миколайович, – голова адміністрації і його фірма «Посейдон» вкотре намагаються забрати у нашого підприємства ставки. Вони вже мене 5 років пресують. Пишуть у прокуратуру заяву за заявою. Один раз прокурор відмовить, через деякий час шлють іншу заяву. Ось і нині в прокуратурі лежить чергова «бумага». <p>Наше щастя, – веде далі директор ТОВ «Ставищенський рибгосп», – що маємо на балансі гідроспоруди, які належать державному підприємству. Інакше б уже давно все забрали, а нас би викинули геть. Але й так невідомо, скільки зможемо протриматися. Бо через постійну тяганину не маємо ні часу, ні можливості розводити й вирощувати рибу. А кому охота працювати собі на збиток?<p>Іван Силка<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/12/stavis_hens_kij_dosv_8615.html Tue, 12 Jul 2011 15:38:42 +0300 Новини Ставище – невеликий населений пункт районного масштабу з населенням трохи більше 7 тисяч чоловік. Тож тут всі усе і про кожного знають. І хоч новини, варті уваги громади, трапляються не часто, інформація про кожну з них передається з уст в уста. <i>Тут упіймали хабарника-регіонала</i><p>Останнім часом новиною номер один було недавнє затримання за хабар високого чина з КОДА. Воно навіть на деякий час відвернуло увагу ставищан від проблем насущних – відсутності роботи, нових комунальних тарифів та сміттєзвалища, запахи від якого у спеку сягають мало не до центру селища. Тож розташований майже на в’їзді до Ставища придорожній ресторанчик «Лілея», де відбулося затримання, не на один тиждень стало об’єктом паломництва місцевих жителів. <p>Коли ми приїхали в Ставище, згадана подія ще у всіх була на слуху. А господиня «Лілеї» залюбки розповіла нам у всіх подробицях про те, як усе відбувалось. Схоже, що для неї кожна нагода поділитись враженнями про побачене й пережите, — маленьке свято. Терпляче вислухали розповідь господині й вирушили у справах, які привели нас у це невелике, затишне й гостинне селище.<p><i>Ти смаж, а риба буде</i><p>Армійський прапорщик наказує кухарю насмажити риби. «Та риби ж нема», – каже той. «Ти смаж, – каже прапорщик, – а риба буде». Цей анекдот спав на думку, коли головний інженер місцевого житлово-комунального підприємства Сергій Володарський розповідав про історію будівництва нового сміттєзвалища. Проминули Ставище і рухаємось у бік села Гейсиха. Зразу за селом Розкішна в салон проникає їдкий характерний запах, який навряд чи можна сплутати з якимось іншим. Ще кількасот метрів, і ліворуч від дороги відкривається панорама переповненого гігантського смітника.<p>– Офіційно звалище закрите ще два роки тому, – пояснює наш добровільний гід. – Але, оскільки альтернативи немає, сюди й досі звозять сміття майже з половини Ставищенського району. Тож сміттєзвалище, яке виникло стихійно ще у 1947 році, вже давно переповнене і перетворилося на майже нездоланну проблему для Ставища й довколишніх сіл. Звалище ніде на балансі не стоїть, юридично у нього немає власника чи господаря. Однак традиційно його обслуговувало й обслуговує Ставищенське ЖКП. Ще наприкінці вісімдесятих, коли балка, у яку десятиліттями звозили всілякий непотріб, заповнилася вщерть, постало питання будівництва нового полігону для знешкодження твердих побутових відходів. Проектний інститут «Житомиркомундорпроект» виготовив на замовлення Ставищенського житлово-комунального підприємства проект такого полігону. Але тоді виникли проблеми з виділенням земельної ділянки, й будівництво так і не було розпочате. <p>У 2004 році, – продовжує Сергій Володарський, – коли я став працювати в ЖКП, екологічна служба саме почала серйозно звертати увагу на проблеми чистоти довкілля, вивезення й утилізації побутових відходів та іншого сміття. Тоді ми й повернулися до ідеї будівництва нового полігону. Проект залишався той самий. Хоча треба було переробляти кошторис у бік здешевлення. Ми з тодішнім начальником комунального підприємства Дмитром Швецем звернулися в одну організацію, в іншу. Найдешевший кошторис, який нам порахували, сягав 12 мільйонів гривень. Втім, тодішній заступник начальника обласного управління Леонід Павлюченко швидко остудив мій запал: «І не думай, і не мрій про такі гроші. Півтора-два мільйони – це максимум, на що можете розраховувати». Знову шукаємо потенційного підрядника, який зможе здешевити проект. Знайшли в Білій Церкві будівельну організацію, яка візьметься максимально спростити проект. Щоб хоч трохи наблизитися до реального фінансування, на яке можна було б розраховувати, довелося відмовитися від водопроводу, каналізації, яка мала бути прокладена до міських очисних споруд. Словом, економили на чому тільки могли. Затвердили проект і кошторис на понад 5 мільйонів гривень. А коли у 2005 році отримали перші 150 тисяч фінансування, провели тендер і розпочали роботи. Наступний транш у 900 тисяч отримали у 2007 році, дещицю виділили у 2008-му та 2009 роках. За п’ять років будівельники освоїли понад 2 млн 200 тис. грн і виконали 40,5% усіх робіт. На 2011 рік обласний фонд охорони навколишнього природного середовища планував виділити на добудову полігону 3 млн 262 тис. 800 грн. Але вже й середина 2011 року, а грошей на будівництво все ще немає. А наше підприємство, хоч би як ми того хотіли, самотужки, як казали в радянські часи, господарським способом вести будівництво не може. Бо прибутків не маємо жодних. Плата за комунальні послуги, яку вносить населення, не покриває навіть витрат на водопостачання та водовідведення. А селищна рада практично виділяє підприємству мізер. Тож воно вже давно загрузло в боргах навіть за пальне для бульдозера, який періодично відгортає від дороги сміття на старому звалищі, та ще для заправки пожежних машин, які гасять сміття у випадку його загоряння. <p>Тим часом, – бідкається головний інженер ЖКП, – експлуатація старого звалища триває. <p><i>Скільки не кажи «халва», в роті солодше не стане </i><p>Саме цю східну мудрість згадав я, коли слухав свого візаві. На жаль, проблема звалища турбує не тільки керівників житлово-комунального управління, а й мешканців прилеглих до старого смітника вулиць Розкішної та місцевих журналістів. Ось як писала про нього ставищенська райгазета «Сільські обрії» від 31.05.11: <p>«Застаріла районна «сміттєва» проблема ніяк не зрушить з мертвої точки. Вже котрий рік вірною ознакою приходу літа для мешканців навколишніх осель стає не аромат бузку і півоній, а неймовірний сморід за версту. Сміття перетворилося на лавину, стихійна навала якої, помножена на людське недбальство, перетворюється на справжню екологічну катастрофу. Якщо комусь з читачів фарби видаються згущеними, рекомендуємо відвідати смітник і витримати біля нього бодай чверть години. Уже через кілька хвилин від споглядання вигорнутих прямісінько на узбіччя дороги свинячих нутрощів і дохлих курей та відмахування від фантастичного розміру мух гарантовано стане зле. Після вдихання «природних» концентрованих пахощів, доповнених задушливим димом, розумієш, що повітря, в якому бракує кисню, не придатне для дихання. А коли уявляєш, що заручникам сміттєвого полігону, що мешкають у безпосередній близькості, доводиться жити і працювати в епіцентрі цього лиха, зле стає на совісті. <p>Коли в ході великого весняного прибирання смітник було підпалено, люди вийшли на дорогу і домоглися зустрічі з начальником Ставищенського ЖКП В. Слизченком та селищним головою О. Тертичним, які вислухали проблему, обіцяли її розв'язати, обгородивши сміттє-звалище бетонним парканом. Але через відсутність коштів у селищній раді та законного шляху їх виділення, тому що сміттєзвалище навіть не позначене на карті району, віз і нині там. Складається враження, що проблемами звалища переймаються лише О. Тертичний і В. Слизченко, а районному керівництву воно ні до чого. Тільки гасла. Рухається тільки сміття, вперто поглинаючи дорогу, розростаючись в розмірах, викидаючи в атмосферу шкідливі речовини, що утворюються при згорянні. Тут відходи роками складували без дотримання відповідних технологій, немає огорожі (зведену торік дерев'яну спалено), відсутня дренажна система та фільтрація стічних вод. Через гниття сміття накопичуються гази, які, зрозуміло, не відводяться, тож сміттєзвалище часто спалахує, а то й знаходяться такі, що допомагають йому розгорітися. Люди нарікають на дим і сморід, а місцеві господарники скаржаться на задушливий дим, який містить як елементарний чадний газ і частки важких металів, так і різноманітну хлорорганіку – від банального фосгену (який є бойовим компонентом хімічної зброї) – до смертельно отруйних хімічних сполук, які навіть у невеликій кількості наносять непоправну шкоду здоров'ю людини, викликаючи ракові захворювання печінки і щитовидної залози. Щоб це розуміти, не потрібно бути вченим, достатньо шкільних знань хімії».<p>Відверто кажучи, ми не побачили ні свинячих нутрощів, ні дохлих курей. Об’єктив фотоапарата вловив тільки труп дохлого бичка, викинутого просто на купу сміття за кілька метрів від дороги, над яким ще навіть не кружляли ворони. Не побачили і вогнища, про яке писав у своєму матеріалі місцевий журналіст. Щоправда, у кількох місцях курилися димом сміттєві купи. Та коли ми показали головному інженерові Ставищенського житлово-комунального підприємства Сергієві Володарському, який супроводжував нас у тій поїздці, відзнятий матеріал, він зразу ж передзвонив своїм підлеглим і звелів прислати бульдозер, щоб закопати труп. А потім його ніби прорвало:<p>– Про наші проблеми добре знають не лише в районі, а й в обласній державній адміністрації, – з болем у голосі говорив він. – Але районна адміністрація нічого не робить для того, щоб допомогти завершити будівництво нового полігону з утилізації твердих побутових відходів. Проте районна державна адміністрація через підконтрольну їй газету «Сільські обрії» лише критикує та вишукує крайніх. А в селища немає коштів на добудову. Адже після закриття Ставищенського приладобудівного заводу та відомого колись далеко за межами Київщини маслозаводу великих бюджетоутворюючих підприємств в селищі не залишилось. І тепер районного бюджету ледве вистачає на зарплату вчителям, медикам та іншим працівникам соціальної сфери.<p>Те, що неправильно лежить, комусь в хазяйстві знадобиться<p>Побували ми і на недобудованому полігоні. Відверто кажучи, враження він справляє грандіозне. У природній балці викопано майже чотиригектарний котлован завглибшки метрів із десять з гаком. За словами Сергія Володарського, після завершення будівництва новий полігон вирішить проблему утилізації твердих побутових відходів на найближчі 30 років. Причому все тут робитиметься згідно з усіма природоохоронними вимогами. Більше того, введення полігону в експлуатацію дозволить нарешті провести рекультивацію старого звалища. <p>– Тільки от біда, – каже Сергій Борисович, – відтоді, як призупинилося будівництво, знаходиться чимало любителів підібрати все, що «неправильно» лежить. Уже вкрадено частину бетонних плит і бордюрних каменів, помаленьку почали розрізати металеву естакаду. І навіть цегляну кладку на туалеті хтось уже почав розбирати. Воно було б логічним поставити на полігоні охорону. Але, на жаль, кошти на її утримання кошторисом не передбачено. Тож того і чекай, що поки нам виділять кошти на добудову, їх може й не вистачити на відновлення вкраденого. <p>Іван Силка http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/04/na_mironivs_hini_vit_8546.html Mon, 04 Jul 2011 23:29:27 +0300 Новини Мешканка села Зеленьки Миронівського району Устина Погребняк відзначила 100-річний ювілей. З поважною датою ювілярку привітав Президент України Віктор Янукович, а районна влада подарувала довгожительці вартісні подарунки, що допоможуть їй у побуті.. Пані Устина вважає, що секрет довголіття у наполегливій праці, здоровому харчуванні та вірі у Бога.<p>- Бог мені продовжує життя, - так відповідає ювілярка на питання в чому секрет довголіття.<p> Все своє життя жінка працювала на землі - у колгоспі. Пережила голодомор 1932-1933-х років, Другу світову війну. Ювілярка почувається добре, майже щодня прогулюється на свіжому повітрі і допомагає рідним по господарству.<p>- Щиро вітаю Вас зі славним 100-літнім ювілеєм. Вклоняюся Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно вдячна за багаторічну самовіддану працю. Радію, що, переживши багато бурхливих подій, Ви стали свідком народження незалежної Української держави і сьогодні зустрічаєте свій ювілей у колі рідних та близьких Вам людей. Бажаю міцного здоров'я, щастя, радості й благополуччя, - йшлося у вітальному листі від Президента України Віктора Януковича.<p>До побажань долучилася також і голова Митронівської райадміністрації Валентина Усик, яка особисто приїхала, аби привітати ювілярку та вручитити її подарунки. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/04/festival_svjato_jde__8542.html Mon, 04 Jul 2011 23:12:38 +0300 Новини Різноманітні конкурси, ігри, вікторини, безліч подарунків, сюрпризів та святковий концерт чекали на тетіївчан та гостей міста. На свято завітав і губернатор Київщини, перший заступник голови обласної організації Партії регіонів Анатолій Присяжнюк. На центральному стадіоні Тетіїва, де було встановлено сцену, зібралося чимало глядачів – тетіївчан та гостей з інших регіонів області. Чим менше часу залишалося до початку святкового дійства, тим важче було знайти на трибунах вільні місця... Поки дорослі обирали зручні місця, малеча часу не гаяла: бавилася на надувних атракціонах, брала участь у різних цікавих конкурсах та іграх. Розважали дітлахів в яскравих карнавальних костюмах артисти Київського обласного драматичного театру імені Панаса Саксаганського.<p>Прологом урочистої частини стала поява на роликових ковзанах вихованців Тетіївського відділення біатлону Київського обласного інтернату спортивного профілю. За час роботи відділення, яке було відкрито в 2000 році за підтримки голови райдержадміністрації Івана Миколюка, підготовлено багатьох учасників та не одного переможця обласних та всеукраїнських змагань з цього виду спорту.<p>За біатлоністами урочистим маршем пройшли юні барабанщиці – гуртківці районного центру позашкільної освіти. За ними крокували музиканти дитячих духових оркестрів, учасники кращих дитячих вокальних та хореографічних колективів Тетіївщини.<p> У супроводі ансамблю барабанниць на сцену піднялися голова КОДА Анатолій Присяжнюк, його заступниця Тетяна Подашевська, голова Тетіївської РДА Іван Миколюк, голова районної ради Олександр Варін та міський голова Тетіїва Руслан Майструк.<p> - Мені надзвичайно приємно разом з вами розділити радість цього свята, яке організоване владою за підтримки Партії регіонів. Я переконаний, що такі заходи необхідно влаштовувати постійно, а не лише раз на рік. Діти – це найдорожчий скарб, який є у кожного з нас. А тому ми повинні зробити все від нас залежне, аби вони постійно відчували нашу увагу та турботу, - звернувся до громади Тетіївщини Анатолій Присяжнюк.<p> Губернатор наголосив, що жодна дитина Київщини не залишиться поза увагою влади. Особливо обласне керівництво опікуватиметься та всіляко підтримуватиме обдарованих дітей. Приміром, переможці Всеукраїнських олімпіад отримуватимуть щомісяця спеціальну стипендію від голови облдержадміністрації. Влада Київщини візьме на себе навчання тих юних інтелектуалів, які виявлять бажання здобувати освіту у визначених вузах, адже в області вже другий рік діє відповідна програма. Завдяки цьому 100 обдарованих дітей навчаються в Білоцерківському аграрному національному університеті й 50 юнаків та дівчат здобувають освіту в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця.<p> Анатолій Присяжнюк вручив Подяки та грошові винагороди сорокам дев’ятикласникам, які в свідоцтвах про базову середню освіту мають лише відмінні оцінки, переможцям конкурсу «Я – гордість і надія Київщини» та двом кращим юним спортсменам – чемпіонам області Анастасії Лисак (гребля на байдарках та каное) й Миколі Паламарчуку (біатлон). За багаторічну сумлінну працю на педагогічній ниві й результативну роботу з обдарованими дітьми отримали Подяки від облдержадміністрації директор Тетіївського НВК Н.П.Карпович та керівник районного Центру позашкільної освіти М.С.Дімова. А членам волейбольної команди ДЮСШ відділу освіти, яка стала бронзовим призером обласних змагань, дісталися в подарунок спортивні форми.<p> Особливого колориту святу додали молодята, які приїхали на запрошення губернатора. Цього дня на Тетіївщині на весільний рушник стали чотири пари наречених. Знаючи про те, що в Тетіїв приїде губернатор, вони заздалегідь запросили його до себе на весілля. Відмовити Анатолій Присяжнюк не зміг, але й відвідати усіх також не мав можливості, тож запросив молодят на фестиваль у Тетіїв. Вітали їх з визначною подією всією громадою. А від губернатора подарунок, який особливо знадобиться в побуті – мікрохвильова піч.<p>Після урочистої частини гості оглянули виставкові експозиції, підготовлені територіальними громадами району та районними службами, які працюють з дітьми. Що й казати, представники міської та сільських рад постаралися на славу, аби приємно вразити столичних та місцевих відвідувачів і кулінарними витворами, і майстерним рукоділлям, і виробами образотворчого мистецтва. А експозиції Центру позашкільної освіти та районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді відображали те, чим живуть юні краяни, давали уявлення про світ їхніх захоплень. Господарі наметів вітали гостей не лише теплими словами, а й гарною піснею… Спілкування голови облдержадміністрації з мешканцями району біля виставкових експозицій завершувалось, як правило, знімком на пам’ять.<p>Стадіон поволі огорнули сутінки, однак на трибунах залишалося чимало глядачів. На тетіївчан та гостей міста чекав святковий концерт, в якому взяли участь солістка Національної філармонії України Руслана Шишкіна, дипломантка обласного огляду-конкурсу «Калиновий дзвін», переможниця Всеукраїнського конкурсу «Таланти багатодітних сімей» Софія Уросова, вокальні ансамблі «Надія» та «Білі янголята», хореографічні колективи «Сяйво» й «Сузір’я» та багато інших учасників художньої самодіяльності.<p>На завершення свята небо над стадіоном розцвіло яскравим феєрверком. Це видовище справило неабияке враження на дорослих, а дітячомоу захопленню не було меж. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/07/02/u_stavis_hens_komu_r_8510.html Sat, 02 Jul 2011 18:09:20 +0300 Новини Стих гуркіт потужної техніки, вантажних кранів та автомобілів після вкрай напруженої двотижневої підготовки районного стадіону «Колос» до відкриття міжобласного футбольного турніру і повністю розвіялись крихти сумніву людей, що безпосередньо опікувались реконструкцією, боляче вдаривши в обличчя скептиків завершеною справою: «Взялися і зробили!». Але зволікати не було коли, адже Ставищенщина, дещо стомлена від спекотного червневого дня, вже надвечір четверга зустрічала перших юних учасників турніру, який проходив під патронатом голови обласної держадміністрації Анатолія Присяжнюка.<p>Всі клопоти закрутилися навколо гостей, яким мало бути затишно і комфортно. Оселили дітей, батьків, які їх супроводжували та тренерів у спальних корпусах колишнього санаторію «Дружба». Приємне пожвавлення у райцентрі відчувалося наступного дня. Центральною вулицею крокували гравці 10 команд-учасниць футбольних змагань. Гостинно приймали учасників турніру футбольні поля Ставища, Журавлихи та Гейсихи. Саме тут, ще до офіційного відкриття, відбулися перші матчі. Ближче до сімнадцятої години райцентрівський стадіон заповнили ставищами та делегації сіл району. Від малого до старого дружно поспішали на урочистості з нагоди відкриття міжобласного турніру, та й на оновлений стадіон кортіло поглянути. А подивитися й справді було на що: таку кількість людей «Колос» вміщував лише за радянських часів.<p>Учасників турніру вітали голова райдержадміністрації Дмитро Лимар і голова райради Ірина Паланська. Вони дякували всім, хто доклав зусиль для оновлення районного стадіону. Також до учасників та гостей з вітальним словом звернувся голова обласної федерації футболу Олександр Тютюн. В урочистостях взяли участь президент футбольного клубу «Хілд-Любомир» Леонід Джужик, професійний футболіст В'ячеслав Свідерський, заступники голови РДА В.Бандура, М.Пахалович та В.Козак, керівники підприємств, установ та організацій району.<p>Сповнені спортивного запалу швидко минули три дні футбольних баталій і 26 червня визначились переможці та призери турніру. Завдячуючи добрим організаторським здібностям та фінансовій підтримці президента ФК «Хілд-Любомир» Л.Джужика, злагодженій роботі тренерів В.Кобзаря та О.Марущака ніші майбутні володарі Золотих м’ячів майже в усіх іграх виборювали перемогу, тому закономірно в обох вікових групах впевнено лідирували і посіли І місця.<p>За результатами проведених ігор серед команд з гравців 1998 року народження призові місця розподілилися так: І – ФК «Хілд-Любомир» (Ставище), ІІ – ФК ДЮСШ «Колос» (Вінницька обл.), кращим гравцем визнано Тараса Заворотнього (Ставище), захисником – Владислава Паскара (м.Вінниця), бомбардиром – Романа Ніраза (Черкаська обл.), нападником – Владислава Коломійця (Ставище).<p>Лідерство серед команд з гравців 1999 р.н. виборов ФК «Хілд-Любомир» (Ставище), ІІ місце посів ФК ДЮСШ «Колос» (Черкаська обл.), ІІІ – ФК ДЮСШ «Колос» (Вінниця), IV – ФК «Іскра» (Київська обл.), V – ФК «Нива» (Вінницька обл.). Кращим воротарем у цій групі визнано Дмитра Бурлаку (Ставище), бомбардиром – Богдана Козія (Ставище), захисником – Андрія Новікова (Черкаська обл.), нападником – Дмитра Рожка (Київська обл.), кращим гравцем – Максима Науменка (м.Вінниця).<p>Переможці та призери нагороджені пам’ятними медалями, дипломами та кубками. Кращі з кращих отримали спеціальні подарунки від фірми «Джома». Нагородження проводили голова РДА Дмитро Лимар, перший заступник голови Віктор Бандура, голова дисциплінарного комітету Олександр Потієвський.<p>Оплесками, захопленими вигуками та святковим салютом завершився перший в історії Ставищенщини міжобласний турнір, який вирізнявся високим організаторським рівнем, за що отримав схвальні відгуки тренерів, гравців та їх батьків. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/06/30/svjas_hennik_povisiv_8460.html Thu, 30 Jun 2011 23:10:35 +0300 Новини У селі Мала Березанка, що на Київщині священнослужитель укоротив собі віку повісившись біля входу до храму на шнурівках власних кросівок Близько двадцять першої години місцеві мешканці села Мала Березанка Згурівського району проходячи повз церкву, побачили священика повішеним біля входу до храму на шнурках від власних кросівок.<p>Як повідомили у ВЗГ ГУМВС України в Київській області, за попередніми даними експертів, слідів насильницької смерті на тілі 54-літнього загиблого не виявили. Труп чоловіка направили до Переяслав-Хмельницької Центральної лікарні для проведення судово-медичної експертизи. Наразі обставини і причини трагедії з’ясовуються, за фактом смерті священика проводиться перевірка.