Учасники військово-історичних клубів провели реконструкцію бою, який відбувався 11-12 травня 1945 року на території колишньої Чехословаччини.
Тоді, частина німецьких військ, які відмовились скласти зброю після капітуляції Німеччини, проривалася до американської окупаційної зони, аби здатися союзникам. Протистояли їм об’єднані частини Червоної армії та армії США. Цього разу бій був також інтернаціональним, несправжніми були хіба що західні союзники. Їх роль виконували українці.
Олекса Руденко (коментатор бою): “Брали участь понад 500 учасників, з України, Росії, Білорусі, Естонії, Чехії, Польщі. І, власне, техніка була - правдива техніка тої війни. Мається на увазі, два танки Т-34, три гармати німецькі, три радянські, дуже багато бронетранспортерів, мотоциклів, тобто реальна техніка війни”.
Найяскравішим елементом реконструкції став повітряний бій, стилізований під радянські та німецькі літаки, наданих Одеським аероклубом. Решта техніки була представлена військово-історичними клубами з усієї України. По завершенні дійства, усі охочі мали нагоду прискіпливо оглянути техніку, що брала участь в бою. Найбільшою популярністю серед глядачів користувалися танки, що брали участь у бою з обох сторін та німецькі солдати.
Рубрика НАГОЛОС (Народний Голос) створена для вільного виявлення справедливого гніву і невдоволення щодо неправомірних дій, прохань про допомогу і подяк та багато-багато іншого. Ваші відкриті листи будуть публікуватись БЕЗ ЦЕНЗУРИ.
Несправедлива й неймовірно напружена, а на сьогоднішній день навіть критична ситуація, що склалася в нашій територіальній громаді, змушує нас, мешканців села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, звернутися до Вас із закликом про допомогу і підтримку.
Після піврічного поневіряння по владних кабінетах, наполегливих спроб достукатися до влади ми зрозуміли, що добитися справедливості ми можемо, лише об'єднавши наші зусилля.
Можливо час і загоює рани, але не в серці матері у якої вбили сина. Обличчя вбивці Слюсара Олександра Миколайовича, 1982 р.н., уродженця міста Переяслів-Хмельницький я не забуду ніколи. Минули роки, а він майже не змінився зовнішньо - коротка зачіска, кремезна статура, занадто впевнений вираз обличчя. Таким я знову його побачила восени 2010 року на біг-бордах в місті Переяслів-Хмельницький.