<p>Зі слів односельчан відомо, що загиблий родом із Миколаївщини, священнослужителем в Українській Православній Церкві Київського Патріархату в Малій Березанці працював із 1999 року. Чоловік не був одруженим та не мав дітей. Крім того, священик жив відлюдником і дружніх стосунків ні з ким із місцевих жителів не підтримував. З невідомих причин після травневих свят служби у церкві майже не проводилися. <p> Страшна новина про самогубство священнослужителя шокувала всіх селян. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/06/25/makarivs_hina_vshanu_8355.html Sat, 25 Jun 2011 13:23:53 +0300 Новини В селі Липівка Макарівського району відбулося перепоховання залишків воїнів 171 стрілецької та 28-ї горно-стрілецької дивізії Червоної армії, що загинули під час бойових дій в ході Великої Вітчизняної війни в липні-серпні 1941 року. В заході взяли участь голова Макарівської райдержадміністрації Я.Добрянський, Липівський сільський голова О.Петренко, голова районної організації ветеранів України В.Янковський, ветерани Великої Вітчизняної війни, члени клубу історичної реконструкції „Червона Зірка”, представники громадської організації „Рідне місто”, педагогічний колектив Липівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня та громада села. По завершенню церемонії перепоховання, ветерани відвідали виставку зброї та були запрошені на поминальний обід по загиблих у роки Великої вітчизняної війни.<p>Цього ж дня у 38 населених пунктах району були проведені покладання вінків та квітів до пам’ятників воїнам-визволителям та загиблим жителям у роки Великої вітчизняної війни, а також у православних церквах відбулися поминальні панахиди, у зв’язку з Днем скорботи.<p>На виконання Постанови Верховної Ради України від 20.05.2011 № 3430-VІ „Про запровадження в Україні особливої церемонії – проведення 22 червня кожного року Хвилини пам’яті за загиблими у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” в районі у День скорботи було забезпечене приспущення Державного Прапора України із чорними стрічками на будинках та спорудах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях. Також о 10 год. пройшла хвилина мовчання на вшанування пам’яті за загиблими у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, шляхом зупинення роботи в установах, організаціях та підприємствах району. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/06/12/na_kiivs_hini_cholov_8245.html Sun, 12 Jun 2011 22:50:23 +0300 Новини У Богуславі, що на Київщині 33-річний чоловік після відвертої розмови із близьким знайомим своєї дружини наніс йому ножові поранення несумісні з життям. Як повідомили у ВЗГ ГУМВС України в Київській області, 41-річний потерпілий помер до приїзду швидкої на місці події. Ревнивого сім’янина працівники міліції затримали у власній квартирі, чоловік в усьому зізнався.<p>Зі слів затриманого, днями загиблий прийшов до них дому і попросив голову родини розлучитися з дружиною. Пояснивши, що він любить жінку, давно з нею зустрічається, і має намір жити разом із нею. Дружина сказанного коханцем не заперечувала, втім і йти за ним не поспішала. На завершення неприєної розмови знайомий жінки заявив, якщо господар не дасть розлучення, жити доведеться втрьох.<p>Відповіді на свій ультитматум залицяльник так і не дочекався. Напевно тому й вирішив, що однієї розмови з чоловіком коханої жінки замало. Прийшовши вдруге, наполегливий коханець знову почав з’ясовувати стосунки. Але цього разу сварка переросла в бійку і закінчилася трагедією. Обурений настирливістю та нахабністю суперника чоловік наніс йому чисельні ножові поранення. <p>Найстрашніше те, що свідком жорстокої сімейної драми стала 9-річна дитина подружжя. Зі слів правоохоронців, дівчинка у шоковому стані. Щоб прийти до тями їй напевно знадобиться допомога фахівців. Батько ж, нажаль, має всі шанси не побачити дочку найближчі 5-7 років.<p>Наразі всі речові докази вилучено, працівники міліції з’ясовують всі обставини трагедії, ведеться слідство. Стосовно затриманого порушено кримінальну справу з ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство), санкція якої передбачає від 7 до 15 років позбавлення волі. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/06/12/u_ivankivs_komu_rajo_8213.html Sun, 12 Jun 2011 00:37:41 +0300 Новини Упродовж літа буде розроблено конкретну схему практичних дій щодо впровадження в Іванківському районі Київської області пілотного проекту «Модель системи комплексного життєзабезпечення населення в зоні радіоактивного забруднення», який, зокрема передбачає будівництво сучасного госпітального комплексу, де матимуть змогу лікуватися та проходити щорічну диспансеризацію ліквідатори та особи, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС. Цей проект викликав неабияке зацікавлення європейської спільноти: днями на Київщину для детального ознайомлення та обговорення питань щодо його реалізації прибула французька делегація на чолі з віце-президентом регіональної Ради регіону Рон-Альп Аланом Шабролем, який курує питання охорони здоров’я та довкілля. Під час зустрічі з губернатором Київської області Анатолієм Присяжнюком французи повідомили, що налаштовані спільно з Україною вирішувати чорнобильські проблеми. <p> Аварія на Чорнобильській електростанції стала найбільшою надзвичайною ситуацією в ядерній енергетиці. Навіть через чверть століття медико-соціальні наслідки цієї катастрофи негативно впливають на стан здоров’я людей. Медики констатують: здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та осіб, евакуйованих із зони відчуження, неухильно погіршується з року в рік. Значних проблем зі здоров’ям зазнає населення, особливо діти, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях. Численні медичні обстеження свідчать про те, що люди, які зазнали радіаційного впливу, значно частіше хворіють на серцево-судинні та онкологічні захворювання. Високі показники захворюваності та смертності серед чорнобильців зумовлені, не в останню чергу, недостатньо ефективною медично-соціальною допомогою, яка бажає бути кращою. Так, приміром, у Іванківському районі, безпосередньо прилеглому до зони відчуження, відсутні умови надання належної медичної допомоги. Окрім цього, науковці наголошують ще й на проблемі з репродукцією, мовляв: якщо не вживати відповідних заходів, то за кілька десятків років на Іванківський район очікує демографічна катастрофа. За словами головного лікаря Іванківської районної лікарні Оксани Кадун, якщо в 70-ті роки минулого століття серед основних причин смерті були травми, отруєння та інші нещасні випадки, то нині ситуація кардинально змінилася: лише 25 відсотків мешканців району помирають від нещасних випадків, решта – від тяжких хвороб. <p> Зважаючи на таку невтішну статистику, цей район було обрано в якості модельного в міжнародному проекті «Модель системи комплексного життєзабезпечення населення в зоні радіоактивного забруднення», що розробляється координаційним аналітичним центром «Екологія і здоров’я» за участі депутатів Європейського парламенту та структур Європейської комісії. Слід відзначити, що нещодавно на засіданні Європейської комісії було ухвалено рішення про затвердження початкового бюджету, з якого фінансуватиметься будівництво лікарні. <p> До цієї шляхетної справи долучилася й регіональна Рада французького регіону Рон-Альп, який вважають промисловим серцем Франції та одним з чотирьох найважливіших індустріальних регіонів Європейського Союзу. Саме тому питання захисту охорони здоров’я та екології для них дуже актуальні. <p> - Ми надзвичайно зацікавилися цим проектом, адже він відповідає тим проблемам, що існують і в нашій країні. Франція протягом півстоліття віддавала перевагу атомній енергетиці. Цей вибір не втрачає актуальності й нині. В нашій країні майже 20 тисяч людей працюють на атомних станціях, стан їхнього здоров’я нас дуже турбує. Тому ми вирішили зробити свій внесок у будівництво лікарні на Київщині: восени, під час затвердження місцевого бюджету, буде розглянуто й питання про виділення коштів на її спорудження, - зазначив віце-президент регіональної Ради Рон-Альпу Алан Шаброль. <p> Окрім допомоги з реалізацією проекту «Модель системи комплексного життєзабезпечення населення в зоні радіоактивного забруднення», французи планують напрацювати систему довгострокової фінансової підтримки всіх українських регіонів, що потерпіли від аварії на ЧАЕС, а також сподіваються, що їхню ініціативу підтримають Італія та Німеччина, з якими наразі ведуться перемовини. <p> В свою чергу голова облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк зазначив, що для Київщини, яка чи не найбільше з областей України потерпіла від аварії на Чорнобильській електростанції, втілення в життя цього проекту дуже важливе. Адже кожен третій мешканець області має статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.<p> - Для нас це дуже важливий проект. Вірю, що в найближчому майбутньому він буде реалізований. Наразі ми маємо чимало проблем, які налаштовані вирішувати самостійно. Однак реалізація таких глобальних проектів, як цей, потребує підтримки європейської спільноти. Тож щиро вдячний вам за увагу та допомогу у вирішенні чорнобильських проблем, - зазначив Анатолій Присяжнюк.<p> Користуючись нагодою, губернатор запропонував представникам французької делегації налагодити тісну співпрацю між Київщиною та регіоном Рон-Альп у таких галузях як освіта, медицина та культура. За його словами, така співпраця піде лише на користь обом регіонам. У свою чергу французька сторона висловила сподівання, що незабаром між Київщиною та регіоном Рон-Альп буде підписано угоду про співпрацю. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/05/26/prokurorom_kiivs_koi_8075.html Thu, 26 May 2011 14:35:27 +0300 Новини 23 травня 2011 року слідчими слідчого відділу спільно з працівниками управління державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Київській області затримано одразу після одержання хабара одного з сільських голів Макарівського району. Як повідомили в прес-службі прокуратури Київської області, в ході перевірки встановлено, що сільський голова вимагала та одержала хабар в сумі 22000 доларів США за вирішення питання про надання у власність 3 громадянам земельних ділянок загальною площею 0,75 га для будівництва житлового будинку.<p>За даним фактом відносно сільського голови прокурором області порушено кримінальну справу за фактом одержання хабара у великому розмірі, шляхом його вимагання, службовою особою, яка займає відповідальне становище за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.<p>На даний час сільського голову затримано в порядку ст. 115 КК України, до суду направлено подання про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.<p>Досудове слідство у справі проводиться прокуратурою області. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2011/05/25/_boguslavs_ki_zori_z_8060.html Wed, 25 May 2011 17:32:55 +0300 Новини В місті Богуслав відбувся перший районний фестиваль учнівської та студентської молоді. Задовго до початку свята на площу біля районного будинку культури запрошував гостей духовий оркестр гуманітарного коледжу, учні та вчителі сільських та міських шкіл оформлювали свої куточки, прикрашаючи їх чудовими виробами з дерева, глини, бісеру, стрічок, різнокольорових ниток ( вишиванки, сумки, кофти, в'язані гачком та спицями тощо). Неабиякий інтерес викликали і кулінарні вироби ДНЗ " Богуславський центр професійно-технічної освіти" – " гладіолуси" з китайської редьки, " весільний букет" з редьки фарбованої, чарівні лілії із звичайної цибулі, розкішні торти тощо, а біля намету Вищого професійного училища сфери послуг збиралися місцеві модниці - тут демонстрували майстер-клас із візажу учениці закладу. гуманітарний коледж влаштував міні-виставку картин. Велику кількість талановитих робіт представили і Богуславський центр дитячої творчості та Богуславська школа мистецтв.<p>Свято відкрив фольклорний гурт "Коляда" гуманітарного коледжу. Потім естафету підхопили артисти театру-студії " Орфей".<p>Завітали на захід і керівники району - голова Богуславської районної державної адміністрації, депутат районної ради VІ скликання Богдан Дубас; голова Богуславської районної організації Партії регіонів Леонід Кипиченко привітали учасників і гостей фестивалю, за вагомі досягнення в роботі нагородили начальника відділу освіти О.І.Цимбала, директора Богуславського центру дитячої та юнацької творчості В.І.Комісаренко та директора Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів О.А.Пушняк.<p>Програму свята продовжили творчі колективи капели бандуристів і вокального гурту "Співаночки" гуманітарного коледжу, хореографічні колективи ЦДЮТ , школи мистецтв.<p>Фестиваль закінчився нагородженням переможців та призерів. Серед шкіл-одинацятирічок І місце посіла Медвинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів; ІІ місце – Дибинецький навчально-виховний комплекс; ІІІ місце – Богуславська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3.<p>Серед шкіл-дев'ятирічок І місце виборов Бранепільський навчально-виховний комплекс, ІІ – Киданівський навчально-виховний комплекс, ІІІ – Тетіївський навчально-виховний комплекс.<p>Заступник голови Богуславської районної ради, голова Богуславської районної організації Партії регіонів Кипиченко Л.М. пообіцяв переможцям безкоштовну поїздку до Києва, а володарям другого місця – до Гути, на конеферму. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2010/08/16/na_kievs_hine_predot_7247.html Mon, 16 Aug 2010 15:46:04 +0300 Новини Сотрудники Управления по борьбе с организованной преступностью в Киевской области совместно со Службой безопасности Украины предупредили заказное убийство 20-летней девушки в городе Тараще. Об этом сообщает Центр общественных связей Главного управления МВД Украины в Киевской области. Как удалось установить, убийство заказал 29-летний муж девушки. По словам обвиняемого, они с женой решили расстаться, но между супругами остались неразрешенные имущественные проблемы и вопросы относительно опеки над дочерью. Это и побудило мужчину пойти на преступление. <p> <p>Найти исполнителя злоумышленник пытался в срее своих знакомых, которые ранее имели проблемы с законом. Когда вопрос с будущим убийцей был решен, муж пообещал ему за смерть супруги 2 тыс. долларов. Правоохранители, для того, чтобы спасти девушке жизнь попросити гримеров одной из киностудий нарисовать девушке «мертвое» лицо с огнестрельным ранением, сделали несколько фото и выслали их заказчику в качестве доказательства выполненной работы. В отношении злоумышленника возбуждено уголовное дело по ст.17 и п.11 ч.2 ст.115 УК (умышленное убийство совершено по заказу). http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2010/05/07/vechnaja_pamjat_sold_6794.html Fri, 07 May 2010 17:51:29 +0300 Новини Вчера на Киевщине перезахоронили останки солдата-белоруса. Он погиб в 1941-м, обороняя украинское село Победа длиною в 65 лет Празднование Дня Победы – уникальный советский феномен, перешагнувший в век ХХІ. Насколько искренне это делается? День Мира у нас когда-нибудь будет?<p>В том, что начиная с 1965 года в СССР, а затем и в странах, выросших на его обломках, до сих пор с неуменьшающимся размахом отмечают День Победы над гитлеровской Германией, нет ничего удивительного. С одной стороны, война собрала рекордный урожай горя, и пока живы очевидцы, а также дети и внуки тех, кого полоснула Великая Отечественная, из памяти ее не вытеснишь. Свежий опрос Центра Разумкова подтверждает: среди людей старше 60 лет 88,4% считают День Победы самым важным праздником. У правнуков отношение поспокойней: 62% молодых людей в возрасте до 29 лет видят в этой дате большой праздник. <p>С другой стороны, военная тема постоянно подогревается сверху. Из советского канона «славных побед» 9 мая перекочевало в официальный поминальник новых режимов, у которых своих громких побед никаких не имеется. Вот нынешние власть имущие и греются у чужого Вечного огня, милостиво и благосклонно кивая редким ветеранам, дожившим до этих дней, копируя и как бы воплощая «то» мудрое руководство, которое провело народ сквозь невзгоды войны к славной победе.<p>То, что ветераны во время этих празднований – фигуры второстепенные, стало ясно, наверное, еще тогда, когда Героем Советского Союза спустя 21 год после войны стал генеральный секретарь КПСС Леонид Брежнев – потом он удостоится этого звания еще трижды, догнав маршала Георгия Жукова. Ко всему прочему, главному советскому руководителю вручили еще и орден «Победа», задним числом поставив в число выдающихся полководцев второй мировой. Да, нынешнее высокое начальство себе боевых наград не присваивает, но парады Победы считает себя вправе принимать. Когда это делал Брежнев, это не так резало глаз, ведь падкий на ордена генсек хотя бы по-настоящему воевал.<p>Между тем понемногу размывается смысл самой победы. Сначала советское руководство накачало ее значение приторным идеологическим содержанием: дескать, вот оно, зримое проявление преимущества нового общественного строя, и себя отстояли, и Запад от фашиста спасли благодаря выдающейся роли Коммунистической партии. А затем и постсоветские власти, нащупывая у себя в разных местах национальную идентичность, стали тщательно отслаивать «нашу» историю войны от общего массива глобальных событий. <p>Это не могло не привести к представлениям, будто в великой войне двух тиранов – Сталина и Гитлера – украинский народ стал пассивной жертвой, – перефразируя известную фразу: «красные» пришли – грабют, «коричневые» пришли – грабют, а бедному крестьянину некуда податься, кроме как в УПА». Чего тогда праздновать? А промежуточные варианты трактовки войны, объединяя националистические и советские элементы, порождали мутантов сознания вроде растиражированного на билбордах поздравления Виктора Ющенко ветеранам войны – с георгиевской ленточкой и лозунгом на манер повстанческого отзыва: «Героям слава!». <p>Остается только сожалеть, что когда-то был учрежден День Победы, а не День Мира. Да, радость победы – сильное чувство, но на него имеют право, наверное, только участники тех событий. Только им, смотревшим в лицо смерти, по-настоящему понятно, в какой эпопее страданий победа поставила точку. Но много ли их сейчас? А нам важно, отдав должное уважение победителям, задуматься о ценности каждой человеческой жизни, каждого прожитого дня. О мире, в котором хочется жить. Победа делит людей на победителей и побежденных. А мир не делится, он на всех один. Остается верить, что День Победы когда-то обязательно переименуют. Пожалуй, тогда та победа мая 45-го обретет свой самый главный смысл. <p>Далекие родственники Ивана Гончара нашлись в республике Беларусь, но приехать на церемонию прощания они не смогли. Хоронили солдата рядом с братской могилой в селе Новоселки Макаровского района.<p>Прощание началось в 11 утра. Под жарким солнцем у мемориала собралось все село. Школьники выстроились в шеренгу, а старшеклассники в форме военных лет читали стихи, вальсировали и исполняли те песни, которые мы до сих пор не можем забыть. Чиновники по такому поводу вспоминали о славянском братстве между народами. А сельчане в толпе переговаривались, вспоминали ужасы военных лет и тяготы послевоенных, и особо приветствовали двух оставшихся в живых сельских ветеранов войны.<p>Останки Ивана Макаровича Гончара чудом нашли в поле, в одном километре от села. В средине апреля уголовный розыск Киевской области задержал подозреваемого в убийстве. Мужчина указал место, где он якобы спрятал тело убитого. Но там милиционеры обнаружили другие останки – еще времен Великой Отечественной войны. <p>– В костях на уровне груди оказался специальный медальон, который был у советских воинов в 1941 году. Тогда милиция области обратилась к нам, – вспоминает Юрий Зубко, глава правления всеукраинской общественной организации «Закончим войну». – Еще при нем были ремень, подсумок, несколько боевых патронов. <p>В лабораторных условиях достали из медальона бумажку с личными данными. Погибший оказался Иваном Гончаром, жителем Гродненского района. Пока известно о нем немного: служил в пехоте, когда война началась, ему было 22 года, погиб под селом Новоселки. <p>– Мы благодарны, что так организовали прощанье, – хвалит нашу власть на местах Юрий Слука, консул посольства республики Беларусь. – Розыск родственников дал такие результаты: старшая сестра Ивана Гончара умерла в средине 80-х годов, из двух сводных сестер старшая еще жива, младшей – уже нет, но у нее остался сын. Мы приглашали родственников на перезахоронение, но сестре слишком много лет (около 90. – Авт.), а племянник приехать не смог. <p>Нашли тело в земле на глубине 25 сантиметров. Как рассказывают специалисты, так наспех фашисты приказывали хоронить сотни тысяч советских солдат, захоронение которых не смогла обеспечить их собственная власть и командование. <p>– Был специальный приказ, чтобы местные рыли полуметровые канавы и сбрасывали туда тела, – говорит Виктор Потапенко, главный специалист организации «Закончим войну». – Будем искать рядом, возможно, найдутся другие следы захоронений. Бои 1941 года в районе села – это довольно редкий случай, когда в начале войны наши устроили контратаку войскам вермахта. Атаковали немцев здесь в пойме реки Ирпень. <p>Из очевидцев событий военных лет в селе остались единицы. Проводить в последний путь Ивана Гончара пришла Татьяна Шеремет, участник боевых действий. У Татьяны Дементьевны от первых звуков военного марша потекли слезы. <p>– В первый год войны мне было 16 лет, – вспоминает Татьяна Дементьевна, всхлипывая. – Немцы у нас в селе не жили, появлялись набегами. Помню, как-то приходит полицай, он был из наших, и говорит: «В лес иди! Облава будет. В лагерь людей собирают». Пару дней пряталась то в лесу, то на сеновале. <p>Татьяна Дементьевна рассказывает, когда Советская Армия выбивала фашистов из села, то снаряды разрывались прямо в саду около хаты. Тогда, в 1944 году, ее мобилизовали. <p>Автор: Дмитрий ДЕРИЙ, Леонид ШВЕЦ http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2010/03/15/dil_nichnij_za_pokli_6444.html Mon, 15 Mar 2010 17:35:27 +0300 Новини Цього чоловіка надзвичайно шанують понад сім тисяч людей, за яких він несе відповідальність. Адже, він один із найсумлінніших і небайдужих до своєї професії правоохоронців. Та, не дивлячись на сувору роботу, він завжди знаходить час для люблячої дружини й 13-річного сина. Цей чоловік – 41-річний майор міліції Юрій Биховець, старший дільничний інспектор Кагарлицького району. Ще до армії, будучи підлітком, Юрій захоплювався одягом та поведінкою міліціонерів рідного містечка Ржищева. А вже після того, як спробував себе на службі й відчув усі проблеми навколишнього світу, хлопець твердо вирішив стати правоохоронцем.<p>Тож, іще за часів Радянського Союзу він вступив до Белгородської середньо-спеціальної школи міліції, а по закінченні навчання повернувся на Батьківщину.<p>Свої перші робочі дні Юрій згадує з посмішкою. 20-річний слідчий сподівався ганятися з пістолетом за злочинцями, затримувати їх і пожинати лаври героя. А тут – ручка, папір і документація. Звісно ж, розчарування…<p>Втім, і правопорушників, і зброї довго чекати не довелося. Виникло інше питання – що ж з усім цим робити? Коли юнак вперше побачив труп, то був шокований. А коли ще й зі зловмисником довелося спілкуватися – взагалі розгубився.<p>Тепер Юрій із вдячністю згадує свого наставника, без котрого не зміг би успішно завершити ту, найпершу, справу. Адже, лише дивлячись на старших товаришів і беручи з них приклад можна здобути власні вміння.<p>Після семи років роботи слідчим у Кагарлику і здобутого досвіду чоловік забажав бути ближчим до людей, яких він знає з дитинства й перейшов на посаду дільничного до рідного Ржищева, де й дослужився до старшого дільничного.<p>Тепер Юрій вже сам є наставником для молодих товаришів. Він уважно й терпляче пояснює юним міліціонерам про ввічливість і сумлінне виконання службових обов’язків. Адже сам він чудово розуміє, що, втративши довіру населення, дільничний втрачає і професійні навички.<p>Втім, не дивлячись на те, що з початку 2009-го року Биховець розкрив уже 18 злочинів, він залишається люблячим батьком і чоловіком для своєї сім’ї. «Завжди намагаюся допомагати дружині, адже розумію: сьогодні не дотримаю слова – завтра буде скандал», - сміється Юрій. Сину міліціонер також встигає приділити увагу – і розмовою підтримати, і в теніс поганяти.<p>Найбільшим же захопленням самого Юрія є риболовля. Кількість улову тут не важлива, головне – подихати свіжим повітрям і подивитися на заспокійливі хвилі Дніпра. Бо ж не секрет, що професія людей у формі є виснажливою не так фізично, як психологічно. Тож, відпочивши на природі й провівши час із улюбленою родиною, Юрій знов і знов готовий захищати мешканців від навколишньої злочинності…<p>Любов Задорожна<p>ВЗГ ГУМВС України в Київській області http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2010/03/15/v_makarivs_komu_rajo_6442.html Mon, 15 Mar 2010 17:34:19 +0300 Новини В Макарівському районі, що на Київщині двоє парубків забили до смерті і підпалили у хаті 81-річну пенсіонерку. Здобиччю молодих нелюдів стали три тонометри, старий велосипед та пакет з цукром і цибулею. Грошей, а саме 95 гривень, які знаходилися в будинку, хлопці так і не знайшли. Підозрюваними виявилися 24-річні односельці, які вже були засуджені за крадіжки. Найстрашніше те, що один із затриманих після сварок зі своїми родичами часто приходив до потерпілої жінки. Вона завжди його запрошувала до столу та ставилася до хлопця як до рідного онука. Проте, того вечора старенька своїм гостям не відчинила - хлопці були добряче напідпитку.<p>Зачинені двері старої хати зловмисників не зупинили. Вони розбили вікно та без перешкод потрапили всередину. Вимагаючи у пенсіонерки гроші, молодики спочатку душили стареньку, а потім били руками і ногами, поки не стихла. Щоб приховати сліди свого злочину, один із затриманих підпалив ковдру та відкрив кран газу. <p>На питання, чи жалкує про свій вчинок, хлопець цинічно відповів: «Мені було байдуже, чи жива вона лежить, чи мертва. Я на неї не дивився. А хату підпалив, щоб знищити сліди».<p>Наразі парубки знаходяться під вартою, проти них порушено кримінальну справу за двома статтями кримінального кодексу – розбій та умисне вбивство. Подальшу долю зловмисників вирішить суд. <p>Юлія Сінчак, ВЗГ ГУМВС України в Київській області http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/12/24/zabiv_starshogo_tova_5917.html Thu, 24 Dec 2009 16:58:17 +0300 Новини Нещодавно мешканець Таращанського району Володимир (43 роки) забив до смерті свого сусіда Романа (72 роки). <p>Не дивлячись на велику різницю у віці, чоловіки були справжніми друзями: Роман неодноразово давав Володимиру хороші життєві поради, а той у свою чергу допомагав приятелеві-пенсіонеру у веденні домашнього господарства.<p> Одного вечора вдома у старенького чоловіки вели приємну розмову в компанії пляшки горілки. Аж ось раптом Роман згадав, що останнім часом з його оселі зникають цінні речі. Чи це не безробітний Володимир наживається на немічності товариша? <p>Зачувши таке обвинувачення, гість став доводити свою непричетність не словами, а бійкою. Пенсіонер не зумів захиститися від ударів дужого чоловіка, а відтак помер через отримані ушкодження.<p>Тіло старенького на наступний день знайшли односельчани, котрі вирішили зайти в гості. Вони й викликали міліцію.<p>Коли правоохоронці, з’ясувавши попередні обставини, завітали до будинку підозрюваного, той одразу зізнався у скоєному. Втім, шкодує він про свій вчинок чи ні – лишається тільки здогадуватися.<p>Наразі проти зловмисника порушена кримінальна справа за статтею 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження). Тепер Володимиру загрожує до десяти років позбавлення волі.<p>Любов Задорожна, <p>ВЗГ ГУМВС України в Київській області <p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/11/09/meshkantsi_mironivs__5425.html Mon, 09 Nov 2009 15:05:47 +0300 Новини Нажахані повідомленнями преси, радіо і телебачення про епідемію грипу, жителі Миронівського району масово кинулися в аптеки, аби запастися ліками на той випадок, коли страшний грип постукає і в їхні вікна. Чи здатні аптеки району забезпечити громадян всім необхідним для профілактики, а потім і для лікування грипу? Чи не скористалися, часом, оптовики ситуацією, аби накрутити ціни? Про це дізналися у керівників найбільших аптек міста. <b>Т. Завгородня, зав.аптеки «Матері і дитини»:</b><p>- Людей в аптеці побільшало. Так що з ранку і майже впродовж цілого дня потік відвідувачів не рідшає. Це переважно ті, хто має намір запастися медикаментами на випадок хвороби. Але було б перебільшенням казати, що люди набирають всього якнайбільше.<p>Щодо цін, то вони не зросли. Принаймні, на минулому тижні. Ми щодня робимо замовлення, однак ліки швидко розкуповуються, хоч і завозиться чимало. Це профілактичні засоби - полівітаміни, аскорбінова кислота, борна мазь, мазь бороментол. Захисні маски теж швидко закінчилися. На даний момент є ще бинти, марля. Пошити маску самому з цих матеріалів уже нескладно.<p>Наші поставники працювали і у вихідні. Тому минулої неділі ми привезли достатньо препаратів, які слід вживати вже при перших симптомах хвороби. Це флюколд, колдфлю, мілістан, грипго, торф плюс. Зробили замовлення на противірусні препарати і маски.<p><b>В. Тарасюк, зав.аптеки №17:</b><p>- В нашій аптеці №17, що по вул.. Бузницького, та в кіосках, у ці дні постійні черги. Люди розбирають профілактичні засоби і ліки, щоб на випадок епідемії бути у всеозброєнні. Замовлення робимо щодня і щодня одержуємо. І у вихідні наші постачальники працювали. Правда, не привезли все, що нам потрібно, мотивуючи тим, що в першу чергу забезпечують західні області України, куди епідемія вже прийшла. Але профілактичні засоби - оксолінова мазь та вітаміни - поставили у повному об'ємі. Хоча все це дуже швидко розкуповується.<p>Дам добру пораду для профілактики грипу: якщо у вас немає оксолінової мазі, перед виходом на вулицю змастіть слизову оболонку носа будь-яким кремом на жирній основі. Наприклад, дитячим. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/28/chupakabra_dobralas__5277.html Wed, 28 Oct 2009 17:24:30 +0300 Новини Днями в селі Росава Миронівського району Київської області України були ЗАФІКСОВАНІ факти масового знищення кроликів і кіз чупакаброю. У одному приватному господарстві (якщо треба можемо конкретно вказати у кого) було знищено чупакаброю близько 30 кроликів.<p>Всі кролики знаходилися в металевих клітках. Простій собаці або лисиці відкрити клітки було б не під силу.<p>Клітки були обгризені зубами або іклами і подряпані кігтями. І.. У всіх кроликів була випита кров.<p>Якби це була лисиця або собака, кролики були б розірвані в клапті. Знаємо.<p>І в день знищення чупакаброю кроликів, сусідами було НЕОДНОРАЗОВО відмічено дивну тварину, чимось схожу і на собаку, і на кенгуру, і на свиню разом узятих.<p>Після виявлення знекровлених кроликів господарі викликали представників ветеринарної служби. Що вони скажуть ?<p>Чекайте чупакабру в гості…..<p>P.S. Чупакабра у перекладі означає «той, що ссе кров кіз». Уперше це чудовисько зявилося в горах Пуерто-Ріко у 1994 році. Невідома істота висмоктувала кров у тварин у фермерських господарствах. На шиї тваринки залишалися дві маленькі круглі ранки. Чупакабра вбивала кролів, кіз, курей в Мексиці, Чилі, Перу, Нікарагуа та на сході США.<p>Очевидці описують цю істоту так, як і нині наші краяни. Суперечки щодо походження чупакабри тривають. Одні кажуть, що це експериментальний зразок, який втік з військової бази США. Інші, що це … домашня тваринка чужопланетян. Мовляв, загубилася бідолашна. <p>Дехто з вчених каже: чупакабра — міфічна істота, її у природі не існує. Оранжева, шерсті майже нема, тіло без чітких форм, морда тупа. Ходить на задніх лапах, на зріст — понад метр, слід великий, пазурі довгі. Задні ноги вищі за передні, очі червоні. Висмоктує у кролів кров і складає вбитих рівними рядами — так описують очевидці невідомого звіра, який ще донедавна лютував на Тернопільщині, а нині наганяє жах на селян Львівщини. <p>«За 25 років роботи в лісі недавно я вперше почув якесь дивне виття-ревіння. Те ревіння йшло наче з-під землі», — розповідає Іван Фідик, лісничий з Глинян. «Найімовірніше, кролів душить здичавілий або ж схрещений з вовком собака», — переконаний Василь Бакальський, голова Глинянського товариства мисливців. Інші впевнені — це почерк дикого кота або ж ягуара чи леопарда. Цей звір збиткує і в Погорільцях, Косичах, Підгайчиках, Лагодові, Глинянах, в сусідніх Буському та Бродівському районах. <p>Мисливці робили облави на загадкового нападника. «Ми чули, що взимку щось отак душило і пило кров з кролів на Тернопільщині. Але не думали, що та біда перебереться до нас», — бідкаються селяни. Слід загадкового вбивці скрізь однаковий: вирвані дверцята клітки, подушені й поскладані в ряди кролі. І на шиях тварин — два рівненькі прокуси. Собаки, зустрівшись із звіром, тижнями не вилазять з будок. І всі хвіртки у дворах, як і були, зачинені. Літає той звір, чи що? <p>Щодо походження цієї загадкової тварини, то наразі нічого невідомо. Одні вважають, що ця істота втекла із секретної військової бази США, де проводилися генетичні експерименти, інші вважають, що Чупакабра пов’язана з НЛО, що вона прилітає разом з ними, оскільки часто при спостереженні Чупакабри, бачили і НЛО.<p>Впродовж 1975 року Пуерто-Ріко переслідувала хвиля нез’ясовної загибелі худоби. Гинули тварини, причиною яких були тяжкі каліцтва, а в багатьох випадках худоба була і зовсім без крові. Ці події так і залишилися загадкою, але через 20 років у 1995 році все повторилося знову. Каліцтва та обезкровлення почали переслідувати домашніх тварин з небаченою силою, і впродовж двох наступних років зростала кількість повідомлень про дивну істоту, яка і є винуватцем дивних смертей. Цю істоту почали називати «Ель-чупакабрас» (El Chupacabras), дослівно «висмоктують кіз». <p>Спочатку влада вважала, що кожне повідомлення про зустріч з чупакаброю — або істерія, або містифікація. Але так вважалося до того часу, поки кількість подібних повідомлень не досягла величезного числа. Одного разу поруч з понівеченим трупом кози знайшли волосся, яке однозначно не належало козі. Вчені, дослідивши це волосся в японській лабораторії, зробили висновок, що волосся належить досі невідомій науці тварині. З Пуерто-Ріко феномен чупакабри поширився по всій Латинській Америці. Хоча слід зазначити, що обезкровлені трупи домашніх тварин знаходили багато століть в усьому світі. <p>За описами більшості очевидців, чупакабри мають висоту 130-150 сантиметрів. Зовні вони схожі на плазунів, але будовою тіла нагадують кенгуру з шипами вздовж хребта. На голові виблискуючі червоні очі, схожі на очі гуманоїда. Іноді ці істоти безволосі, з сіро-зеленою шкірою, іноді покриті чорним або сірим хутром. Між передніми лапами і грудною кліткою знаходиться шкірна перетинка, ймовірно, вона дозволяє їм літати, або рухатись подібно білкам Летяго. Їх ротова порожнина з трьома ікла влаштована так, що дозволяє рвати і всмоктувати. <p>Слід звернути увагу, що за описом чупакабра дуже нагадує шумерського Утукку або навіть Гала і єгипетського Ушебті.<p>Деякі жителі південноамериканських дощових лісів вірять у «людину-москіта», міфічне створіння їх фольклору, який передує сучасним свідченням існування чупакабри. Людина-москіт висмоктує кров у тварин через довгий ніс, як у москітів або комара. Деякі люди впевнені, що людина-москіт і чупакабра — одна і та ж істота.<p>У липні 2004 року неподалік Сан-Антоніо, штат Техас, фермер вбив щось безволосе, що нагадувало собаку, істоту (Елмендорфська істота), яка напала на його худобу. Згодом вона була розпізнана як койот, що хворів коростою. У жовтні того ж року дві тварини, які були дуже схожі на Елмендорфське істоту, були помічені на тій же території. 8 серпня 2008 року в Техасі якусь істоту було знято відеокамерою в поліцейській машині. Свідки з поліції стверджували, що воно не схоже на собаку, койота або іншу звичайну тварину. Цей факт також помітний і на самому відео. Тим не менш, достовірних наукових відомостей, що підтверджують існування чупакабри, немає. У наукових установах деяких країн ведуться дослідження на основі роздобутих слідів, залишених цією істотою.<p>Чупакабра полює вночі і нападає на беззахисних тварин, висмоктує кров і зникає. Люди знаходили повністю знекровлених тварин у лісі або загоні. На тілі у тварин знаходили невелику круглу ранку з ідеально гладкими і круглими краями (в основному в області шиї), через яку, ймовірно, була висмоктана вся кров. На місці події не знаходили жодної краплі крові. Тварини були мертві, або півживі. Був випадок, коли було вбито ціле стадо рогатої худоби з 70 голів. Іноді тварин знаходять без деяких органів: нутрощів, мозку, очей, хвоста чи лап. Жертвами цієї істоти були всі тварини — від птахів до великої рогатої худоби.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/14/medichnij_desant_zup_5157.html Wed, 14 Oct 2009 14:20:21 +0300 Новини Це не перша і не остання зупинка медичного десанту Київської обласної лікарні № 2, яку люди ще "чорнобильською" називають. Бо після аварії на ЧАЕС саме на цей медичний заклад області було покладено нелегку місію лікувати тих, хто ліквідував наслідки цієї страшної аварії. Також в лікарні обслуговують інвалідів та учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни, які проживають на Київщині. За ініціативи керівництва лікарні вирішено було не чекати своїх пацієнтів, яких багато по усій Київській області, а йти до них. Кожного тижня, а деколи двічі на тиждень, створюються виїзні бригади, які систематично виїздять у села різних районів. Ось хоча б останні виїзди у Богуславський район. Сюди на мікроавтобусі "Тойота" виїхали терапевт, куратор Богуславського району, Неля Поволоцька, медсестра Ольга Рупенко, хірург Зінаїда Пташинська, невропатолог Раїса Клюйко, спеціаліст дослідження на апаратурі УЗД Ніна Яцук, медсестра Ольга Венгер, ендокринолог Інга Кузьменко, працівник реєстратури Валентина Гуменюк. В автобус завантажили всю необхідну апаратуру для обстежень.<p>У Богуславі бригаду вже чекали. Люди зібралися біля поліклініки, щоб потрапити на прийом до обласних спеціалістів та пройти обстеження на сучасній апаратурі. Багато хто з богуславців, а це таки далеченько до Києва, у столицю рідко потрапить. Хвороби ж турбують. Отож дуже зручно перевірити свій стан здоров'я, визначити, на які недуги ти хворієш, прямо на місці отримати поради, допомогу. Для тих, хто потребує госпіталізації, лікарі одразу дають ордер на лікування у стаціонарі Київської обласної лікарні № 2 або рекомендують продовження амбулаторного лікування у поліклініці.<p>Цей приїзд виглядав у Богуславі наче невелике свято. Гарно одягнуті, задоволені люди йшли та йшли до поліклініки, знайомились з лікарями, які до них приїхали, між собою перемовлялись про переваги такого незвичного, але такого потрібного "обласного медичного десанту".<p>Всього за день медиками була надана амбулаторна допомога майже ста особам. Дехто і справді без будь-яких труднощів наступного дня чи наступного тижня потрапить на лікарняне ліжко, щоб закінчити обстеження, зробити необхідну операцію, прийняти комплексне лікування.<p>Задоволені люди і працівники лікарні. Адже останнім часом медичний заклад придбав багато необхідної апаратури для діагностики різних захворювань. Керівники закладу переконані, що вона не повинна простоювати, а має працювати на повну потужність, приносити користь людям.<p>Варто назвати деякі з обстежень. Це перш за все ультразвукове дуплексне сканування артерій нижніх кінцівок, артерій верхніх кінцівок, вен нижніх і верхніх кінцівок, судин шиї та надблокових артерій, черевного відділу аорти, транскроніальна доплерографія судин головного мозку, надблокових артерій.<p>У лікарні на сучасній апаратурі можна здійснити ультразвукове дослідження щитовидної залози, жіночих статевих органів, визначити малі терміни вагітності, дослідити органи черевної порожнини плюс до цього печінку, жовчні протоки, підшлункову залозу, судини портальної системи, нирки, наднирники. Тепер не складає ніяких труднощів дослідження сечового міхура, передміхурової залози, залишкової сечі, а також молочних залоз та регіонарних лімфовузлів.<p>Протягом 2007-2009 рр. в лікарні впроваджені нові методи лікування, а саме:<p>лапароскопічне видалення жовчного міхура;<p>лапароскопічне лікування безпліддя;<p>хірургічне лікування позаматкової вагітності лапароскопічним методом;<p>лапароскопічне видалення кіст яєчників, фіброматозного вузла;<p>дроблення каменів в сечоводах при сечокам'яній хворобі;<p>оперативне лікування нетримання сечі у жінок;<p>видалення гемороїдальних вузлів ультразвуковим скальпелем;<p>екстирпація матки за допомогою ультразвукового скальпеля;<p>операції при випадіннях прямої кишки за допомогою поліпропіленової сітки;<p>розширення загального носового ходу для поліпшення носового дихання, особливо при хрипах під час сну;<p>проведення пластики вушних раковин;<p>проведення системного тромболізісу при гострому інфаркті міокарда, при емболії легеневої артерії.<p>Ще зовсім недавно все це могло б здаватися чудом. Але сьогодні такі чудеса є і у поліклініці, і у стаціонарі. Кожний, навіть найскладніший хворий, потрапляючи до обласної лікарні № 2, має стовідсоткові шанси вийти звідти або повністю здоровим, або підлікованим так, що може без особливих складнощів жити і жити багато років.<p>У лікарні є потужна клініко-діагностична лабораторія, де здійснюють загальноклінічні аналізи, гематологічні, біохімічні, мікробіологічні, імунологічні, цитологічні, визначають гормони щитовидної залози, статеві гормони. Робочі місця лікарів-лаборантів оснащені аналізаторами, що дає можливість отримувати аналізи швидко та з максимальною точністю.<p>А тим часом у Богуславі того сонячного, буквально золотого осіннього дня повним ходом ішла робота медичного десанту. Люди один за одним заходили до лікарів, розповідали про свої біди, мали змогу перевіритись на сучасній апаратурі, вислухати поради медиків.<p>До речі, кілька слів про стаціонар. Ліжковий фонд його складає 200 ліжок. Працює терапевтичне відділення, в складі якого загальнотерапевтичні, гастроентерологічні, ендокринологічні ліжка, великою популярністю користується кардіологічне відділення з ревматологічними ліжками, відділення неврології, хірургічне відділення із загальнохірургічними, гінекологічними, урологічними та ЛОР-ліжками, а також є відділення інтенсивної терапії. Слід додати, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліди та учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні лікуються у стаціонарі безкоштовно. Але ті, хто не відноситься до названих вище категорій, можуть у обласній лікарні № 2 отримати лікування у повному обсязі через страхову медичну допомогу.<p>Не так давно мені довелось поговорити з жителем Тетіївського району Іваном Мельником, де недавно побувала медична бригада. Він підкреслив, що це прекрасна новація, дуже корисна й дуже потрібна для людей. Особисто йому не довелось їхати до Києва, витрачаючи на це час і гроші, він зумів на місці зробити всю необхідну діагностику, отримати рекомендації медиків. <p>Щоб бути ближчими до людей, лікарня ще одну новацію запровадила. За кожним районом закріплений лікар-куратор, з яким можна зв'язатися за телефонами, що додаються, розповісти про свої біди, попросити допомоги, домовитись про день, коли можна приїхати на обстеження або отримати стаціонарну допомогу. Тепер і куратори більше знають своїх пацієнтів, та й пацієнти можуть безпосередньо з ними з'ясовувати всі питання, які їх хвилюють.<p>...День богуславського десанту лікарів обласної лікарні № 2 закінчився. Автобус повертався до Києва, працівник реєстратури Валентина Гуменюк перевіряла свої записи, лікарі обмінювались думками. Це був вівторок. А вже в четвер — наступний десант в село Медвин Богуславського району. І так кожного тижня. Гарну справу роблять у лікарні. Цьому досвіду тільки повчитися. Додамо, що подібні "десанти" побувають у багатьох районах і селах області. До вас ще не приїздили? Чекайте.<p>З питань прикріплення до лікарні, інформації по кураторах районів та іншим питаннях просимо звертатися за телефонами: 272-52-73, 272-63-05, з питань отримання страхової медичної допомоги — за тел. 272-63-06.<p>Володимир ЄЛАГІН, <p>головний лікар комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна лікарня № 2", заслужений лікар України, доктор медичних наук, депутат Київської обласної ради.<p>Фото Володимира ДАВИДЕНКА. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/11/v_boguslavi_startue__5114.html Sun, 11 Oct 2009 20:18:20 +0300 Новини Сьогодні, у зв'язку з загрозою енергетичної кризи, дискусії про претендента на володаря Північного полюсу актуальні, як ніколи. Причин для того більше, як достатньо: в надрах Північного Льодовитого океану зберігається 25% світових запасів енергоресурсів. У зв'язку з цим (та й для інших цілей) в різних країнах вивчаються можливості людського організму, які б дали змогу досліджувати та працювати в несприятливих та некомфортних умовах.<p>Олександр Прєсний та Олександр Бойко протягом двох десятків років працювали над новою методикою, за допомогою якої можливості людини значно розширяться. За використання унікальної методики нейро-тактильного програмування людина здатна працювати в екстремальних умовах тривалий час без шкоди для власного організму.<p>Методику в дії автори продемонструють на першому етапі реалізації проекту "Арктида" з 15 жовтня 2009 року по 17 жовтня 2009 року (включно). У ході модельного переходу буде подолано 210-250 км. за 3 доби. Мета експерименту – підтвердити, що людський організм здатен вступати в фазу економії власних ресурсів.<p>Весь перехід буде проводитися під медико-біологічним консультативним наглядом фахівців Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.<p>Перехід буде здійснено в м. Богуслав Київської обл. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/08/z_chornobil_s_koi_zo_5078.html Thu, 08 Oct 2009 17:15:27 +0300 Новини Про те, що у зоні Чорнобильської АЕС завжди є чим поживитися, вже давно відомо. А ось, що там ще й пожити можна задарма в одному із занедбаних будинків, знає сім’я з села Старі Соколи Іванківського району. Сімейна пара, прихопивши з собою маленьку дитину, вирішила змінити своє помешкання на зону відчуження... “Очі бояться, а руки роблять” – думав 47-річний Петро, уродженець Чечні, вкотре обминаючи КПП і проникаючи на територію ЧАЕС. Як і куди йти, чоловік орієнтувався прекрасно. Ще б пак! Адже за плечима вже шість притягнень до адміністративної відповідальності за незаконне перебування та переміщення в зоні обов’язкового (безумовного) відселення.<p>Оселитися “чужинець” вирішив у селі Лелів – там якраз знайшлася підходяща хатинка. Облаштував кімнати, розчистив усе, навіть піч привів до ладу, очевидно сподіваючись лишитися надовго. І, нарешті, взявся за головну причину своїх “походів” – пошуки металу, який потім можна вдало збути. От тільки навряд чи “підприємець” попереджав потенційних покупців звідки цей метал узявся і в якій мірі він може зашкодити здоров’ю. <p>Так пройшов тиждень. А потім виявилося, що саме ця хатинка обрана не випадково, вона була пристосована для дитини – з маленьким ліжком і навіть іграшками. Адже цього разу Петро покликав за собою 35-річну співмешканку Маргариту разом із трирічним сином. <p>Жінка, не дивлячись на небезпеку, і зовсім не шкодуючи життя та здоров’я власної дитини, пройшла 35 кілометрів пішки (!), прихопивши ще й дитячу коляску. <p>Варто зазначити, що село Лелів знаходиться у 10-кілометровій зоні відчуження, де рівень радіації настільки високий, що навіть самоселів туди не пускають. Не кажучи вже про життя маленької дитини, яку “турботливі” батьки прихопили з собою. <p>Звичайно ж, обидва безробітні. А тут не лише безкоштовне житло є, а ще й можна непогано підробляти збутом матеріалів. Горе-батьки навіть встигли виділити клаптик землі коло будинку на огород. А що? Потеплішає – можна й картоплю садити.<p>Ще за тиждень, сімейну ідилію було порушено міліцейським патрулем, що проводив планове відпрацювання зони. <p>Потрапивши до рук правоохоронців, чоловік божився, що метал йому не потрібен і називав себе “зацікавленим мандрівником”. Жінка ж запевняла, що мати вона турботлива і ніякої шкоди дитині радіація заподіяти не могла, адже вони перевіряли “чистоту” будівлі дозиметром. Та й браконьєрством вони не займалися, бо ж “нема чим звірів ловити”.<p>Після затримання спритнику була пред’явлена вже добре знайома стаття 46 (Незаконне перебування та переміщення в зоні обов’язкового (безумовного) відселення). А “любляча” матуся отримала по заслузі ще й за статтею 184 (Невиконання батьківських обов’язків). Звичайно ж, усе сімейство було відправлене за територію зони. <p>“За словами затриманих, вони намагалися знайти метал, щоб у подальшому отримати хоч якісь кошти на існування. Ситуація така - фактично всі люди, які притягуються до відповідальності за подібні правопорушення, вживають алкоголь. Тож, безвідповідально ставляться як до себе, так і до здоров’я та життя дітей’’, – пояснив заступник начальника Відділу зони ЧАЕС майор міліції Василь Янута.<p>Для більш ефективного вияву незаконних проникнень в зону, міліція, окрім патрулювання території на авто, кінним та пішим ходом, взялася відшуковувати правопорушників ще й з висоти пташиного польоту. Департамент зони відчуження надав правоохоронцям гелікоптери. <p>Якщо під час таких рейдів пілот помічає ознаки правопорушень, то терміново передає цю інформацію по рації. Після чого міліція прибуває на місце наземним шляхом і затримує злочинця. <p>Варто зазначити, що подібні методи дають непогані результати. В порівнянні з минулим роком кількість адміністративних протоколів за незаконне перебування у зоні збільшилася з 383 до 467. Тож, тепер мандрівникам-нелегалам буде набагато важче лишитися непоміченими.<p>Любов Задорожна, ВЗГ ГУМВС України в Київській області<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/07/_chorni_diri_taras_h_5063.html Wed, 07 Oct 2009 18:40:49 +0300 Новини Невеличкий райцентр Тараща, що на півдні Київської області, знову опинився в центрі пильної уваги громадськості. Минулої неділі близько восьмої години вечора в центрі містечка на своєму робочому місці, у службовому кабінеті Таращанської прокуратури, було смертельно поранено 33-річного прокурора району Сергія Мрука. Деталей та обставин цього зухвалого злочину остаточно ще не з’ясовано. Проте відомо, що в районного прокурора вистрілили прямо через вікно його робочого кабінету. Згідно з попередніми даними правоохоронців, стріляли кілька разів з рушниці, можливо, з дрібнокаліберної. Попри важкі, не сумісні з життям поранення, постраждалий устиг покликати на допомогу і викликати машину «швидкої». Прибулим медикам, які застали пораненого вже непритомним, врятувати його не вдалося. Сергій Мрук помер від великої втрати крові.<p>Ті, хто бував у Таращі, знають, що заблукати тут неможливо, а знайти потрібне місце дуже просто. Тим більше тепер, коли невеличкий райцентр гуде від чергового резонансного вбивства, охочих провести на місце злочину не бракувало. Втім, і самостійно розшукати Таращанську прокуратуру виявилося справою нескладною. Вона розташована в самому центрі містечка, у старому одноповерховому будинку. Частина прилеглої до місця трагічних подій вулиці була недвозначно перекрита «заборонною» червоно-білою стрічкою. Спеціально виставлений пост нікого, крім слідчих та експертів-криміналістів, котрі працюють на місці вбивства, у прокуратуру не пропускав.<p>Очевидно, що тутешній прокурор Сергій Мрук був легкою здобиччю для вбивці. До одноповерхової будівлі прокуратури вільний доступ. Визначити вікна кабінету прокурора нескладно.<p>Неподалік прокуратури — житлові будинки приватного сектору. Але, як часто буває в таких ситуаціях, ніхто з сусідів нічого підозрілого того вечора не бачив і не чув. Виходить, що сам факт стрілянини практично в центрі міста пройшов ніби непоміченим і, відповідно, свідків, які могли б пролити світло на деталі резонансного вбивства, не знайшлося.<p>Місцеве населення пояснює це просто. Мовляв, нехай столичні гості пройдуться тутешніми погано освітленими (або й зовсім не освітленим) вулицями увечері — у таких умовах навіть при бажанні ніхто вбивці не розгледів би. Зате люди щедро ділилися своїми версіями з приводу того, що трапилося. Адже в маленькому містечку, де всім усе відомо, ні для кого не було особливим секретом, що місцева прокуратура незадовго до вбивства прокурора розслідувала справу про наркотики і цілком реально могла «наступити на мозоль» тим, хто їх збував. Були в районі й земельні проблеми між пайовиками та орендарями. Висловлювалися також інші припущення.<p>Офіційні органи стверджують, що для розкриття резонансного вбивства до розслідування залучено найкращих спеціалістів МВС, прокуратури, Служби безпеки. Як пояснили в прес-службі ГУМВС столичної області, цією справою займається прокуратура, і тільки там можуть коментувати це вбивство. Проте співробітники районної та обласної прокуратури нічого не коментують. Відомо тільки, що вони відпрацьовують усі можливі версії злочину — від убивства у зв’язку з професійною діяльністю до помсти з особистих мотивів. Розглядаються в цьому контексті і давні справи (до призначення в Таращанський район С.Мрук очолював прокуратуру Тетіївського району). Ведеться робота зі встановлення причин приходу загиблого на роботу у вихідний день і появи в райцентрі листівок, які закликають відправити Сергія Мрука у відставку.<p>Тараща добре відома своїми темними лісами, які займають більш як третину її території. На околиці райцентру біля дороги в 2003 році з’явився хрест-пам’ятник журналісту Георгію Гонгадзе, жорстоко вбитому в 2000-му. Обезголовлене тіло Георгія було знайдено неподалік того місця, де стоїть пам’ятний знак. Цілком закономірно, що після вбивства місцевого прокурора багато хто пов’язує ці злочини між собою. Але очевидного зв’язку тут немає: загиблий Сергій Мрук до розслідування обставин загибелі Гонгадзе стосунку не мав. Проте є якась жахаюча безнадійність у таращанських убивствах. Ось уже дев’ять років суспільство чекає суду над замовниками вбивства Гії Гонгадзе. Розкрити справу про вбивство Сергія Мрука його колеги вважають справою честі. Але чи розкриють?<p>Позавчора агентство УНІАН повідомило, з посиланням на поінформоване джерело у правоохоронних органах: затримано двох підозрюваних в організації та вбивстві Сергія Мрука. За словами джерела, замовником убивства виступив помічник Мрука, а виконавцем злочину — його брат із Житомира. Вбивство сталося на грунті неприязних стосунків між прокурором та його помічником, додало джерело.<p>Надія ГОЦУЄНКО http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/10/04/ubijtsy_prokurora_uz_4981.html Sun, 04 Oct 2009 20:36:36 +0300 Новини В убийстве таращанского прокурора Сергея Мрука сознались его молодой помощник с братом из Житомирщины Районного прокурора расстреляли в рабочем кабинете в Тараще 27 сентября вечером. По официальной версии, Сергей Мрук засиделся на работе в выходной, чтобы подготовить квартальный отчет. Хотя жители соседнего дома рассказывают, что незадолго до убийства он принимал посетителей – местную жительницу с сыном, которого должны были судить. <p>А затем несколько раз выходил на крыльцо, будто ждал еще кого-то. Вчера стали известны подробности расправы над таращанским прокурором, которого в среду похоронили в родном селе Копачивка на Хмельнитчине. <p><b>Мрук не успел сказать, кто стрелял</b><p>Перед смертью прокурор сам вызвал помощь, но не успел указать на нападавших. В воскресенье в 20.05 он позвонил в таращанское отделение милиции и только сказал: «Я прокурор Мрук. В меня стреляли». Когда приехала опергруппа и медики, он был уже в агонии... <p>По результатам вскрытия – пуля, выпущенная из малокалиберной винтовки в упор, угодила в лопатку, затем срикошетила, перебила аорту и засела в печени. После случившегося стали проверять всех, кто видел прокурора перед смертью или мог быть его врагом. Задержали сына местной жительницы по фамилии Мугар – того самого, что приходил в воскресенье к Мруку. Основательно проверили и авторов антипрокурорских листовок.<p>– Мы действительно в минувшую пятницу напечатали листовки с такой фразой: «Нужен ли Тараще прокурор?» – говорит депутат горсовета Александр Полищук. – На такой шаг нас толкнули вопиющие нарушения регламента, допущенные на последней сессии главой райсовета Гриценко. В зале присутствовал прокурор Мрук, однако протестовать против нарушений не стал. Из-за этого мы и сделали листовки, но даже не успели все распространить – не было людей и денег на это дело. После смерти Сергея Мрука нас начала проверять милиция, вроде это мы подстроили его убийство. <p>По слухам, даже допросили местного жителя, которого заподозрили в интимной связи с женой прокурора. Однако у него оказалось железное алиби. <p><b>Смерть прокурора отметили в придорожном кафе</b><p>Вчера в пресс-службе милиции Киевской области официально подтвердили, что по подозрению в этом преступлении в Таращанском районе задержаны помощник покойного прокурора со своим братом из Житомирской области и еще один житель Таращи. Оружие, из которого застрелили Мрука, пока не нашли. Его сейчас активно ищут водолазы в одном из водоемов на Киевщине. Говорят, выйти на подозреваемых помогла скрупулезная проверка всех, кто имел дело с убитым. <p>Как удалось узнать из информированных источников в тамошней мэрии, задержанного помощника Мрука зовут Олесь Бугрий. Он родом из Боярки. Как известно, помощников районных прокуроров назначает руководитель прокуратуры области. Выходит, Бугрия откомандировал в помощь Мруку областной прокурор Александр Гардецкий. Бугрий на несколько лет младше Мрука. Проработал в Тараще около года. Местные депутаты отмечают, что ничем выдающимся он не запомнился. Часто ходил на сессии вместо Мрука, с городским мэром встречался только раз, в основном присылал документы почтой, хоть от прокуратуры до мэрии пять минут ходьбы от силы. <p>– В день убийства помощник Олесь вышел из прокуратуры в 19.30, а уже через полчаса вернулся вместе со своим братом, – рассказали сотрудники МВД, близкие к следствию. – В кабинете стрелял из «мелкашки» брат Бугрия. Затем попросили паренька из Таращи подвезти. После убийства поехали за город, именно там их случайно увидел один житель Таращи и рассказал об этой встрече милиции. Все трое расположились в придорожном кафетерии близ села Довгалевское. Вероятно, выпили «для снятия стресса» и разошлись. <p>Говорят, задержанные вчера уже писали «явку с повинной». Если окажется, что водитель знал о приготовлениях убийц и пособничал им – он пойдет по делу как соучастник. Пока точно неизвестно, что подтолкнуло помощника Мрука на организацию убийства своего шефа. Местные чиновники говорят, что покойный был очень щепетилен в делах, возможно, у Бугрия были какие-то личные причины. А может, Мрук узнал о каких-то коррупционных делах своего помощника, и тот, боясь попасть за решетку, решил устранить прокурора. <p>Автор: Андрей ТКАЧ<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/30/taras_hi_300__4944.html Wed, 30 Sep 2009 16:51:51 +0300 Новини Минулої суботи славне місто Тараща святкувало свій трьохсотрічний ювілей. І ми там були, і, як кажуть, на мед та пиво облизувалися. Насправді, 300 років - це лише офіційно. Неофіційно ж таращанці святкували хто півтори, хто дві з половиною тисячі років від дня заснування міста. За різними даними, саме так датовані стародавні поселення, знайдені археологами на території нинішньої Таращі.<p>Скажемо відразу - свято вдалося, у пік святкування на площі Незалежності зібралося ледве не все місто, включаючи найстарших та наймолодших його мешканців. Втім, про все по черзі.<p>Свято розпочалося з самого ранку. Вже о 10-ї годині на площі перед міським будинком культури стартував конкурс дитячого малюнку на асфальті «Місто, де я живу». У цей же час проходили різноманітні дитячі змагання та безкоштовне частування маленьких мешканців Таращі морозивом.<p>Після конкурсу юних художників ініціативу перехопили співаки - з полудня до обіду тривав конкурс «карооке» на краще виконання улюблених пісень таращанців.<p>Після обіду розпочала свою роботу виставка робіт переможців конкурсу «Тобі рідне місто присвячую». Деякі з виставлених на ній робіт зробили б честь будь якому музею сучасного мистецтва.. Розпорядниками виставки та гідами були не дорослі дядьки та тітоньки, а наймолодше покоління. У цей же час працювали виставки квітів та вазонів «Осінній дарунок» і виставка-ярмарока- бджолопродуктів.<p>Головні урочистості, присвячені Дню міста, розпочалися о 16 годині. Честь підняти Державний прапор України з нагоди свята отримали член виконкому міськради Таращі О.Поліщук та Директор Гімназії «Ерудит» О.Скаба . Прапор Таращі піднімали депутати міської ради О.Тяжороб та З.Домотенко.<p>Після цього, як водиться, Тараща вшанувала пам'ять видатних українців - букети квітів були покладені до пам'ятника Тарасу Шевченку, до меморіалу Слави, до пам'ятника воїнам-афганцям, до пам'ятного знаку танкістам, та знаку, встановленого в пам'ять про Голодомор.<p>Наступна частина програми була офіційною, але організатори свята відійшли від традиції, коли промови виступаючих лунають одна за одною, а вирішили чергувати концертні номери і виступи видатних людей міста.<p>Так, привітання мера міста Миколи Горобченка, присутнього на святі народного депутата Валерія Бондика, інших видатних людей, чергувалися з виступами самодіяльних колективів та співаків. Деякі виконавці демонстрували надзвичайний рівень майстерності - такого виконання пісень, яких можна було почути цього дня в Таращі, рідко почуєш навіть на престижних конкурсах.<p>Наступним у програмі було нагородження переможців конкурсу «Тобі, рідне місто, присвячую». Мер міста вручив подарунки видатним громадянам Таращі. Нагороджених таращанців виявилося стільки, що останнім з них подарунки вручали уже в сутінках.<p>Але на цьому свято не припинилося. Концерт на програма, підготована юними виконавцями, показала, що Тараща справді має талант. Своєю енергетикою вони завели й інших мешканців Таращі, яких на той час зібралося вже повна площа. Люди підспівували своїм талановитим землякам, дехто почав танцювати.<p>На завершення свята небо над містом спалахнуло святковим феєрверком.<p>Ось так пройшло пройшов День народження Таращі. Щастя тобі славне місто, щастя і добробуту твоїм громадянам! http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/30/smert_taras_hanskogo_4924.html Wed, 30 Sep 2009 10:27:01 +0300 Новини Да, быть прокурором в нашей стране непросто. Всегда есть риск неправильного обращения с оружием при загадочных обстоятельствах (как в случае с прокурором Днепропетровской области Владимиром Шубой). Но могут и просто выстрелить из ружья. Как случилось в Тараще. Прокурор района Сергей Мрук погиб на боевом посту – в своем рабочем кабинете. Что он делал там поздно вечером в воскресенье – самая большая загадка этого преступления… При словах «Таращанский район» журналисты всех без исключения изданий страны вздрогнули, а некоторые покрылись холодной испариной. Как там у Чехова: ружье, висящее на стене, обязательно выстрелит? В данном случае все вспомнили про обезглавленное тело, случайно найденное 2 ноября 2000 года в Таращанском лесу примерно в 100 километрах от Киева, – то, что осталось от жизнерадостного Гии Гонгадзе. И подумали: неужто снова аукнулось? Как это связано с арестом Пукача? <p>Вообще, после обнаружения трупа Гонгадзе Тараща стала несчастливым местом для тамошних прокуроров. Как известно, после назначения Святослава Пискуна генеральным прокурором Украины тогдашний прокурор Таращанского района Сергей Обозов, допустивший, по информации Пискуна, нарушения при проведении предварительного следствия (например, при оформлении первичного протокола осмотра тела), был арестован. <p>Но ничего, кроме служебной халатности, вменить ему не смогли. Тем более что за такие провинности обычно не арестовывают, а объявляют выговор или в крайнем случае снимают с должности. Да и следователь Таращанской райпрокуратуры Сергей Белинский, непосредственно проводивший осмотр места захоронения, в отличие от Обозова, не подвергался аресту. И это вполне объяснимо. «Изъять» труп Гонгадзе из морга без ведома судмедэксперта Игоря Воротынцева и транспортировать его в Киев Обозов не мог бы без указаний свыше. <p>Таким образом, от него хотели получить показания на кого-то из Генеральной прокуратуры. По одной из версий – на Алексея Баганца. Но Обозова, по слухам, спасло то, что на момент осуществления «трансакций с телом» он был… мертвецки пьян. И не помнил деталей происходящего. <p>Как бы там ни было, но из СИЗО его вскоре выпустили, он уволился из прокуратуры и работает адвокатом. Говорят, не очень успешно, поскольку с алкоголем у него все более тесные «взаимоотношения». <p>Что же касается Сергея Мрука, то о нем подобного никто не скажет. Уроженец села Копачивка Деражнянского района Хмельницкой области, на работу в районную прокуратуру он приехал совсем молодым парнем, вскоре после окончания учебы. <p>Мэр Таращи Николай Горобченко сказал журналистам, что Мрук работал в городе во второй раз. Первый раз его назначили после отстранения с должности предыдущего прокурора (возможно, Обозова), который занимался расследованием дела о "таращанском теле". Впоследствии отстраненный прокурор через суд отвоевал свое место. И Мрук переехал в Борисполь, жил там на улице Красных партизан, работал в областной прокуратуре, возглавлял прокуратуру Тетиевского района Киевской области. <p>Потом снова вернулся в Таращу. Вместе с женой Натальей – сотрудницей Таращанской райгосадминистрации, он получил служебную квартиру на улице Кирова и участок земли для индивидуальной застройки. Уже вроде бы начал строить дом. <p>По версии мэра Горобченко, земельные дела вряд ли имеют отношение к смерти прокурора. Он уверен, что Мрука убили наркоторговцы, устроившие в городе перевалочный пункт. "Наркодельцы оптом привозили товар в город, а фасовали его в Белой Церкви. Больше мне не известны какие-либо дела, которые вел прокурор, чтобы задевали большой бизнес или криминалитет", – сказал Горобченко. <p>Источники в правоохранительных органах, которых мы попросили расшифровать слова мэра, пояснили – речь идет о масштабной спецоперации СБУ и МВД, проведенной в апреле этого года в… Одесской области. «Это один из редких случаев, когда в деле принимало участие спецподразделение «Альфа», – пояснили нам. – У шести задержанных наркодельцов было изъято значительное количество героина, кокаина, амфетамина и средства их фасовки – электронные весы, паковочный материал и прочее…». <p>Возникает вопрос – причем же тут прокурор Таращи? Оказывается, одновременно с одесской спецоперацией на трассе Киев–Одесса был задержан курьер, доставлявший упомянутым выше наркодельцам в Одесскую область очередную партию амфетамина. Он сообщил, что контрабандно поставляемые из-за границы наркотики направлялись через Одессу в Таращу Киевской области. <p>После этого члены группировки транзитом везли товар в Белую Церковь. Здесь их расфасовывали для реализации и отправляли в разные города, в том числе часть наркотиков возвращали на юг Украины. Курьеры доставляли преимущественно так называемые «клубные» наркотики – амфетамин, кокаин и экстази, которые сбывали в развлекательных заведениях. <p>Однако уголовное дело по этому задержанию ведет СБУ (ч.3 ст. 305 УК – контрабанда наркотических средств, психотропных веществ в особо крупных размерах, совершенная организованной группой, и ч.3 ст. 307 – незаконное хранение, перевозка, пересылка или сбыт наркотических средств, психотропных веществ). Мрук непосредственно этим делом не занимался, но по должности оказывал прокурорское содействие спецслужбе. <p>Не исключено, что кто-то опасался разоблачения, не сторговался о молчании или имел «зуб» на прокурора. Загадкой остается сама «убийственная ситуация». В вечер убийства Сергей Петрович кого-то ждал. Но не того, кого хотел бы принимать дома, поэтому вечером в выходной пришел в рабочий кабинет. <p>Соседи, чей двор от прокурорского двора отделяет лишь не очень плотный деревянный забор, говорят, что Мрук несколько раз выходил на улицу. Они же рассказали, что проникнуть в кабинет прокурора без препятствий мог любой посторонний человек: здание районной прокуратуры представляет собой одноэтажную «халупу» без охраны, а ночью улица практически не освещается. <p>Смертельные выстрелы прозвучали из окна кабинета. По предварительной версии правоохранителей, убийца или убийцы стреляли из ружья. Будучи тяжело раненным, Сергей Петрович успел самостоятельно вызвать машину скорой помощи, однако медики оказались бессильны. Прокурор умер прямо в карете «неотложки». Ему было… 33 года. Возраст Христа, как говорится. <p>После смерти Сергея Мрука, вопреки традиции «о мертвых только хорошо или ничего», стала появляться информация, что «убитый не пользовался авторитетом неподкупного и справедливого правоохранителя и был связан с многочисленными скандалами в сфере раздела земли и приватизации». Оперативниками также отрабатывается информация о появившихся накануне убийства листовках, в которых неизвестные требовали отправить Мрука в отставку. <p>Вокруг чего возник конфликт, пока неизвестно. Несмотря на заштатный вид, Тараща не такой уж и бедный город. В городе и районе работают несколько предприятий по переработке мясомолочной и рыбной продукции, птицефабрика, завод комбикормов, мебельный комбинат, хлебопищекомбинат. Есть даже машиностроительный завод (который еле фурычит), учебные заведения, строится много коттеджей на продажу. Где именно возник конфликт, стоивший прокурору жизни, неизвестно. Надежды на то, что следствие сможет это установить, минимальны. Правда, небольшую надежду дают расшифровка последних звонков с мобильного телефона убиенного и свидетельские показания врачей «неотложки»: известно, что Сергей Мрук был в сознании и, возможно, успел назвать имя предполагаемого убийцы. В таком случае задача следствия сейчас – защитить свидетелей, а также 31-летнюю вдову прокурора (его односельчанку по Копачивке).<p>Егор Смирнов http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/29/smert_prokurora_obsu_4898.html Tue, 29 Sep 2009 11:24:29 +0300 Новини В Тараще на рабочем месте расстрелян 33-летний прокурор района Сергей Мрук<p><br><p>Он сумел вызвать скорую, но вряд ли успел назвать убийц… Вчера райцентр Киевской области, печально известный тем, что девять лет назад стал местом, где нашли тело журналиста Гонгадзе, опять попал в выпуски новостей. На этот раз – из-за убийства районного прокурора Сергея Мрука. В него стреляли в воскресенье вечером в рабочем кабинете. Перед смертью он успел позвать на помощь. <p>Однако стрелявших уже и след простыл. До больницы, которая находится в нескольких сотнях метров от здания прокуратуры – на той же улице Шевченко, живым Мрука не довезли. По словам медиков, пуля задела артерию. 33-летний прокурор скончался от обильной кровопотери. <p>На следующий день после громкого убийства небольшой райцентр гудел, как растревоженный улей. Жители городка проводили параллели с делом Гонгадзе. Смерть «дяди прокурора» обсуждали даже дети, выходящие из соседней музыкальной школы. <p>Возле старого прокурорского здания с двух сторон выставили милицейский кордон и перекрыли улицу сигнальной лентой. В прокуратуру никого не впускали – даже спустя сутки на месте убийства работали эксперты-криминалисты. <p>Из здания то и дело выходили «на перекур» коллеги погибшего – вид у них был усталый и напуганный. Напротив – у музыкальной школы – собралась большая компания педагогов. Внимание прессы они решили пустить в собственное русло – и чуть ли не хором выпалили: «Напишите в своей газете, что у нас так темно на улицах, что страшно выйти! Так что при желании убийц этих никто бы не рассмотрел! Может, хоть после этого страшного случая освещение появится». <p>– В воскресенье наша школа работала, однако убийство случилось под вечер, когда все уже разошлись, – рассказывает пожилой преподаватель музыки, назвавшийся Дмитрием. – Не знаю, кому этот Мрук перешел дорогу, он у нас с 2002 года, когда в связи с делом Гонгадзе сняли старого прокурора Сергея Обозова. Потом Обозов начал судиться, и Мрука переводили в Тетиев, а нам вернули Обозова. <p>Через некоторое время Обозова забрали в Белую Церковь, а Мрука вернули. О скандалах с его участием я не слышал. Но где вы видели прокурора, которого бы не обвиняли во взятках и прочих махинациях? В наше время лучше не болтать и держаться от всего подальше – я до сих пор помню, как «таскали» моего знакомого эксперта Игоря Воротинцева, когда он дал заключение, что «таращанское тело» принадлежит Гонгадзе. А, кстати, вот и Воротинцев – Дмитрий указал на худого мужчину, забежавшего в здание прокуратуры, – он до сих пор судмедэкспертом при прокуратуре работает.<p><b>До убийства к прокурору приходила мать подозреваемого</b><p>Окна прокурорского кабинета сразу видно – они контрастируют с обшарпанными рамами других помещений. Да и кондиционером оборудованы только его рабочие квадраты. По обе стороны от прокуратуры жилые дома. Всех жильцов уже успели скрупулезно опросить следователи. Кое-кого даже дважды. Заходим на одно из подворий, то, что ближе всего к прокурорской постройке. Пенсионерка, сидевшая на лавочке, видела, кто ходил в прокуратуру в воскресенье вечером. <p>– Я как раз носила воду, когда вижу: выходит из прокуратуры женщина, которую по-уличному зовут Славкой. Она была со своим сыном – рассказывает Людмила Трофимчук. – Вид у нее был недовольный. Я слышала, что ее сына должны судить. Эта Славка по мобильному кому-то все жаловалась: несправедливое решение, несправедливое решение. Не прошло и часа, как моя дочка Марина вбегает и говорит: милиция кого-то ищет, вроде прокурора нашего убили. <p>Нас уже всех тут опрашивали милиционеры, но после истории с Гонгадзе люди боятся влезать в такие дела. Я помню, как того бедного мужчину «замучили», который тело без головы нашел. Он же по доброй воле помогал органам, а те его и среди ночи на допросы вызывали и держали там долго. Он, бедолага, даже из Белой Церкви как-то пешком возвращался. Вот так милиции хотел помочь и заработал благодарность. <p><b>«В воскресенье прокурор весь день готовил отчет»</b><p>В пятиэтажном кирпичном доме, где жил прокурор, о нем отзываются только положительно. Люди рассказывают, что жил Мрук скромно. Частенько ходил пешком. Работал допоздна. На наш звонок вышла теща убитого – женщина в черном платке. Ей каждое слово давалось с трудом:<p>– Последний раз Сергей ко мне в Борисполь приезжал в пятницу – у него как раз было там совещание. Был весел. Говорил, что в один день нужно поспеть на семинар и совещание в Киеве. В воскресенье зять ушел на работу готовить квартальный отчет и не вернулся. Не знаем, кому он мог помешать, видимых врагов у него не было. Да и не замечала ни я, ни моя дочка, чтобы у него были какие-то неприятности. <p>Соседи говорят, что вряд ли похороны будут в Тараще – прокурор родом из села Копачивка на Хмельнитчине. В милиции и прокуратуре версиями пока не делятся. Как заявил Николай Жукович, начальник пресс-службы ГУ МВД Киевской области, несмотря на то, что убийства – подследственность милиции, этим расследованием будет заниматься прокуратура Киевской области. <p>Уже проверяют все дела, которые вел убитый, – ведь это очень похоже на «заказ». В прокурорских кругах области считают, что вряд ли Мрук успел перед смертью назвать имена убийц, возможно, это были незнакомые ему люди. Также вчера еще было неизвестно, из какого оружия стреляли в прокурора. <p><b>Открытым текстом<p>«Прокурора могли убить из-за дела по наркотикам»</b><p>Николай ГОРОБЧЕНКО, мэр Таращи:<p>– Каких-то твердых версий у нас нет. Не так давно прокуратура под руководством Мрука расследовала дело по перевалочной базе наркотиков в городе. Возможно, из-за этого и убили прокурора. Земельные конфликты в районе есть, но Сергей Мрук не «воевал» с сельсоветами. Он сам получил землеотвод под индивидуальное строительство – 10 соток в нашем Таращанском районе. Наверное, хотел строиться, но так и не успел. <p><b>«У нас клеили против него листовки»</b><p>Александр ПОЛИЩУК, депутат от ПР Таращанского райсовета:<p>– Я с Мруком в бане не парился, но могу сказать, что в районе у него была репутация порядочного человека и непредвзятого прокурора. Он постоянно бывал на сессиях райсовета, но слово брал редко. <p>Правда, в конце весны о Сергее Петровиче заговорил весь район – за одну ночь Таращу заклеили листовками такого содержания: «Прокурора – вон из района». Но когда через несколько часов я пошел сорвать эту листовку, чтобы сохранить в архиве, то все столбы уже были чистые. Сейчас даже убедительных версий, кто и за что убил, нет. У него не было явных врагов, которые вели бы войну на поражение.<p><b>Автор: Андрей ТКАЧ</b> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/23/vtratili_nadiju_poid_4843.html Wed, 23 Sep 2009 22:06:37 +0300 Новини Здавалось би, ну яке може бути життя у фактично закритому соціальному закладі для старих та інвалідів? Їж, спи, гуляй, дивись навколо. І так — день у день, до самої останньої миті. Але варто було погортати фотоальбоми Ольшаницького психоневрологічного інтернату, що в Рокитнянському районі, щоб подібні уявлення геть розсіялись. — Ось тут — бачите? — ми відкриваємо нову їдальню. Навіть батюшка приїхав. А це — святкуємо Новий рік. А ось це — наша футбольна команда під час змагань у Бородянці, — гортає сторінки фотоальбому інструктор зі спорту Володимир Щириця.<p>Досягнення останньої видно, як кажуть, неозброєним оком — повсюди у кімнаті численні спортивні кубки, грамоти, дипломи. Виявляється, за рівнем організації фізичної культури і спорту серед осіб з обмеженими можливостями цей заклад вважається одним з кращих в області.<p>Інша річ, що донедавна матеріальна база інтернату в Ольшаниці, м'яко кажучи, не дотягувала до належного рівня. Старі будівлі, похилені сараї, розбита дорога… Саме в цих умовах жили чоловіки-інваліди. У соціальній сфері, як відомо, коштів завжди бракувало, а тим паче тим, хто в глибинці. Починаючи з 90-х років і у розвиток Ольшаницького інтернату практично ні копійки не вкладалось. Але останнім часом почало, як мовиться, розвиднюватися і для них.<p>Принаймні у підсумковій довідці головного управління праці та соцзахисту населення Київської області за 2005-2009 роки Ольшаницький психоневрологічний інтернат виявився чи не найбагатшим на новобудови, реконструкції та інші вдосконалення. Тут, приміром, введено за цей час нову типову їдальню, модульну газову котельню, капітально відремонтовано лазню та пральню, реконструйовано житлові приміщення та інші об'єкти. Нині здійснюється підготовка до асфальтування території.<p>А за цим переліком — величезний обсяг роботи і колективу інтернату на чолі з Валерієм Рисаком, і керівництва обласної соціальної служби, і всіх, хто вважає своїм обов'язком допомагати тим, хто вже не може подбати про себе. Адже тільки для нової котельні знадобилося прокласти ще й 2 км газопроводу, що загалом обійшлося у 950 тис. грн., та збудувати внутрішню тепломережу.<p>— Загалом, в останні роки наш будинок-інтернат перетворився на суцільний будмайданчик: весь час — щось нове, — висловився хтось з персоналу. А так воно і є. Якщо торік, крім лазні та пральні, оновили ще й дахи на всіх приміщеннях та реконструювали під адмінбудинок колишній двоповерховий гуртожиток, то нині після здачі нового складського приміщення (до речі, вартістю 400 тис. грн.) взялися реконструювати звільнене старе адмінприміщення під корпус для підопічних, а також капітально оновлювати медпункт.<p>Сьогодні тут кипить робота. Судячи з усього, деяких стін рука маляра не торкалась вже років 30-40. А ось там — вже геть прогнила підлога. Проте найбільше вразили старі, ще дідівські, як кажуть люди, печі, якими донедавна опалювали гуртожиток. Сьогодні вони вже тут не потрібні.<p>Невдовзі новосілля і в медичного персоналу інтернату. Ось тут, показують гостям, планується обладнати фізкабінет, тут — ізолятор-карантинник, там — кабінети лікаря, дієтсестри…<p>У житлових кімнатах — не гірше, як у готелі. В залежності від розміру — максимум 6 ліжок. А ще — нові тумбочки, килими, телевізор… Порівняно з тим, що було — справжня казка.<p>Наївно було б думати, що чималі кошти на всі ці нововведення посипались з якогось чарівного рогу достатку. Звичайно, значно щедрішим до соціальної сфери був в останні роки обласний бюджет, але не відмовляються тут і від інших джерел допомоги.<p>— Ось щойно один з депутатів Рокитнянської райради — Володимир Дейнеко перерахував нам 15 тис. грн., а 46 тис. ми знайшли раніше. Отже, тепер є можливість ще трохи "підігнати" тут справи, — поділився секретом "ольшаницького прориву" керівник соціальної служби області Леонід Мартинюк.<p>І так — крок за кроком. Головне, що все це, врешті-решт, дало змогу докорінно поліпшити як умови утримання підопічних, так і умови праці персоналу.<p>Скажімо, кухар Наталя Ільченко, яка працює тут вже 40 років, не нахвалиться. Адже тепер не треба їй з помічницями тягати важкі котли та мити посуд у старих ночвах. Навіть не віриться, що колись обходились навіть без каналізації та гарячої води.<p>І людей доводилось годувати в чотири зміни. Це сьогодні у новій їдальні 150 місць, а кілька років тому було лише 30. Довгі лавки, дерев'яні столи — майже, як у солдатські казармі. <p>До речі, тут до столу людей власні овочі та фрукти. Так само, як молоко і м'ясо. В оновленому свинарнику аж 80 голів свиней, включаючи свиноматок. Доглядають їх, як і корів, самі підопічні. І, як розповів нам Анатолій Волдінський, який тут за старшого (а до виходу на пенсію працював головним інженером у сільгосппідприємстві), бажаючих ніколи не бракує.<p>Завжди вважала, що інтернатні заклади для людей з вадами здоров'я — не краще місце для оптимізму. Але ця подорож до Ольшаниці дивним чином вселила надію, що і справді не все в нас погано. Якщо в часи кризи, економічних негараздів хтось думає і про цих людей, які вже не можуть ні скаржитись, ні просити…<p>Тамара БАБИЧ. Фото Леоніда ДОБРОВОЛЬСЬКОГО http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/15/nash_ridnij_boguslav_4707.html Tue, 15 Sep 2009 08:32:26 +0300 Новини Як у Богуславі, що на Київщині, пам'ятник Ярославу Мудрому відкривали. Цієї суботи Богуслав відгуляв день міста. "Фішкою" святкування стало відкриття пам'ятника Ярославу Мудрому біля будинку мерії. Подія і весела, і сумна. Весела – бо всі вже давно чекали на відкриття цього монументу. Сумна – відкрили його не там, де всі чекали. Власне тут і суть нашого богуславського рагулізму. Не так давно центральна площа міста отримала нову назву – Ярослава Мудрого. Планували зняти Леніна, а замість нього поставити Ярослава Мудрого. Та не сталося як гадалося. Мудрий мер зайняв позу: "Лєніна – нє тронь!". От тепер і маємо пам'ятник князю та однойменну площу в двох різних місцях. Ну що тут скажеш? Рагулізм...<p><b>Григорій Голяш</b> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/14/svjatkuvannja_dnja_s_4699.html Mon, 14 Sep 2009 15:24:30 +0300 Новини 10 вересня 2009 року святкували день свого села іванівчани. Програма святкування була складено цікавою і змістовною. Були проведені конкурси дитячих малюнків, конкурсне свято «українського вареника», народні умільці села провели показ свої виробів прикладного мистецтва. <p> До пам'ятника загиблим воїнам покладені квіти, кращими представниками Іванівської громади були вшановані найстаріші жителі села. <p>Всі присутні на святі села Іванівка Богуславського району отримали чудовий настрій та найкращі враження, по домівках розходились задоволені. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/09/09/militsionerov_v_stav_4631.html Wed, 09 Sep 2009 10:19:21 +0300 Новини Загадочная смерть произошла в Ставищенском районе Киевской области. Вскрытие тела 51-летнего жителя села Попружная показало множественные повреждения внутренних органов. У мужчины, доставленного в больницу из райотдела милиции, оказались сломаны ребра, разорвана печень, имелись также серьезные гематомы. - Этот мужчина был условно-освобожденным и нарушил режим, - рассказали в ЦОС ГУ МВД в Киевской области. - Местным участковым поручили 1 сентября доставить мирно пасшего коров сельчанина в суд, чтобы там решили, посадить его за решетку или отпустить отбывать срок на воле.<p>К несчастью, милиционеры слишком долго искали пастуха по селу. В результате участковые с подконвойным прибыли в суд на полчаса позже, и судья отложила заседание на следующий день. Поэтому мужчину отправили дожидаться суда в местный райотдел. <p>Буквально через час гражданина забрала из райотдела скорая помощь, правоохранители сказали, что у него эпилептический припадок. В больнице выяснилось, что у мужчины - сотрясение мозга. Он долго не приходил в сознание, а когда пришел - не мог говорить. На вопросы, били ли его в милиции, он утвердительно кивал головой. <p>Несчастный скончался 4 сентября и был похоронен 5-го. До самых похорон вышестоящему милицейскому начальству не было известно об этом случае. В конце концов из областного главка приехала комиссия, чтобы разобраться в случившемся. Троих милиционеров, причастных к инциденту, моментально уволили из органов. <p>Экс-участковые говорят, что не били своего подопечного... Тем не менее у столичных следователей есть весьма веские подозрения, что несчастный пастух был за час до смерти избит стражами закона. Ведь когда его забирали с пастбища, он чувствовал себя превосходно, был цел и невредим. Теперь предстоит решать следствию, кто виноват в смерти пастуха. Сейчас все материалы расследования переданы в Ставищенскую райпрокуратуру для возбуждения уголовного дела. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/08/26/rabotorgivtsi_u_maka_4425.html Wed, 26 Aug 2009 16:28:07 +0300 Новини Уперше правохоронці Київщини порушили кримінальну справу по факту експлуатації праці іноземних громадян, яких використовували як безкоштовних будівельників у Макарівському районі під Києвом. 14 китайців близько півроку замість обіцяних 5 доларів на годину й гідних умов проживання не отримали нічого. Лише один раз їм заплатили по 250 доларів, а жити довелося в дерев'яних вагончиках на території будівельного майданчика. Троє осіб з України у віці від 26 до 30 років - двоє з яких уродженці Афганістану й Китаю - за допомогою своїх знайомих з Китайської Республіки організували пошук і вербування китайців під виглядом легального працевлаштування. Вони ж переправили їх на Україну. За квиток у краще життя кожен з потерпілих заплатив по 10 тисяч доларів. Практично всі, що прибули на Україну, щоб віддати цю суму роботодавцям, заклали своє майно, взяли кредити на батьківщині.<p>Щоб створити видимість своїх законних дій, ще в Китаї організатори через своїх осіб склали з потерпілими договори від імені фірми, яка на той час вже близько двох років не існувала. Один із засновників цієї фірми - родич затриманого підозрюваного - китайця. Крім договорів зацікавленим у достойній роботі на Україні запропонували заповнити анкети з усіма даними майбутнього будівельника, включаючи паспортні. Електронний варіант заповнених анкет був переданий афганцеві, що проживав у Києві. Він у свою чергу разом із співучасниками з Київського міського центра зайнятості, особи яких поки встановлюються, підготував дозволи на працевлаштування від імені, як незабаром з'ясувалося, двох фіктивних фірм. Таким чином, на територію України китайці потрапили легально - спочатку прибула одна група із семи чоловік, через два місяці - друга, а от прибували вони тут по підроблених запитах. В аеропорті «Бориспіль» у будівельників відібрали паспорти, нібито для перереєстрації, тому надалі у китайців не було ніякої можливості повернутися додому.<p>Працевлаштувати й поселити працівників було доручено 28-літньому українцеві - власникові фірми, що за договором виконувала на цьому будівництві кілька видів робіт. Звичайно ж, отримані за роботу китайців гроші ділили на трьох. Самим же будівельникам ледь вистачало на їжу. Умови утримання іноземних громадян абсолютно не відповідали обіцяним. <p>На сьогоднішній день, після проведених необхідних слідчих дій, громадян Китаю депортували на батьківщину. Експлуататори перебувають під вартою. Правоохоронці проводять заходи щодо затримання інших осіб, причетних до скоєння даного злочину.<p>Юлія Сінчак, ВЗГ ГУМВС України в Київській області<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/08/12/u_spozhivchomu_koshi_4254.html Wed, 12 Aug 2009 20:27:25 +0300 Новини Нещодавно в Іванківському районі проходила республіканська нарада-семінар з питань роботи обласних служб радіаційного контролю Мінагрополітики. Вів її директор Департаменту ринків тваринництва Мінагрополітики Д.М. Микитюк. До речі, Дмитро Миколайович родом з Житомирщини і на собі відчув вплив наслідків аварії на ЧАЕС. Учасників наради-семінару привітав заступник голови Іванківської райдержадміністрації А.М. Свириденко. Він коротко охарактеризував специфіку району, зупинився на проблемах соціально-економічного розвитку. Зокрема, на відсутності каналізаційно-очисних споруд, неможливості будівництва і створення нових підприємств на постраждалій від Чорнобильської катастрофи території. Зазначивши, що державна програма мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС хоч і не вирішить усіх питань жителів прилеглого до зони відчуження району, проте буде доречною і вкрай потрібною в нинішніх умовах господарювання.<p>Начальник радіологічної інспекції Департаменту ринків тваринництва Мінагрополітики О.І Дутов поінформував присутніх про те, над чим працює очолюваний ним урядовий підрозділ. А ситуація — непроста. Зважаючи на те, що фінансування радіологічних служб усіх рівнів зменшилось в 10 разів, працівників-радіологів вимушені скоротити наполовину.<p>Цікавою була інформація Олександра Івановича щодо рівня забрудненості продукції на контрольованих територіях у різних областях, яка навіть після 23 років після аварії, на жаль, не зменшується. Найвищий рівень забруднення за результатами досліджень мають тваринницька (молоко, м'ясо) та лісова (гриби, ягоди, деревина, дичина) продукція.<p>Ситуація нині така, що населенню, яке проживає на забруднених територіях, доводиться споживати продукти харчуванню місцевого виробництва. Найгірше те, що споживають їх і діти.<p>Оскільки цього року на придбання комбікормів з радіопротекторними властивостями, залуження луків та пасовищ не було виділено ні копійки, то в подальшому є небезпека збільшення вмісту радіонуклідів в молоці та м'ясі.<p>Через нестачу кадрів здійснювати радіологічний контроль навіть там, де населення змушене проживати в екстремальних умовах, — непросто. Вихід — в укладенні договорів на виконання цієї роботи з ветслужбою.<p>І тут, наголосив О.І. Дутов, не обійтись без допомоги держави, її участі у збереженні радіологічної служби та створенні умов для належної роботи. Поки ж діяльність обмежується проведенням найнеобхідніших радіологічних досліджень та консультаційними порадами населенню щодо споживання продуктів харчування і безпечності проживання на забруднених територіях.<p>На необхідності вирішення на державному рівні питання достатнього фінансування радіологічної служби наголошував у своєму виступі головний спеціаліст відділу радіаційного захисту, радіоекологічного моніторингу та реабілітації забрудненої території Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи А.О. Можар.<p>Заступник директора Інституту агроекології Української академії аграрних каук М.Д. Кучма зосередив увагу учасників наради-семінару на низці контрзаходів, спрямованих на зменшення впливу іонізуючих доз радіації, висловив конкретні рекомендації з цього приводу. Зокрема, як знизити потоки радіонуклідів у продуктах, які наповнюють так званий споживчий кошик.<p>Відстоювати на високому державному рівні позицію захисту потерпілого від аварії на ЧАЕС населення, яке сьогодні вимушене споживати забруднені радіонуклідами продукти харчування, відчувати на собі хронічне опромінення малими дозами радіації пообіцяв заступник голови Національної комісії з радіаційного захисту населення при Верховній Раді України М.І. Омельянець.<p>На завершення пленарної частини, що проходила в райдержадміністрації, голова сільгоспкооперативу "Мрія" С.Д. Козаченко розповів про діяльність свого господарства. Саме на його базі учасники наради-семінару ознайомились з досвідом впровадження заходів, спрямованих на виробництво радіологічно безпечної сільськогосподарської продукції.<p>На горностайпільській землі, біля поля льону-кудряша, де височить пам'ятник ліквідатору аварії на ЧАЕС, Герою Радянського Союзу Володимиру Правику, гостей зустрічали сільський голова М.О. Рудніченко та місцевий фольклорний ансамбль "Журавка".<p>Людмила ШУНКОВА http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/08/10/slavutich_ta_buki_od_4212.html Mon, 10 Aug 2009 22:56:41 +0300 Новини Кабінет Міністрів підбив підсумки всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік. Відповідне розпорядження N922-р підписала Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. У першій категорії населених пунктів переможцями стали: Донецьк (нагороджено перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів I ступеня); Кривий Ріг і Харків (нагороджені дипломами уряду II ступеня); Одеса (нагороджена дипломом Кабміну III ступеня). <p>У другій категорії населених пунктів перемогли: Севастополь і Чернівці (нагороджені перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів I ступеня); Житомир і Чернігів (дипломи уряду II ступеня); Миколаїв і Луганськ (дипломи Кабміну III ступеня). <p>У третій категорії перемогу одержали: Іллічівськ Одеської області та Ковель Волинської області (перехідні кубки та дипломи Кабінету Міністрів I ступеня); Коростень Житомирської області та Бердянськ Запорізької області (дипломи уряду II ступеня); Умань Черкаської області й Комсомольськ Полтавської області (дипломи Кабміну III ступеня ). <p>У четвертій категорії перемогли: Славутич Київської області та Богодухів Харківської області (перехідні кубки та дипломи Кабінету Міністрів I ступеня); Южне Одеської області і Чигирин Черкаської області (дипломи уряду II ступеня); Баштанка Миколаївської області і Скадовськ Херсонської області (дипломи Кабміну III ступеня) . <p>У п'ятій категорії нагороди отримали: селище Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області (перехідний кубок та диплом Кабінету Міністрів України I ступеня); селища Єланець Єланецький району Миколаївської області і Гребінки Васильківського району Київської області (дипломи уряду II ступеня); селища Катерінопіль Катерінопільского району Черкаської області і Нижні Сірогози Ніжнесірогозского району Херсонської області (дипломи Кабміну III ступеня). <p>У шостій категорії визначені наступні переможці: село Степове Миколаївського району Миколаївської області (перехідний кубок та диплом Кабінету Міністрів I ступеня); села зруб-Комарівскій Сторожинецького району Чернівецької області та Буки Сквирського району Київської області (дипломи уряду II ступеня); села Грузевіца Хмельницького району Хмельницької області та Музіківка Білозерського району Херсонської області (дипломи Кабміну III ступеня). http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/08/10/u_zgurivs_komu_rajon_4201.html Mon, 10 Aug 2009 17:02:00 +0300 Новини Через погіршення демографічної ситуації України, у Згурівському районі вже почали закривати школи – мова йде про ті ЗОШ, в яких навчається від 5 до 17 учнів. Утримувати їх – розкіш для районного бюджету Демографічна ситуація в районі залишає бажати кращого. Майже нікому йти до школи, постає питання про закриття деяких шкіл. От наприклад школу у селі Черевки вже закрили. Рішення приймали всією громадою села на загальних зборах. Приймати його було тяжко – розглядали різні варіанти вирішення його – і класи-комплекти, і школу 1 ступеня, та все ж, вирішили закрити. Справа в тім, що у даній школі навчалося всього 17 учнів, а педагогічного і обслуговуючого персоналу було вдвічі більше. Цього року до школи мало прийти ще менше учнів. Тож і витрат на утримання учнів було б більше. Громада села знайшла економніший метод – забезпечити транспорт, що розвозив би місцевих школярів до шкіл Згурівки та Нової Олександрівки.<p>Наразі питання про закриття постало перед школами с.Шевченкове, в якому навчається 7 учнів, та с.Софіївка, де освіту здобуває 5 школярів. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/08/04/nichogo_svjatogo_abo_4113.html Tue, 04 Aug 2009 18:02:57 +0300 Новини У ніч на минулу неділю в Славутичі обікрали іконну крамничку Свято-Іллінської парафії, яка розташована в районі залізничного вокзалу. Невідомі, зруйнувавши задню стіну, проникли всередину, де поперекидали прилавки, розбили карнавку (спеціальна урна для збору пожертвувань на будівництво храму). Забравши гроші і кілька чоток, злочинці зникли в невідомому напрямку. Вранці, близько 10 ранку до чергової частини міськвідділу міліції надійшов дзвінок від працівниці крамниці, яка знайшла пролом в стіні. <p>«Оперативна група зафіксувала проникнення в приміщення через пролом у стіні, опитала постраждалих, визначили приблизний збиток, нанесений крамниці. Склали приблизно картину події, але говорити про щось конкретне ще зарано», - прокоментувала подію газеті «Теледень-Славутич» старший слідчий Анна Литвинова. <p>Отець Іоанн висловив жаль, що не до всіх доходить добре слово, все менше залишається святих речей в душах деяких людей: «Жадібність затьмарює розум людей. Немає нічого святого в деяких душах. Карнавка сама по собі предмет творчості рук людських, а її вміст велич душі людської. Адже люди кидали в неї якісь свої заощадження на спорудження храму. А її по-варварськи розбили, вирвали частину обладнання, забрали пожертвування. Книг, які могли напоумити, навіть не чіпали. Ми поставили грати на вікна та двері, але не очікували, що можуть зламати стіну. Доведеться ставити лавку під охорону». <p>«Важко уявити, що рука піднялася на таке. Тут предмети для душі, а не для збагачення. Не віриться, що це сталося в нашому місті», - говорять про подію місцеві жителі. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/07/27/z_dnem_sela_kidanivk_4014.html Mon, 27 Jul 2009 22:04:49 +0300 Новини З давніх часів село Киданівка Богуславського району, що на Київщині, відоме на весь край своїм працьовитим населенням, яке має неабиякі досягнення в аграрному секторі. Днями тут відбулося святкування Дня села. Жителі мальовничого куточка столичної області стали свідками багатьох приємних сюрпризів: конкурсу на краще господарство, концерту, поставленого силами учнів та сільських аматорів, юшки на вогнищі. Дійство тривало до пізнього вечора. Аж до небес злітала українська народна пісня. Акорди баяна змінювали фонограми відомих мелодій, виступи хорового колективу та різних ансамблів перепліталися із сольними номерами, танцювальні ритми чергувалися з гумористичними мініатюрами. Так свою майстерність глядачам дарували іменинники від малого до великого.<p> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/07/16/porodil_boguslavs_hi_3901.html Thu, 16 Jul 2009 21:18:23 +0300 Новини Богуславська районна лікарня через недостатнє фінансування змушена по черзі призупиняти на період відпусток роботу частини відділень - пологове, ЛОР, офтальмологічне, а лікарів відправляти у відпустки. «Ви думаєте, ми хочемо це робити? Ми просто змушені! Адже нинішній формульний підхід з боку держави до фінансування медицини не залишає нам вибору, елементарно не вистачає коштів. Взагалі, це «хвороба» не одного нашого району. Більшість районних лікарень Київщини, особливо у дотаційних районах, змушені виходити із становища, відправляючи лікарів у відпустки», - розповів у коментарі головний лікар Богуславської райлікарні Валентин Шинкаренко.<p>За його словами, мова, звичайно ж, йде зовсім не про закриття приміщень. «На цей час ми збираємося зробити у цих відділеннях планові ремонти», - заспокоїв він мешканців Богуславщини. <p>Втім, ясно, що надалі так тривати не може. Адже в області проблема не лише з лікарнями - через брак коштів закриваються дитсадки, подекуди з настанням навчального року не запрацюють школи. Ні центральна, ні місцева влада, здається, не збирається вирішувати ці важливі проблеми. То що ж, породіллям звертатися до повитух? Чи, може, настав час змінювати владу? http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/07/03/kolo_tripillja_3728.html Fri, 03 Jul 2009 12:17:00 +0300 Новини <b>4–5 липня на Дніпрових кручах у Ржищеві вдруге відбудеться велелюдний фестиваль «Трипільське коло»</b><p>Минулого року понад 10 тисяч людей «еко–культурно» відпочили у передкупальські суботу й неділю на «Трипільському колі». Дізнатися про стародавнє й сучасне мистецтво, виготовити власноруч «трипільського» глечика чи ляльку–мотанку, побудувати гуртом хату з глини й соломи і просто весело провести час із друзями без алкоголю й цигарки — непоганий план на найближчі вихідні. Цього року на фестиваль ще й з’їжджаються барабанщики з усієї України. Адже за атрибут стихії землі (якій присвячено цьогорічний фест) обрано барабан. Стихія землі буде представлена роботою на землі і з землею. За словами організаторів, цьогоріч буде дуже багато глини, з якої гості фестивалю не лише збудують трипільський дім. Ще одним символом цьогорічного дійства став образ жінки, яка, на думку дослідників, асоціювалась у трипільців із родючою землею. <b>Піч і житло</b><p>Трипільську піч реконструював, за археологічними даними, відомий дослідник і меценат Олексій Трачук. Гості, які створять щось із глини на майстер–класах, зможуть випалити їх у такій печі. Минулого року піч була й на дитячому майданчику. Там діти ліпили жайворонків з тіста, несли їх до глиняної печі й бачили на власні очі, як їх випікають. Мами й досі дивуються: приїхавши додому після фестивалю, нащадки замість того, щоб дивитися мультики, згадували різні творчі цікавинки. Скажімо, малювали пташку різними способами: одну, яку ліпили з тіста, другу — яку дав потримати майстер Іван Приходько — дерев’яну, розмальовану, а третю — яку побачили на кущі над Дніпром. <p>На майданчику «Коло майстрів» кожен зможе власноруч щось зробити. «Цього року ми попросили майстрів, які привезуть свої вироби на ярмарок, влаштувати майстер–клас у себе на торговому місці, — розповідає комерційний директор фестивалю Галина Самчук. — Будуть лекції і практичні заняття з гончарства (ліпного і на колі), соломоплетіння, ляльки–мотанки, лозоплетіння, різьблення по дереву. Також є нагода повчитися традиційних технік вишивки, адже сьогодні знають переважно хрестик, який прийшов до нас аж у ХІХ столітті». Будуть ткацькі верстати, охочі зможуть виткати шмат тканини з лляних або конопляних ниток. <p>Покружляти в таночках різних народів гості підуть на майданчик Міжнародної школи танців. «Народні танці — групові, там можна відчути підтримку друга і весело провести час, — розповідає куратор Школи Наталка Довгопол. — Три гурти показуватимуть українські народні танці й один гурт — танці української шляхти. Окрім цього, повчимося танців білоруських, японських, ірландських. Школа діятиме впродовж усього фестивалю. Для кожного гурту буде відведено по годині часу». <p>Молодь, яка організовує фестиваль, охоче консультується з «аксакалами» — фольклористкою Ганною Коропниченко, етнологами Юрієм Мельничуком та Русланом Павлюком, археологом Михайлом Відерком. А Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» — альма–матер багатьох організаторів «Трипільського кола». <p><b>Як самому зробити папір</b><p>Гасло фестивалю про здоровий спосіб життя і любов до довкілля не залишається непоміченим. Минулого року працівники служби благоустрою після фестивалю лише закинули на машини мішки зі сміттям, і не було потреби замітати. «Наш фестиваль пропагує цінності, які не заперечує жодна релігія, жодна культура світу — здоровий спосіб життя, повага до людей і довкілля, постійний розвиток і пізнання», — розповідає одна з організаторів «Трипільського кола» PR–директор Наталка Лещенко. Отже, буде купа екологічних дійств. Приміром, екотолока «Чисте узбережжя Дніпра». Або практикум «Як самому зробити папір», де з макулатури власноруч можна буде зробити аркуш паперу. <p>Фестиваль зроблено так, щоб на ньому уникнути агресії й негативних емоцій. В іграх і змаганнях немає агресивної конкуренції. Атмосферу миру вдається підтримати також через те, що на фестивальному полі немає «генделиків». Якщо людина продає алкоголь — її «депортують». «Територія фестивалю вільна від алкоголю, тютюнопаління та будь–яких наркотиків, — каже Наталка Лещенко. — Це один з головних наших месиджів. Звісно, частину аудиторії ми від цього втрачаємо. Але захищаємо і наших гостей, і себе від неприємних несподіванок». У 2008 році єдиний намет «для куріння» був за територією фестивалю. Він зсередини був обліплений страшними плакатами — що стається з органами людини, коли вона палить. Люди виходили з такого намету ошелешені. Деякі потім телефонували організаторам і дякували — кинули палити. Минулого року волонтери пропонували людям, які все ж пробралися з пляшкою пива, поміняти її на пляшку води (спонсор — мінеральна вода «Миргородська») — виходило. Так само було з цигарками: волонтери підходили до курця і пропонували поміняти пачку цигарок на хрустку соломку.<p><b>Ніч на копиці сіна</b><p>Фестиваль цей особливий тим, що виключає натовп, адже поза 15 гектарами самої галявини поруч ще є ліси й мальовничі ярочки, в яких теж розміщені деякі творчі майданчики й майстер–класи. На території буде наметове містечко, туалети, душ. Та й Дніпро поряд. «З собою бажано брати звичайний туристський набір — намет, кухоль, ложку, миску, панамку, крем від сонця, — радять організатори. — Якийсь музичний інструмент, передусім барабан». При вході до фестивального поля гості платитимуть благодійний внесок, що рятує фестиваль від банкрутства. На третину його забезпечують державні структури і спонсори, але дві третини організатори компенсують за рахунок внесків. Цього року вхід для студентів складе максимум 60 гривень. Не для студентів — 75. Утім є чимало пільговиків: ті, що прийдуть із барабаном (атрибутом цьогорічного фестивалю) або вбрані повністю в народний стрій. Волонтери ж, які взялися допомагати фестивалю, проходять вільно. Внесок за вхід дає доступ до всіх благ фестивалю: місця в наметовому містечку, дров для вогнища, біотуалетів, душу і, звичайно, майстер–класів і «круглих столів». Якщо гості приїдуть «легкоруч», їм варто підійти до інфопункту № 2, де можна отримати намет або направлення до гуртожитку технікуму чи садиби зеленого туризму. Відповідно, ціни будуть різні: місце в наметі — 30 гривень. Утім організатори радять ночувати поближче до землі: у величезних купах сіна, насипаних на фестивальному полі.<p>Хто після ранкового чаю з казанка захоче підкріпитися поживною та екологічно чистою їжею, то пошукає ресторан «Територія здорової їжі», яким керує дієтолог Людмила Веспер. Зокрема, можна буде покуштувати хліба, випеченого за старовинними рецептами — без дріжджів, на заквасці. Більше того, такий хлібець можна буде виготовити самим. Жито молотимуть вручну тут же. Зліплений хлібець відвідувачі випікатимуть у маленькій трипільській печі. Альтернативою алкоголю стане не лише вода, а й чаї. І не китайські, а українські, з цілющих трав.<p><b><p>ДОВІДКА </b><p>Міжнародний фестиваль «Трипільське коло» має чотирирічний цикл: кожен рік присвячений одній із чотирьох стихій природи: Воді, Землі, Вогню, Повітрю. Кожен фестиваль циклу має також самобутню мистецьку, освітню, екологічну й соціальну програми. Фестиваль пропонує альтернативні способи організації відпочинку для сім’ї та молоді, де етнічні традиції поєднані з сучасними досягненнями в галузі культури, освіти, виробництва, менеджменту тощо. Фестиваль об’єднує оздоровчі, спортивні, музичні, екологічні, освітні, виставкові та інші розважальні та просвітницькі програми в стилі «Етно». Фестиваль увійшов до програми Євро–2012. Відбувається за підтримки Міністерства культури й туризму України, Київської обласної та Ржищівської міської держадміністрацій.<p><b><p>ТРАНСПОРТ</b><p>Фестивальні автобуси курсуватимуть із Києва до галявини «Трипільського кола» таким чином: у суботу з 8–ї до 15–ї (у неділю — з 8–ї до 13–ї) від метро «Видубичі». Інтервал — приблизно 15 хвилин. Повернутися до Києва можна в суботу, неділю чи в понеділок уранці.<p><b>ФЕСТИВАЛЬНЕ РОЗМАЇТТЯ</b><p>Фестиваль починає працювати з 10.00 у суботу 4 липня і закінчується о 2–й ночі 6 липня. Цього року «Трипільське коло» об’єднало 17 різних фестивалів, серед них: барабанний «Ритми життя», дитячий «Орєлі», етнографічний «Жнива», кобзарський «Кобзарська Трійця», екстремальний «Троллей», кіно– та літературні фестивалі. Діятиме 30 творчих майданчиків, майстер–класів та програм, зокрема:<p>Толока трипільської хати<p>Коло майстрів<p>Виставка–ярмарок народного мистецтва<p>Презентація музеїв та заповідників, що представляють трипільську археологічну культуру<p>Майданчик для дітей «Територія дитинства»<p>Міжнародна школа танців<p>Літературні багаття<p>«Круглий стіл» на тему «Дон–кіхотство в українській літературі» за участі Євгена Сверстюка та Дмитра Стуса<p>Трипільські ігри<p>Екологічний центр<p>Споглядання свійських тварин, яких тримали трипільці (корова, коза, свиня, собака)<p>Територія екстриму<p>Скеледром<p>Вечірні концерти гуртів, що працюють у стилях «фолк–рок» та world musik<p><i><p>Ярослава МУЗИЧЕНКО </i> http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/29/nachal_nik_mironivs__3685.html Mon, 29 Jun 2009 15:44:28 +0300 Новини Як повідомили в прес-службі прокуратури Київської області, прокуратурою Київщини за дорученням керівництва Генеральної прокуратури України перевірені факти, викладені у статті під назвою <a href="http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/19/mironovka_i_prokuror_3691.html">“Миронівка і прокурор” </a>на одному із Інтернет-видань. Під час перевірки виявлені грубі порушення вимог КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та відомчих інструкцій начальником Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області.<p>Всього за період перебування Марченка М.Г. на посаді в.о. начальника Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області з жовтня по грудень 2008 року та начальника вказаного райвідділу міліції з 15 грудня 2008 року і по теперішній час працівниками райвідділу міліції, через недбале відношення до виконання службових обов’язків, винесено 30 незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи про тяжкі та особливо тяжкі злочини, які в подальшому прокуратурою Миронівського району скасовані з одночасним порушенням кримінальної справи, з них 11 скасовано протягом 2008 року та 19 – протягом 2009 року. До суду із зазначених справ у 2008 році направлено 3, а у 2009 році -1 справу.<p>Прокуратурою Київської області проводиться перевірка за фактом службової недбалості, вчиненої посадовими особами Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області при розгляді заяв та повідомлень про злочини та за фактом приховування злочинів. <p>Окрім того, перевіркою встановлено, що у січні поточного року слідчим прокуратури Миронівського району порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення офіційних документів службовими особами СТОВ ім. Бузницького та ДП „Миронівське будівельно – монтажне управління” за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. <p>В подальшому, Миронівським районним судом постанову про порушення кримінальної справи скасовано за скаргою директора ТОВ ім. О.Г.Бузницького Деньги А.К.<p>Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області вказану постанову Миронівського районного суду скасовано, а скаргу направлено на новий судовий розгляд. На даний час рішення за скаргою Деньги А.К. судом не прийнято. <p>Прокуратурою Київської області під час розгляду заяв Деньги А.К. перевірялась законність рішення про порушення кримінальної справи, а заявнику надавались відповіді щодо законності прийнятого рішення. <p>Водночас, в ході прокурорської перевірки виявлені порушення закону при проведенні конкурсу щодо надання в оренду приміщення лікарні для розміщення аптечного пункту. За результатами перевірки та вжитих заходів до усунення порушень, винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.<p>Під час прокурорської перевірки додержання вимог законодавства при наданні в оренду державного та комунального майна, встановлено, що ПП «Аптека Едельвейс» не сплачує належну орендну плату за оренду приміщення лікарні у зв’язку з чим, заборгованість підприємства по сплаті орендної плати за 2008 рік склала понад 100 тис. грн. При цьому, керівництво лікарні на допущене порушення закону не реагувало і у 2009 році заборгованість зросла до майже 200 тис. грн. На даний час договір оренди розірвано, а приміщення повернуто лікарні.<p>Окрім того, за результатами перевірки додержання вимог законодавства щодо сплати обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів прокурором району до Київського окружного адміністративного суду пред’явлено 2 адміністративні позови до ПП «Аптека Едельвейс» щодо стягнення заборгованості зі сплати обов’язкових платежів до управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі та Миронівської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.<p>Також перевіркою встановлено, що в одній з аптек підприємця Г. (яка перебуває у родинних стосунках з директором ПП «Аптека Едельвейс»), мають місце порушення санітарного законодавства, у зв’язку з чим, державною СЕС її експлуатацію заборонено. На цей час ПП «Аптека Едельвейс» перебуває у стадії ліквідації.<p>Не дивлячись на заборону, до початку прокурорської перевірки аптека продовжувала працювати та реалізовувати медичні препарати населенню. У зв’язку з початком прокурорської перевірки аптечний заклад було закрито.<p>Також прокурорськими перевірками виявлені окремі порушення щодо законності розміщення аптеки в приміщенні, що належить одному із закладів освіти району.<p>На час прокурорської перевірки жодна з вищеперерахованих аптек господарську діяльність не здійснювала. Перевірки з цього приводу тривають. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/26/s_ogodni_mironivs_ki_3692.html Fri, 26 Jun 2009 19:51:16 +0300 Новини В п’ятницю 19 червня 2009 року з Києва до районного центру Миронівка вирушила ціла делегація з метою перевірки деяких аптечних закладів. На місце перевірки делегація прибула двома машинами, в яких разом знаходилися працівник прокуратури Київської області, помічник прокурора Миронівського району Київської області, працівники Київської обласної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів, Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ГУ МВС України в Київській області, санепідемстанції… Перевірка здійснювалася за завданням прокурора Київської області Олександра Гардецького, а підставою стала стаття надрукована в інтернеті стаття, на роздруківці якої головний прокурор Київщини поставив свою візу.<p>Про це повідомило наше джерело з прокуратури Київської області, яке пояснило, що цей випадок є тривожним симптомом повернення старих часів. Адже делегація їхала з чітким завданням: позбавити деякі аптечні заклади Миронівського району ліцензій, для чого під час перевірки мав бути підкинутий трамадол. Також джерело пояснило, що часи масового підкидання правоохоронними органами неіснуючих компроматів відійшли у минуле, і такі речі практикуються або на дуже високому рівні, коли мова йде про дуже високу ціну питання, або на нижчому рівні щодо дрібних злочинців без високого «даху», коли правоохоронці та всі навколо точно знають про наявність злочинних дій, але не мають доказів чи вміння їх здобути. Випадок же з провінційною Миронівкою, коли на досить високому рівні приймається рішення щодо кількох невеличких і малоприбуткових підприємств є, на думку нашого джерела, сигналом, що старі часи повертаються. Працівник Держінспекції з контролю за якістю лікарських засобів розповів нам, що під час перевірки аптек вивертаються всі шухляди, все виймається із загашників, і створюється величезний безлад, під час якого підкинути кілька таблеток трамадолу чи навіть щось гірше значно легше ніж, наприклад, при обшуку, коли виїмка відбувається послідовно та під пильною увагою як обшукуваних, так і понятих (при перевірці поняті відсутні). Також цей працівник сказав, що за власною ініціативою обласна інспекція ніколи б не поїхала у далеку Миронівку перевіряти аптечний заклад, ліцензію якому була видана менше місяця тому (а саме таким був один з об’єктів перевірки), але знехтувати розпорядженням прокурора не може.<p>Делегація поїхала з Миронівки ні з чим. Розрахунок її візиту був на те, що наприкінці робочого дня п’ятниці мало хто зверне увагу на бєспрєдєл у далекій провінції щодо якихось аптечних кіосків. І до понеділка в правоохоронців є час на дії по «закріпленню» результатів операції. Однак на момент прибуття делегації до об’єктів перевірки аптеки вже зачинилися…<p>Тепер, за даними нашого джерела з прокуратури Київщини, тактику буде змінено. Перевірка має прибути до аптек в понеділок до закриття, і підприємці всі вихідні готувалися до неї: озброювалися камерами та підтримкою громадськості.<p>Звичайно, ми б радісно вітали, аби правоохоронці аж настільки жваво реагували на кожен сигнал про вчинення протизаконних дій, що скеровували б перевірки за фактом публікацій в інтернеті, якби не знали, що той самий прокурор Київщини О. Гардецький, попри його жваву антикорупційну риторику, зовсім не підтверджує свої слова діями навіть у випадках, коли йому пишуть скарги з явними фактами злочинів, та й сам не є чесним та безкомпромісним слугою закону (чого вартий лише той факт, що будинки «відомих людей» так і не знесені, натомість сам облпрокурор безкоштовно обзавівся оформленим на рідного брата величезним будинком). Тому ми провели поки що невеличке (наскільки це можливо у вихідні) «камеральне» (без виїзду на місце подій) розслідування.<p>Статтю в інтернеті ми розшукали на невідомому досі нам сайті http://netting.strateger.net такого собі проекту «STRATEGiUM». На сайті зазначалося, що це – інтернет-клуб політичних експертів такого собі (теж досі нам невідомого) співтовариства ВЕССНА (абревіатура складена з перших літер слів назви мовою оригіналу – ВосточноЕвропейское Сетевое Сообщество Независимых экспертов и Аналитиков). Це вдалося нам за допомогою пошукової системи Google. Під статтею зазначено, що вона з’явилася на сайті 12 червня 2009 року о 7.07. Зайшовши на першу сторінку сайту http://netting.strateger.net , бачимо безліч різноманітних повідомлень, які нібито з’являються там за допомогою RSS-стрічок з різних сайтів. Однак цієї статті там немає, хоча ми прогорнули усі… чотири (!) сторінки статей цього не дуже жвавого сайту. Перша стаття там з’явилася 25 лютого 2008 року о 18.29, а остання… 5 вересня 2009 року о 22.38. Можна, звичайно, припустити, що там або з календарем стався збій у роках (інформація, яка «випереджає час», містить діаграми рейтингів головних кандидатів у Президенти та головних політичних партій за 2008 рік), або дата й час набираються вручну (що виглядає абсурдним, адже значно простіше зробити це автоматично), і в адміністратора сайту зіскочив палець на одну цифру вправо, але ось яка халепа – дані по рейтингах кандидатів у Президенти (там тих головних чомусь лише три – Тимошенко, Янукович і Ющенко) наведені (згідно з написом у назві діаграми) станом на 21 вересня 2008 року, а по партіях на 19 вересня 2009-го, але останні стовпчики в діаграмах що по кандидатах у Президенти, що по партіях датовані 15 вересня. До того ж в одній з партійних діаграм відсутній БЮТ (зате присутня СПУ, яка відсутня в іншій діаграмі), а рейтинг Блоку Литвина просто зашкалює (скоріш за все його переплутали з БЮТ). Припустити, що календар дає аж такий «кривий» збій – дуже важко, але ще важче припустити, що адміністратора аж так не слухаються пальці.<p>Знайти потрібну нам статтю на вищевказаному сайті можна лише шляхом натискання кнопок з назвами категорій, які написані дрібним шрифтом. Можна привітати, звичайно, що в прокуратурі Київської області аж так моніторять інтернет, що глибоко досліджуються навіть такі маловідвідувані сайти, але тоді, за логікою речей, більш відвідувані мають моніторитись тим більше, і Олександр Гардецький повинен ініціювати просто зливу перевірок за даними численних інтернет-видань. Однак цього не спостерігається.<p>Правда, під статею написано, що взята вона зі значно популярнішого сайту – ОРД. Але гарячого лінку не поставлено. Ще вчора пошуковик не видавав цієї статті на ОРД навіть за складним пошуком, коли набираєш точну фразу і просиш шукати виключно на ОРД. Не дає пошук цієї статті й на інших сайтах, які беруть інформацію за допомогою RSS-стрічок. В ручному режимі (гортаючи сторінки ОРД) стаття (вчора) знайшлася, а сьогодні її можна вже знайти через Google, хоча лінк веде на сайт ОРД, який знову таки доводиться гортати, аби потрапити на допис «Мироновка и прокурор».<p>Все це наводить на думку, що стаття писалося виключно для того, аби ініціювати перевірку певних аптек, що, в принципі, не було б аж таким поганим, якби вона була розміщена у більш придатний для пошуку спосіб, а не «закопана» так, як роблять із замовними матеріалами одноразового використання.<p>Важко щось сказати щодо достовірності викладених у статті фактів (тут треба проводити спеціальне дослідження), замовність та джинсовість самої статті (чесний прокурор, який не бере хабарів, воює з порушниками закону) очевидна. Вже перша фраза другого абзацу «Не так давно в городе Мироновке Киевской области появился новый прокурор, Леонид Адамович Ящук» спростовується інформацією з офіційного сайту Генеральної прокуратури України. Леонід Ящук вже відбув на посаді прокурора Миронівського району більше половини терміну – 23 червня виповнюється три роки, як він був призначений на це місце.<p>Головною темою статті є злочинна діяльність якогось місцевого бізнесмена, з яким нібито бореться чесний й непідкупний прокурор. А інформація, яка спонукала прокурора Київщини ініціювати перевірку певних аптечних закладів, проходить кількома рядками – дружина начальника місцевої міліції володіє мережею аптек «Едельвейс», які торгують трамадолом.<p>З огляду на методи, які, за даними нашого джерела, збираються застосувати для доведення викладених у статті даних (а ми, як прихильники правової держави, тут виступаємо прихильниками Шарапова, а не Жеглова), ми найближчими днями приділимо увагу ситуації у Миронівському районі й наведемо довідки, хто є ху, а поки що можемо поділитися лише зібраною за вихідні інформацією, здобутою на відстані.<p>В основному це інформація з наших богуславських джерел, де Леонід Ящук пробув прокурором два терміни. Вони заперечили один з головних меседжів статті «Мироновка и прокурор», що Л. Ящук «работал в Богуславе, где прослыл человеком «старой формации», принципиальным и, что самое скандальное – не берущим денег». Наші джерела з Богуслава кажуть, що про принциповість Л. Ящука говорити не варто, і що гроші прокурор таки брав. Та ще й чимало. Зібрав компромат на всіх і вся, змушуючи танцювати під свою дудку, а для підсилення аргументів ініціював перевірки, заводив кримінальні справи, вживав інші заходи прокурорського реагування. Бізнес Богуславщини сильно зрадів, коли нарешті прокурора перевели до Миронівки, де той, за словами богуславців, зіткнувся з певним опором місцевого бізнесу, який до таких методів тиску не звик. Як не звик до опору і прокурор, який не міг навіть припустити, що йому, наприклад, відмовлять у безкоштовній заправці автомобіля, як це було в Богуславі.<p>Між іншим богуславці згадали, що вслід за прокурором до Миронівки подався і його друг-бізнесмен В’ячеслав Дяченко, який контролював 90% аптечного бізнесу у Богуславському районі. І що в Богуславі Леонід Ящук нещадно давив конкурентів Дяченка з числа фармацевтів.<p>На жаль, наші миронівські джерела, з якими вдалося зв’язатися у вихідні, ще не надали всіх даних, які ними можуть бути зібрані, але з того, що вони повідомили, випливає, що дружина начальника міліції не володіє й ніколи не володіла мережею аптек «Едельвейс». Колись давно вона працювала в одній з едельвейсівських аптек, набула досвіду та відкрила власний невеличкий бізнес, і на сьогодні, як фізична особа-підприємець, є власником маленької аптеки у селі Маслівка та ще меншого аптечного кіоску в Миронівці (того самого, що відкрився менше місяця тому). Власником же переважної частини аптечних закладів Миронівщини є… вже згадуваний В’ячеслав Дяченко, і саме його аптеки під ініційовану прокурором Київської області перевірку не підпали. А мережі аптек «Едельвейс» на сьогодні вже взагалі не існує. Це сімейне підприємство (його власниками була місцева мешканка та дві її дочки) було знищене прокурором. І нині одна з дочок, колишніх власниць «Едельвейсу», веде фармацевтичний бізнес як фізична особа-підприємець. І її аптеки також потрапили під прокурорську перевірку, хоча у статті, якщо врахувати, що фірма «Едельвейс» вже не провадить діяльність, формально вони нібито не згадувались.<p>Це поки що все, що ми можемо сказати про несподівану зацікавленість прокурора Київської області дрібними аптечними закладами далекої провінційної Миронівки. Далі буде, оскільки така жвава реакція нас зацікавила теж. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/25/boguslav_i_jogo_maru_3643.html Thu, 25 Jun 2009 19:52:58 +0300 Новини Ніколи раніше не бував у Богуславі – знав містечко лише за думами, історичними хроніками та... піснею рок-гурту «Гайдамаки». Так-от, із часів Нечуя-Левицького тут мало що змінилося «А я Богуславщину сприймаю як такий собі патріархальний курорт. Там із десяток баз відпочинку. Та й хату зняти в якоїсь бабусі можна за безцінь, – напучував мене приятель Іван Сергійчук, магістр, поціновувач історії Київщини. – Хоча Богуслав – це ще й Нечуй-Левицький, він звідти, зауваж!»<p> <p><b>РОСЬ – ГІРСЬКІ ПОРОГИ БІЛЯ ДНІПРА</b><p> <p>Але поки що мої враження не дуже співпадають з Івановими попередженнями. В передмісті бовваніє гіпсова скульптура колгоспниці зі снопом у руках – ностальгійний привіт соцреалізмові. Трохи далі – традиційний для ХХ ст. бронзовий солдат із похиленим прапором, танк Т-34 біля гастроному «Ювілейний», над танком – вивіска установи «Сучасний кредит». Магазин «Бджільництво». Абонентська поштова секція, абияк прикручена до старої верби. Прив’язана до калини на довгому шворку коза.<p> <p>Високі береги, на яких розкидано Богуслав, збігають до річки Рось. Вона тече в неглибокій ущелині й місцями виглядає, як горянка: вузька, швидка, камениста, норовиста рись-Рось. Міст – високий, стоїть на міцних кам’яних биках. Мабуть, витримує чималу повінь. На мості вартують масивні бронзові ліхтарі.<p> <p>А деінде, проїдь лишень кількасот метрів, Рось уже звична для наддніпрянця. Рівнинна й спокійна, та ще й надибаєш чудово обладнаний пляж із кабінкою для переодягання, де можна придбати пиво чи морозиво в прирічній крамничці «Лагуна» або «Лужок». На пляжі жінка набирає у відро якусь зелену глину: «Вона тільки тут, на Росі, є, більше ніде. Цілюща ж яка! Омолоджує, освіжає...»<p> <p>Перейшов міст, а за чотириста метрів – знову міст. Парк понад Россю заплутано-пересічений: містки, хащі, каменюччя утворюють оригінальний ландшафт. Густі зарості кленів, верб, кінського щавлю, звіробою та безсмертників. Порожиста купіль і осіння прохолода не відлякують поодиноких русалок-богуславок. Але тут, на відміну від столичних пляжів, не видно викличних любительок топлеса: слава цноті!<p> <p><b>ЛЕГЕНІ КИЇВЩИНИ Й ЛЮБОВ ЖЮЛЯ ВЕРНА</b><p> <p>Не дивно, що Богуславом зацікавилася київська туріндустрія. Фірма «Кліо-тревел», як повідомила Тижню її менеджер Світлана, організовує туди одноденні поїздки, куди входить прийняття природних ванн на Росі, вартує це задоволення 95 – 105 грн з людини.<p> <p>Дводенні мандри з кінним ухилом пропонує столичний «Платантур». «Можете їхати з сім'єю, можете один чи в компанії, – розповідає співробітниця цієї турфірми Галина. – Виїзд по суботах від метро «Видубичі». Їхати півтори години. В Богуславі оглядаємо монастир і музей. Потім рушаємо на нашу базу в лісі. Там розбиваємо намети, обідаємо козацькою кашею й далі – лісова прогулянка на конях. Вечеря – шашлики біля багаття. Ночуємо в наметі, в спальних мішках – їх надає наша «Платан-тур». Вранці – знову прогулянка на конях. Після обіду – купання у водоспаді на Росі. Й потім – повертаємося до Києва. Ще ніхто не пошкодував!» Коштує такий тур 450 грн із однієї особи. Згаданий музей – Державний історії Богуславщини. Його оглядають навіть ті, хто приїздять у райцентр дикуном. Із початку року – близько 4 тис. відвідувачів. «Наш музей відкритий постійно, але його філії–садиби письменниці Марка Вовчка й художника Івана Сошенка – відчиняємо тільки якщо є замовлення на екскурсії, – каже науковий співробітник музею Оксана Абрамова. – Можемо показати й Свято-Миколаївський монастир. Чоловічий».<p> <p>Марко Вовчок – вона ж Марія Вілінська, в яку були закохані Турґєнєв і Жюль Верн – на Богуславщину колись приїхала з чоловіком. Його сюди направили працювати лісничим. Так-от: Богуславське лісництво й нині – окраса й легені Київщини. Тутешні чудові ліси – граб, дуб, ясен, сосна, клен та ін. – займають площу приблизно 17,5 тис. га.<p> <p>Навколишні села теж цікаві для мандрівника. В Медвині 1920 року було засновано антибільшовицьку Медвинську республіку, яку комуністи послали штурмувати самого Семена Будьоного. Польовий командир «червоних» узяв село лише по кількох днях облоги.<p> <p>А в іншому селі – Саверки – народився видатний конструктор авіадвигунів Архип Люлька, там створили присвячений йому музей.<p> <p><b>МАРУСЯ – ПЕРША ЛЕДІ МІСТА</b><p> <p>Як у Севастополі не соромляться влаштовуватися на пікнік біля монумента загиблим кораблям, так у Богуславі відпочивальники розстеляють рядна прямо під культовим пам’ятником. Ні, не біля Нечуя-Левицького чи Шолом-Алейхема (хоча є і їм монументи в Богуславі)! Намагаються сісти поближче до Марусі Богуславки.<p> <p>На округлому кургані на острові над річкою стоїть вона, забронзовіла, з вінком у руках. Треба здолати 20 кам’яних східців, аби прочитати вибите в металі: «Живе у думах і піснях народна героїня Маруся Богуславка».<p> <p>Навколо Марусі Рось розкидала велетенські брили-валуни. Деякі позаростали мохом, а на лисих каменюках юні богуславці за допомогою балончиків аерозолю позалишали кілька написів. Між брилами росте полин-трава, де-не-де валяються пляшки з-під слабоалкоголки, а оно розстелено ряднину, й на ній «віддає данину некращим традиціям» з пляшкою група молоді:<p> <p>– Богуслав – це наш ЮБК. Южний берег Київщини!<p> <p>Справді, район розташований на півдні столичної області. Мимоволі я підслуховую розповідь юнака, який, судячи з уривків розмови, влаштувався працювати десь у Києві, а додому приїжджає на вихідні. І почулася мені така історія…<p> <p><b>РІМЕЙК ПРО ГАСТАРБАЙТЕРКУ</b><p> <p>«Карочє, слухай. Була тут колись дівка Маша, Маруся. Попова дочка. На Рось купатися ходила. Он на той пам’ятник схожа. Тоді, значить, була напряжонка з роботою тут, у Богуславі. Як оце зараз, а може й гірше. І вона прочитала на автостанції оголошення – тіпа, набирають дівчат модельної зовнішності на роботу за границю. І хлопців теж запрошують – будувати котеджі. Батько-піп каже: зась! А вона: та я феміністка, відчепіться з вашими забобонами, тату! Ну, подалася в офіс, тут, біля танка десь. А там – купа бажаючих із клумаками. Перевезли її і ще з двадцять таких богуславців і богуславок аж у Турцію, до Стамбула. А там таке: паспорти у всіх відібрали... І хлопців – невідомо куди, а дівчат – у бордель! Мовляв, Машо, працюй проституткою.<p> <p>Маруся зціпила зуби... А що робити? Поголодувала з тиждень, то мусила працювати. І стала вона тоді VIP-путаною.<p> <p>Якось викликав її на розвагу пахан турецький, який тюрмою завідував. Тіпа «хазяїн зони». По приколу вирішив він чомусь показати їй свій зіндан – це в’язниця така, цюпа підземна. Водить підземеллям, хвалиться, який він крутелик. А там у клітках, як у тигрятнику ото, сидять наші хлопці! Паша-тюремник каже: це вони за порушення паспортного режиму. Хоча отой – той особливо небезпечний: він роботодавця замочив на будівництві готелю!<p> <p>Маруся перелякалася, а собі думає: пропаща я, пропаща! Батьківщину зрадила й забула... Так хоч одне діло путяще зроблю<p> <p>!Вона якось там, у тюрмі, підпоїла пашу, загіпнотизувала чи що – і видурила в нього ключі. А тоді повипускала всіх наших хлопців! Там багато сиділо: злодії з Одеси і донецькі шибайголови, й один єврей із Богуслава, якого турки начебто за фінансові оборудки запроторили до в’язниці... Взяла ключі – й усіх Маруся повідпускала, карочє, бо наша ж дівка! Випускає і каже: «Христос воскрес!» А вони їй: «Воістину воскрес!», а тоді з тюрми – і дьору всі, аж босі п’яти блищать...<p> <p>Єврей ззаду біжить, а Маруся до нього: дядечку, чекайте! Ви ж із Богуслава? Передайте там татові, щоб мене навіть не виглядали. Тут я лишаюся, в борделі. Бо навіщо я там така – занапащена? Єврей кивнув мовчки головою, та й побіг ще швидше. Чи передав, чи ні – невідомо.<p> <p>От така фішка».<p> <p>Відпочивальники мовчать. «Льоха, а дальше шо? Шо дальше з нею сталося?» – запитує дівчина і ковтає алкопопс.<p> <p><b>КАЙДАШЕВІ РОДИЧІ</b><p> <p>І знов, як турист, блукаю містечком. Брама дитячого садка розмальована диво-істотками у стилі Марії Приймаченко чи Ніко Піросмані: бджілка розміром із півметра тягне в лапці цебро з написом «Мед». Пахне кропом, полином, яблуками, осіннім різнотрав’ям.<p> <p>У Богуславі дуже мила одноповерхова сільська забудова, насправді якась патріархальна. Ну як не згадати співця патріархату Нечуя-Левицького, який саме з богуславців писав свою «Кайдашеву сім’ю»? У 1847 році він вступив до Богуславського духовного училища, після закінчення викладав у тутешній бурсі.<p> <p>Хатки ошатні, сліпучо вибілені, але газифіковані. Бабця з ціпком чеберяє, мов кривенька качечка. А он інша – вправно кермує ровером. Гуркочуть містом інколи старі мотоцикли з колясками, а частіше – новітні скутери. На одному їхали троє – чоловік та жінка посадили між собою ще й дворічну дівчинку. А от одна з найдавніших у місті кам'яниць, збудована 1726 року. Колись там була єврейська школа. Після революції – клуб для глухонімих, у війну – гестапо, потім – музей комсомолу. Зрештою в кам’яниці розмістили музей декоративно-ужиткового мистецтва, але нині будівля на ремонті.<p> <p><b>ТУТ БУВ «НАЙБІЛЬШ ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ»</b><p> <p>Є в Богуслава й типово райцентрівське обличчя. Триповерхова сіро-скляна головпошта – шедевр типової архітектури 1970-х. Кілька відомих банків навколо будиночка споживчого товариства. «Афганістан горить в моїй душі» – вибито на стелі загиблим воїнам-інтернаціоналістам.<p> <p>Ще не займаний пам’ятник комуністичному вождеві на тлі синьо-жовтого магазину. Однак неподалік від лівоекстремістського керманича вже закладено камінь під монумент «українцеві №1», тобто Ярославу Мудрому. І не тому, що він брав участь у телеперегонах «Великих українців». Просто Богуславль заснував саме він, ще 1032 року.<p> <p>Крім русичів-українців, тут масово селилися євреї. Бували часи, коли вони становили більшість населення міста (у 1897 році – аж 65%). Війни й масова репатріація з СРСР далися взнаки – євреїв тут лишилося дуже мало. І якщо героїв Нечуя-Левицького і Марка Вовчка навіть сьогодні можна зустріти на вулицях Богуслава, то персонажів Шолом Алейхема ще треба пошукати.<p><b><i>Кручик Ігор </b></i><p><br><p><font color="dark blue"><b>ЯК ДОЇХАТИ І ДЕ ЖИТИ</b></font><p>Автобусом із Подолу до готелю «Богуславль»<p>Автобусом із київскої автостанції «Поділ» – 25 грн. Або електричкою до Миронівки (5 грн), а звідти – автобусами районних маршрутів (5 грн).<p> <p>Готель «Богуславль» по вул. Шевченка, 48 – невеличкий, але затишний. Номер люкс коштує 200 грн на добу, двомісний – 120 грн.<p> <p><br> <p><font color="dark blue"><em><b>Гайдамацький Богуслав</font><p>Гурт «Гайдамаки»</b><p>На зелений берег<p>та й із Богуслава<p>Козак коня водить.<p>А на тому боці дівка неубрана<p>До купелі входить.<p>Дівка-Богуславка<p>против ночі стала,<p>Вийшла на подвір'я.<p>За її спиною та й додолу впало<p>Лебедине пір'я...</em><p> <p><br><p><font color="dark blue"><b>Богуславська торговиця</font><p>Шолом-Алейхем<p>автобіографічна повість «З ярмарку»</b><p>Уже зовсім розвиднілося, коли маленькі мандрівники, втомлені, сонні й голодні, в'їжджали в місто Богуслав. З-за лісу зійшло ясне, тепле сонце... Минувши цвинтар, вони в'їхали просто на «торговицю» – щось на кшталт базару або ярмарку, де все змішалося докупи: селяни, коні, корови, свині, цигани, вози, колеса, хомути й різноманітні євреї: євреї-кушніри, євреї-шапкарі, євреї з добрячим крамом, з булками, з бубликами, з пряниками, з яблучним квасом, з чим лишень забажаєте. А бабів! Баби з кошиками, баби з яблуками, баби з птицею, баби зі смаженою рибою і просто так баби. І всі вони галасують, верещать, тріскотять... А коні, корови й свині їм допомагають. Сліпці співають і грають на лірах. http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/19/mironovka_i_prokuror_3691.html Fri, 19 Jun 2009 19:24:49 +0300 Новини Нынешнее время вполне можно назвать «временем оборотней». Или даже «временем торжествующих оборотней». Если еще сравнительно недавно продажный мент, прокурор или судья были исключениями из правил, своего рода выродками, «паршивыми овцами», то сейчас пирамида перевернулась. И сейчас наоборот, честный, не берущий взяток правоохранитель среди своих же коллег считается человеком вредным и опасным. От которого нужно избавляться всеми возможными способами. Не так давно в городе Мироновке Киевской области появился новый прокурор, Леонид Адамович Ящук. До этого он работал в Богуславе, где прослыл человеком «старой формации», принципиальным и, что самое скандальное – не берущим денег. Рассмотрев ситуацию в городе, Ящук первым делом занялся местным «олигархом» с говорящей фамилией Деньга. Андрей Кондратович Деньга, 1944 года рождения, человек вроде бы тоже «старой формации», но известен в городе как раз не своей честностью, а прямо скажем – наоборот. Знаменит Андрей Кондратович тем, что в рекордно-короткие сроки умудрился начисто развалить и распродать бывший колхоз-миллионер СГ ТОВ им. Бузницкого. Деньга попросту все активы колхоза перевел на новосозданное ТОВ им. О.Г. Бузницкого, учредителем которого является Андрей Кондратович и его сын. Куда делись десятки тысяч свиней и коров колхоза, а также более пяти ферм – неведомо. Но Андрей Кондратович с тех пор стал фактически хозяином города. У него на зарплате состоит не только начальник местной милиции Николай Григорьевич Марченко, известный тем, что жена его Ирина Владимировна владеет сетью аптек «Эдельвейс», торгующих трамадолом, но также и тем, что лично избивает задержанных, но и председатель местного суда Юрий Владмирович Рудык, владеющий автомойкой.<p>Вникая в ситуацию, прокурор Ящук обнаружил, что Деньга украл не только имущество колхоза, расположенное в самой Мироновке, но и присвоил базу отдыха, которая была у колхоза в Крыму, в поселке Стерегущем, славном своей уникальной косой. Сейчас даже как-то странно представить, что вот была у мироновского колхоза собственная база в Крыму, куда колхозники ездили отдыхать каждый год. Так вот, Андрей Кондратович умудрился ввести базу отдыха «Радуга» в свое ТОВ им. О.Г. Бузницкого с оценкой в 5 тысяч гривен! А через полгода благополучно базу вывел, забрав вместо 5 тысяч гривен саму базу. Прокурор Ящук возбудил по этому факту уголовное дело. И вот тут Деньга подключил своего «карманного» судью Рудыка. Который по жалобе Деньги отменяет постановление о возбуждении уголовного дела. Впрочем, апелляционный суд вскоре отменяет решение Рудыка и направляет дело на новое рассмотрение. Но Рудык после этого просто не рассматривает это дело в течение двух месяцев. Тем временем Деньга подключает все свои связи, в том числе и бывшего начальника Госкомзема Анатолия Даниленко для того, чтобы снять неугодного прокурора. И на прокуратуру сыпется ряд проверок и целый поток депутатских обращений насчет того, почему прокуратура преследует честного предпринимателя Деньгу. Мало того, Деньга умудряется подключить к травле прокурора сотрудников Главка «К» СБУ. Которые быстренько составляют протокол о коррупции на подчиненную Ящука. А суть «коррупции» заключается в том, что девушка, молодой специалист, приехала из другого города в Мироновку и ей попросту негде было жить. Ее поселяют в колхозной гостинице, где она платит за проживание по 100 гривен в месяц. Бравые эсбэушники шустренько составляют протокол о коррупции, мотивируя это тем, что она должна была бы платить значительно большую сумму. Интересно, откуда? При этом доблестные «кашники» почему-то в упор не замечают ни трамадольных аптек начальника милиции Марченко, ни автомойки председателя суда Рудыка. <p>Прокурор тем временем продолжает гнуть свою линию, проверять деятельность Деньги и начальника милиции Марченко. В конце концов Деньга решает, что депутатских запросов видимо будет мало и что при помощи криминальных связей Марченко, наработанных им еще в Смеле (где по Марченко было возбуждено несколько уголовных дел), прокурора нужно «подставить» или даже уничтожить физически. На все это равнодушно взирает находящийся на содержании у Деньги судья Рудык. Чем кончится вся эта история – пока неизвестно. Но для прокуратуры будет позором, если она не сможет защитить своего сотрудника, попавшего в кубло бандитов в милицейских погонах и судейских мантиях.<p>Сергей Никонов, «ОРД»<p>Приложение:<p>Системный номер : 110700440<p>Код ДРФО : 1635602691<p>Дата отримання коду : 19.11.1996<p>Прізвище : ДЕНЬГА (ДЕНЬГА)<p>Ім’я : АНДРІЙ (АНДРЕЙ)<p>По батькові : КІНДРАТОВИЧ (КОНДРАТОВИЧ)<p>Дата народження : 12.10.1944<p>Країна народження : УКРАЇНА<p>Область народження : КИЇВСЬКА<p>Район народження : МИРОНІВСЬКИЙ<p>Населенний пункт народження : С.ЮХНИ<p>Дата реєстрації коду за місцем народження : 19.11.1996<p>Дата отримання коду : 12.03.1996<p>Дата початку користування кодом : 19.11.1996<p>Орган ДПІ : ДПI У МИРОНIВСЬКОМУ Р-НI<p>Місце проживання : УКРАЇНА КИЇВСЬКА МИРОНІВСЬКИЙ М.МИРОНІВКА ВУЛ. ЮРІЯ<p>ГАГАРІНА 45 3 <p>Місце роботи : 3755911 — СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ <p>; 13729903 — ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “КРИСТАЛ-М”<p>; 32547122 — ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ<p>ІМ. 02.06.2004 ; 23579267 — МИРОНІВСЬКА РАЙОННА<p>ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ; 20595298 — РАДА<p>СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ; 447830 — ВІДКРИТЕ<p>АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КАНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД<p>01.11.2004 ; 32547122 — ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ<p>ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМ. ; 447830 — ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ<p>ТОВАРИСТВО КАНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД ; 20595298 — РАДА<p>СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ <p>Системный номер : 1123071<p>Код ЄДРПОУ : 3755911<p>Засновник : 1635602691, ДЕНЬГА АНДРІЙ КІНДРАТОВИЧ , т. 51530 2<p>КОд Засновника : 1635602691<p>Підприємства засновника : СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМЕНІ БУЗНИЦЬКОГО СГ ТОВ ІМ.БУЗНИЦЬКОГО ; РО 4066768РО 5119314 <p>СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ<p>ІМЕНІ БУЗНИЦЬКОГО<p>Скорочена назва : СГ ТОВ ІМ.БУЗНИЦЬКОГО<p>Код ЄДРПОУ : 3755911<p>Юридична адреса : 8800 КИЇВСЬКА, МИРОНІВСЬКИЙ Р-Н, МИРОНІВКА, ВУЛ. ЧКАЛОВА,<p>буд.38<p>Фактична адреса : 8800 КИЇВСЬКА, МИРОНІВСЬКИЙ Р-Н, МИРОНІВКА, ВУЛ. ЧКАЛОВА,<p>буд.38<p>Директор : 1709204784 СОЛЯНИК ОЛЬГА ГЕОРГІЇВНА <p>Головний бухгалтер : 1709204781 СОЛЯНИК ОЛЬГА ГЕОРГІЇВНА<p>Код директора : 1709204784<p>Код бухгалтера : 1709204781<p>Телефони : Тел.дир.: 515305314 Тел.глб.: 52345<p>Дата держ. реєстрації : Дата: 15.03.2000 Номер: 1 341 120 0000 00020<p>Орг державної реєстрації : МИРОНІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ<p>Зареєстрований в ДПІ : 01.07.1990<p>ДПІ : 34198428 ДПІ У МИРОНІВСЬКОМУ Р-НІ, 1015<p>Район : МИРОНІВСЬКИЙ Р-Н<p>Область : КИЇВСЬКА<p>Стан : ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК<p>Причина зняття з обліку : ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ<p>Статутний фонд : 10000<p>Індекс платника : 14628267<p>Вид діяльн : за ЗКГНГ: 21110 ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР за КВЕД:<p>01.30.0 Змiшане сiльське господарство<p>Орган управління : 07774 ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ, ЗАСНОВАНІ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ<p>Форма власності : 10 ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ<p>Орг правова форма : 240 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ<p>Керівники-Код : 73152<p>Комментарий<p>Рахунки:<p>321574 РЕГ.УПОВH.ЛІКВІД.ПО КИЄВУ І ОБЛ. - 25206100434004, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 05.09.1994 -<p>25208100434002, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 10.04.1994 — 25207100434003, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата:<p>10.04.1994 — 25209100434001, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 10.04.<p>МФО Банку : 321574<p>Рахунки:<p>321983 АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”, М.КИЇВ — 2604800200107, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 26.07.2001 -<p>26046002001079, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 26.07.2001 — 26044002001071, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата:<p>27.07.2001 — 2600400200107, УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ , дата: 30.03.2000<p>МФО Банку : 321983<p>Засновник підприємства:<p>1635602691, ДЕНЬГА АНДРІЙ КІНДРАТОВИЧ , т. 51530 2<p>Засновник підприємства:<p>1709204781, СОЛЯНИК ОЛЬГА ГЕОРГІЇВНА 3<p>Засновник підприємства:<p>1941106031, ЛИТВИН ДМИТРО ПЕТРОВИЧ 9<p>Засновник підприємства:<p>1734904984, БАЗЯК МАРІЯ ІВАНІВНА , т. 32216 4<p>Засновник підприємства:<p>1801906223, ПОТАПЕНКО ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА , т. 34450 5<p>Засновник підприємства:<p>1848004816, ШЕВЧЕНКО ІВАН ІВАНОВИЧ 6<p>Засновник підприємства:<p>1891411333, КАШІЦИН ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ 7<p>Засновник підприємства:<p>1941106031, ЛИТВИН ДМИТРО ПЕТРОВИЧ 9<p>Засновник підприємства:<p>1932304587, РЯБЕЦЬ НІНА ОЛЕКСІЇВНА 8<p>Засновник в підприємстві:<p>ВІДДІЛ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА РАДИ КСП МИРОНІВСЬКОГО РАЙОНУ ВКБ ; РО 4025735РО 5098820 <p>Засновник в підприємстві:<p>РК ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АПК РК ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АПК ; РО 4052976РО 5112609РО 5340893 <p>Засновник в підприємстві:<p>МИРОНІВСЬКИЙ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД ; РО 4061603РО 5116423 <p>Засновник в підприємстві:<p>ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “МИРОНІВСЬКЕ РЕМОНТНО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО” ВАТ “МИРОНІВСЬКЕ<p>РТП” ; РО 4066044РО 5118869РО 5344321РО 5428701… <p>Засновник в підприємстві:<p>ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ “НИВА” МФК “НИВА” ; РО 4224503 <p>Засновник в підприємстві:<p>“ІНТЕГРОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ЦЕНТР ПОСТАЧАННЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ” У СМТ МИРОНІВКА<p>КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА… <p>Засновник в підприємстві:<p>ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АГРОПРОМИСЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ “БУЗНИЦЬКОГО” ЗАТ АПО “БУЗНИЦЬКОГО” ; РО<p>4689513РО 5250666РО 5394259РО 5449905РО 5474423… <p>Засновник в підприємстві:<p>ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “АГРОКОМ” ВАТ “АГРОКОМ” ; РО 4088428РО 5130534 <p>Засновник в підприємстві:<p>ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ<p>ІМЕНІ БУЗНИЦЬКОГО ПРОФКОМ СГ ТОВ БУЗНИЦЬКОГО… <p>Засновник в підприємстві:<p>АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ “КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА” АТ “КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА”<p>; РО 4353388РО 5182730РО 5369597РО 5439457… <p>Засновник в підприємстві:<p>СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “ХОЙНТЕКС” ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СП<p>УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “ХОЙНТЕКС”… <p>Системный номер : 1897011<p>Код ЄДРПОУ : 32547122<p>Засновник : 1635602691, ДЕНЬГА АНДРІЙ КІНДРАТОВИЧ , т. 51135 2<p>КОд Засновника : 1635602691<p>Підприємства засновника : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМ. О.Г.БУЗНИЦЬКОГО ТОВ ІМ.О.Г.<p>БУЗНИЦЬКОГО ; РО 4848703РО 5297725<p>“КРИСТАЛ-М”<p>Засновник підприємства:<p>1372002961, БОНДАРЕНКО АНГЕЛІНА ТЕРЕНТІЇВНА 2<p>Засновник підприємства:<p>1906705555, СТЕЦЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ<p>ВАТ “КАНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД”<p>Засновник підприємства:<p>24956677, ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ТОВ ЮГТАРА АГРОТОРГОВА ФІРМА 2<p>Засновник підприємства:<p>30380358, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГЕЛІОС — 1<p>Засновник в підприємстві:<p>ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО “КАНІВ-МОЛ-ЕКСПО” ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КАНІВСЬКИЙ<p>МАСЛОСИРЗАВОД” ДП “КАНІВ-МОЛ-ЕКСПО” ВАТ”КАНІВСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД”… <p>Засновник в підприємстві:<p>ДОЧІРНЄ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “КОРДОН” ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КАНІВСЬКИЙ<p>МАСЛОСИРЗАВОД” ДЛП “КОРДОН” ; РО 5000782… <p>Засновник в підприємстві:<p>ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “КАНІВМОЛСЕРВІС” ТОВ “КАНІВМОЛСЕРВІС” ; РО 5041681РО<p>5329845РО 5421431 <p>Засновник в підприємстві:<p>ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КЛУБ СИРУ” ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “КЛУБ СИРУ” ;<p>РО 4901396РО 5311684 <p>Засновник в підприємстві:<p>ДОЧІРНЄ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “КОРДОН” ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КАНІВСЬКИЙ<p>МАСЛОСИРЗАВОД” ДЛП “КОРДОН” ; РО 5000782… <p>Засновник в підприємстві:<p>ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СВІТЛОВОДСЬКИЙ МАСЛОСИРКОМБІНАТ ВАТ “СВІТЛОВОДСЬКИЙ<p>МАСЛОСИРКОМБІНАТ” ; РО 4024474РО 5098078РО 5333484РО 5423269РО 5461604РО 5479905РО 5489345… <p>Системный номер : 110706681<p>Код ДРФО : 2492404778<p>Дата отримання коду : 19.11.1996<p>Прізвище : МАРЧЕНКО (МАРЧЕНКО)<p>Ім’я : МИКОЛА (НИКОЛАЙ)<p>По батькові : ГРИГОРОВИЧ (ГРИГОРЬЕВИЧ)<p>Дата народження : 28.03.1968<p>Країна народження : УКРАЇНА<p>Область народження : КИЇВСЬКА<p>Район народження : МИРОНІВСЬКИЙ<p>Населенний пункт народження : М.МИРОНІВКА<p>Дата реєстрації коду за місцем народження : 19.11.1996<p>Дата отримання коду : 08.02.1996<p>Дата початку користування кодом : 19.11.1996<p>Орган ДПІ : ДПI У МИРОНIВСЬКОМУ Р-НI<p>Місце проживання : УКРАЇНА КИЇВСЬКА МИРОНІВСЬКИЙ М.МИРОНІВКА ВУЛ. СТРІЛЬЦЯ 7 9 <p>Місце роботи : 8676464 — СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ УМВС<p>УКРАЇНИ В <p>Електорат-2006<p>===========================================================<p>Iz-Номер : 464894<p>Прізвище : МАРЧЕНКО<p>Імья : ІРИНА<p>По Батькові : ВОЛОДИМИРІВНА<p>Дата народження : 02.10.1968<p>Місце народження : УКРАЇНА, КИЇВСЬКА ОБЛ., М.МИРОНІВКА<p>Місце проживання : 08800, КИЇВСЬКА ОБЛ., М.МИРОНІВКА, ВУЛ.БУЗНИЦЬКОГО 79<p>––––––––––––––––––––––––––-<p>Системный номер : 7997672<p>Код ДРФО : 2511204923<p>Дата отримання коду : 19.11.1996<p>Прізвище : МАРЧЕНКО (МАРЧЕНКО)<p>Ім’я : ІРИНА (ИРИНА)<p>По батькові : ВОЛОДИМИРІВНА (ВЛАДИМИРОВНА)<p>Дата народження : 02.10.1968<p>Країна народження : УКРАЇНА<p>Область народження : КИЇВСЬКА<p>Район народження : МИРОНІВСЬКИЙ<p>Населенний пункт народження : М.МИРОНІВКА<p>Дата реєстрації коду за місцем народження : 19.11.1996<p>Дата отримання коду : 06.03.1996<p>Дата початку користування кодом : 19.11.1996<p>Орган ДПІ : ДПI У МИРОНIВСЬКОМУ Р-НI<p>Місце проживання : УКРАЇНА КИЇВСЬКА МИРОНІВСЬКИЙ М.МИРОНІВКА ВУЛ.<p>БУЗНИЦЬКОГО 79 <p>Місце роботи : 23238336 — ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО “Аптека Едельвейс” http://vartainfo.com.ua/gazeta/other/article/2009/06/16/slavutichu_22_3438.html Tue, 16 Jun 2009 15:11:31 +0300 Новини Самый молодой город Украины - Славутич в первую субботу июня отпраздновал свой День рождения. Двадцать два года назад люди, собравшиеся по велению души со всего Советского Союза на ликвидацию Чернобыльской катастрофы, а также вынужденно переселённые из города Припяти, осознали себя единой социальной общностью и заявили о своём решении создать новую территориальною общину - общину жителей Славутича. Много ярких побед пережили славутчане за это время: окончание строительства первого жилого дома, первой и каждой последующей школы, детских садов и ФОКов, чествование первых чемпионов Европы и мира, воспитанных в Славутиче. <p>Были и нелегкие времена - 15 декабря 2000 года, день закрытия Чернобыльской АЭС, сокращение численности персонала, неуверенность в завтрашнем дне... <p>Впрочем, и сегодня городу жить непросто. На дворе совокупность всяческих кризисов - кризис власти, финансовый и нравственный кризисы, почти двукратное уменьшение бюджета Чернобыльской АЭС по сравнению с требуемым и обоснованным объемом. И значит - двукратное сокращение объемов запланированных - и необходимых! - работ на станции.<p>Однако все эти трудности только сплачивают городскую громаду, стимулируют её действовать более эффективно, находить новые нетрадиционные решения и смело внедрять их.<p>Сегодня Славутич - это современный, по европейским стандартам живущий город: победитель 4-го международного турнира по качеству стран Центральной и Восточной Европы в номинации "Малые и средние предприятия 2008г."; обладатель сертификата EFOM "Признание совершенства в Европе-5(2008 г.)"; победитель 12-го Украинского национального конкурса по благоустройству городов и селений.<p>Впервые в истории Украины в жизнедеятельность города внедряется Кодекс этики, чести, порядочности, добросовестного и эффективного управления. Славутич на практике реализует комплексную систему управления качеством услуг на основе ISO 9001:2001, оказываемых территориальной громаде города в исполнительной социально-экономичной и жилищно-комунальной средах.<p>Славутчане искренне любят свой город и гордятся им. Именно жители Славутича в своей массе наглядно демонстрируют истинное понимание подлинного ПАТРИОТИЗМА - своим трудом, талантом и всей своей жизнью делать свою семью, город и страну счастливее, здоровее, богаче, красивее и знаменитее.<p>К нынешнему Дню города принят и обнародован Устав территориальной громады Славутича, над созданием которого работали социально активные жители города, депутаты местного совета, представители исполнительной власти. В Уставе территориальная громада определила главную цель своего развития - всемерное «обеспечение стабильного роста всего комплекса показателей качества жизни славутчан за счет эффективного использования интеллектуальных, творческих, кадровых, производственных, социальных и природных ресурсов, имеющихся в городе».<p>Исходя их этой цели, горожане определили и приоритетные направления развития территориальной громады:<p>1.Увеличение средней продолжительности жизни жителей города.<p>2.Постоянное повышения качества условий проживания в городе.<p>3.Повышение реальных доходов и средней заработной платы горожан.<p>4.Снижение энергетической зависимости города.<p>5.Развитие городской демократии.<p>6.Полное решение чернобыльских проблем.<p>7.Сотрудничество с НАН Украины для создания возле города многоцелевого исследовательского ядерного реактора.<p>Такое чёткое определение целей и задач территориальной громады, своей функциональной роли в Украине, при наличии общегородского Кодекса этики, позволяют жителям Славутича определить для себя критерии добра и зла, и, как следствие, возможность определять уровень полезности совершаемых действий и принимаемых решений. Именно этого сейчас, как никогда, не хватает большинству регионов Украины, где народ так и не определился, какую Украину он для себя хочет построить, и зачем Украина нужна всей планете. <p>Осознавая себя социально-территориальной общностью, жители города активно и последовательно нарабатывают свои собственные традиции. В числе традиционных и особенно любимых - День города. <p>Нынешний праздник начался торжественной демонстрацией всех жителей города. Праздничные колоны прошли по проспекту Дружбы народов, по городской площади. Демонстрацию традиционно возглавили мер Удовиченко В.П. и те, чьи заслуги перед городом в 2008 году отметила территориальная громада, затем детские дошкольные учреждения, школы, учебные заведения и трудовые коллективы. Горожане присвоили звание «Почетный гражданин города Славутич» директору Детской школы искусств, заслуженному работнику культуры Украины Бедратой Маргарите Ивановной.<p>Молодежь получила в этом году особый подарок: специально оборудованный и благоустроенный скейт-парк. Причем, Владимир Удовиченко сразу предупредил молодежь, что сохранность имущества и порядок в скейт-парке должны обеспечить сами молодые славутчане, а власть будет им в этом только помогать.<p>В этом году день города совпал с Днём журналиста и 10-й годовщиной выхода 1 номера городской газеты «Теледень-Славутич». На торжественной встрече в городском библиотечно-информационном центре, посвященной этому событию, журналистов поздравили и мер, коллеги, и общественность города.<p>Целый день на городской площади продолжались, сменяя друг друга, концертные программы. Музыкальный марафон завершился марафоном танцевальным - молодежной дискотекой.<p>Ко дню города были подведены итоги 1 тура отборочного конкурса по созданию музыки для балета «Белый ангел Славутича» среди композиторов Украины. К слову, либретто к этому произведению создано по мотивам одноименной былины, написанной в городе. И особенно приятно, что победителем стала молодой талантливый композитор Анастасия Разжигаева.<p>На прошедшем в этот день городском шахматном турнире для самых маленьких (организовал который председатель шахматного клуба Горшков В.В) первое и третье место заняли дети депутатов городского совета от Партии регионов - Владик Борисов и Ниночка Станилевич.<p>Повезло городу даже с погодой - традиционный в этот день дождь в Славутиче закончился ровно за час до начала шествия, тучи разбежались по Черниговской области, а солнышко согревало ликующих славутчан до вечера.